Дунець Богдан Ярославович
 | Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення.
|
| Богдан Ярославович Дунець | |
|---|---|
| Народився |
29 жовтня 1947 м.Теребовля |
| Помер |
1989 м.Теропіль |
| Країна |
 СРСР |
| Національність | українець |
| Діяльність | педагог, диригент |
| Діти |
Дунець Святослав Богданович (син) - головний диригент камерного хору Тернопільської обласної філармонії. Лауреат Всеукраїнського конкурсу хорових диригентів (м. Київ, 2001), Заслужений артист України (2009). Олеся Богданівна Дунець (дочка) - викладач Тернопільського обласного державного музичного училища імені Соломії Крушельницької |
Богдан Ярославович Дунець (29 жовтня1947, м. Теребовля, Тернопільська обл. — 30 серпня 1989, м. Тернопіль) — український диригент, педагог, музикант. Брат Василя, батько Олесі та Святослава Дунців[1].
Життєпис[ред. | ред. код]
Закінчив Тернопільське музичне училище. Служив в радянській армії. Спеціальність військового диригента здобував у Московській консерваторії[1], але не закінчив навчання через хворобу сина Святослава, якому потрібне було переливання крові батька. Тому, залишивши навчання, поїхав додому.
|
В Москві не повірили в пояснення Богдана, звинувативши його в бандерівщині і зраді Батьківщини. Тому він написав рапорт про звільнення. А тоді ще цілий рік до Дунців приїжджали різні комісії і перевірки, щоб переконатись, що хвороба сина це не видумка | 
|
— згадує дружина Людмила[2] | ||
.
Згодом вирішив вступати до Львівської консерваторії. Та з Москви прийшов наказ не приймати. Про це чесно повідомив М. Колесса одразу ж після прослуховування. Богдан Дунець подав документи в Київську консерваторію, де продовжив навчання на факультеті симфонічного диригування у Степана Турчака. Після закінчення консерваторії, разом із сім'єю переїхав до Чернігова, де викладав у музичному училищі. Диригував симфонічним оркестром, а згодом створив й естрадно-симфонічний.
Через погане здоров'я сина переїхав у Крим в с. Славне Роздольненського району, де очолив школу мистецтв.
У 1984 переїхав в Тернопіль. Працював інспектором в управлінні культури.
З 1987 працював в Тернопільській обласній філармонії.
30 серпня 1989 року загинув в автомобільній катастрофі.
Заслуги[ред. | ред. код]
При Тернопільській обласній філармонії створив камерний оркестр (1987). Постановник і головний диригент опер:
- «Прапороносці» О. Білаша за романом О. Гончара (1986),
- «Шлюбний вексель» Дж. Россіні (1987; режисер-постановник Михайло Форгель, головний диригент — Богдан Дунець) — новаторського твору в історії Тернопільської обласної філармонії[3].
Писав музику, інструментування, методичні підручники для музичних шкіл.
Див. також[ред. | ред. код]
Тернопільська обласна філармонія
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Дунець Богдан Ярославович. Тернопільщина : регіональний інформаційний портал. Архів оригіналу за 5 березня 2022. Процитовано 5 березня 2022.
- ↑ Заморська Леся Мрією його життя була опера
- ↑ Тернопільська обласна філармонія. Довідка. Архів оригіналу за 21 лютого 2017. Процитовано 21 березня 2017.
Джерела[ред. | ред. код]
- Мельничук Б. Дунець Богдан Ярославович / Б. Мельничук // Тернопільський енциклопедичний словник: у 4 т. / ред. кол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль, 2008. — Т. 4 : А-Я (додатковий). — С. 219.
- Богдан Дунець / Влада Собуцька // Краяни / Г. Садовська, — Тернопіль, 2009. — С. 546—549 : фот.