Дурман звичайний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дурман звичайний
Дурман звичайний (Datura stramonium)
Дурман звичайний (Datura stramonium)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Підклас: Айстериди
Порядок: Пасльоноцвіті (Solanales)
Родина: Пасльонові (Solanaceae)
Рід: Дурман (Datura)
L.
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Datura stramonium
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Datura stramonium L.
EOL logo.svg EOL: 581034
IPNI: 314738-2
Datura stramonium

Дурма́н звича́йний (Datura stramonium L.) — однорічна трав'яниста рослинна родини пасльонових (Solanaceae) з гіллястим порожнистим стеблом. Листки яскраво-зелені з блідою нижньою поверхнею. Квіти великі, з лійкоподібними білими віночками. Плід — коробочка, покрита численними колючками. Вся рослина отруйна. Явища отруєння: сильний біль голови, сухість у роті, нервове збудження, психічні розлади. Дурман є однією з найбільш отруйних рослин.

Інші назви: дурок-зілля, дуроп'ян, колючки, корольки, бодяк, одур-трава, дурзілля, біс-дерево, скажене зілля, отрута, немиця, дендира, дурнишник, чудофай[1]. Родова назва «датура», ймовірно, походить від арабського «таторах» («тат» — колоти) через колючі плоди, вкриті твердими шипами.

Історія застосувань[ред.ред. код]

Деякі представники цього роду відомі з давніх часів в Індії, де була навіть професія «отруйників датурою»[2].

До Німеччини дурман потрапив, за деякими свідченнями, вперше наприкінці XVI століття. Віденський придворний лікар А. фон Шторк (1731–1808) ввів його в медичну практику. У ті часи з дурману варили питво, робили притирання і «чарівне зілля». Наприкінці 18 століття англійський лікар Джеймс Андерсон, який працював у Іст-Індській Компанії, перейняв і поширив у Європі тодішні лікувальні практики застосування дурману[3]. Пізніше народна медицина вживала наркотики з дурману проти астми і коклюшу.

Ботанічна характеристика[ред.ред. код]

Однорічна трав'яниста рослина з соковитою, дудчатим, голим, порожнистим усередині, вилоовитким стеблом заввишки до 1 м. Має неприємний запах. Корінь стрижневий. Листя короткочерешкові, велике, чергове, яйцевидне, виемчатозубчаті, майже лопатеві. Квітки теж великі, білі, з лійкоподібним віночком розташовані поодинці в пазухах листя; чашка трубчаста, п'ятигранна, п'ятизубчаста. Плід — багатонасінна коробочка яйцевидної форми, покрита жорстким Шипом, розкривається чотирма стулками. Насіння велике, сплюснуте, матово-чорне. Цвіте в липні-вересні, плодоносить з липня.

Поширення[ред.ред. код]

Переважно середня і південна смуга європейської частини країни. Середня Азія, Крим, Кавказ, Алтай. Введений в культуру в Україні і Краснодарському краю. Там же культивується і дурман індіанський — Datura innoxia Mill. Місце проживання. На пустирях, городах, уподовж доріг, поблизу житла, на полях. Інколи зустрічаються промислові чагарники. Заготівка. Збирають з обережністю розвинене листя у фазі цвітіння рослини до самої осені, але в суху погоду. Осінню висмикують всю рослину, обривають листя, стебла спалюють, золу використовують на добриво. Перед спалюванням стебел струшують насіння з коробочок.

Хімічний склад[ред.ред. код]

Алкалоїди — гіосциамін і скополамін. Потрібний вміст не менше 0,25%, а в плодах і насінні в дурману індіанського їх міститься 0,2-0,5%. При вмісті алкалоїдів в листі дурману звичайного більше 0,25% листя відпускають для приготування препаратів відповідно в меншій кількості[4].

Сушіння[ред.ред. код]

Можливе на горищах під залізним дахом, з хорошою вентиляцією, при частому перемішуванні. Сировину розстилають шаром 2—3 см. Кращої якості сировина виходить в сушарках при температурі 40-45°C. Сушіння закінчують, коли середня жилка стає ламкою. Вихід сухої сировини 12-14%.

Зберігання[ред.ред. код]

Листя гігроскопічне, швидко відволожуються, тому зберігати його слід в добре упакованій тарі, в сухому, добре провітрюваному приміщенні. Термін придатності 2 роки. Листя і «Астматин» зберігають за списком отруйних речовин. Лікарські засоби: Сигарети «Астматин», олійна настоянка дурману.

Вживання[ред.ред. код]

Використовуються листя, що збирається під час цвітіння. Щоб уникнути отруєння, після збирання слід ретельно мити руки з милом і руками не торкатися очей[5].

Препарати дурману застосовуються, подібно до беладонни, як протиспазматичний, болезаспокійливий засіб і для зменшення секреції при захворюваннях дихальних, жовчних шляхів і шлунково-кишкового тракту.

При бронхіальній астмі, астматичному бронхіті і ларингоспазмах застосовують протиастматичний збір (астматол) — спалюють на блюдці пів чайної ложки порошку астматолу, накривши його паперовим конусом зі зрізаним кінцем, через який вдихають дим 2—3 рази на день.

Дурман використовується також в народній медицині при нервових і психічних хворобах, невралгіях і задишці.

На Кавказі користуються відваром з насіння у воді для полоскання при зубному болі зубів, відваром у соняшниковій олії — зовнішньо при екземі, настоянкою на горілці — у вигляді розтирання при захворюваннях суглобів.

Побічні дії[ред.ред. код]

Всі частини дурману, через високий вмісту алкалоїдів, отруйні. Отруєння проявляється першінням у горлі, моторним збудженням, галюцинаціями, появою паралічів. При отруєнні потрібна негайна допомога, промивання шлунку.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Ю. Кобів. Дурман звичайний // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин (Серія «Словники України»). — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — ISBN 966-00-0355-2.
  2. http://archive.is/20121225045254/sadogoroddom.narod.ru/195durmanobyknovennyjlekarstvennoerastenie.html/ Зеленая Россия
  3. Barceloux, Donald G. (2008). "Cascara". Medical Toxicology of Natural Substances: Foods, Fungi, Medicinal Herbs, Plants, and Venomous Animals. John Wiley & Sons. p. 1877. ISBN 9781118382769(англ.)
  4. Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок setrum.net не вказаний текст
  5. http://www.biosan.kharkov.ua/durman-zvychajnyj-datura-stramonium-l.html/ Каталог фармацевтичних препаратів
  6. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.


Листок дуба Це незавершена стаття з ботаніки.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.