Дуріан цібетиновий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дуріан цібетиновий
Durio Zibethinus Van Nooten.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Насінні (Spermatophyta)
Покритонасінні (Magnoliophyta)
Еудікоти
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Мальвоцвіті (Malvales)
Родина: Мальвові (Malvaceae)
Рід: Дуріан (Durio)
Вид: D. zibethinus
Біноміальна назва
'''Durio zibethinus'''
L., 1774
Природне розповсюдження позначене зеленим кольором. Вирощується людьми на територіях позначених фіолетовим.
Природне розповсюдження позначене зеленим кольором.

Вирощується людьми на територіях позначених фіолетовим.

Синоніми
Durio acuminatissimus Merr.

Durio stercoraceus Noronha

Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Durio zibethinus
EOL logo.svg EOL: 483665
IPNI: 559531-1
ITIS logo.svg ITIS: 506099
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 66656

Дуріан цібетиновий — вид тропічних дерев роду Дуріан (Durio). Існує близько 9 видів дерев цього роду, що мають їстівні плоди. Durio zibethinus — найпоширеніший вид і єдиний, що продається на ринках світу. Шляхом селекції виведено багато культурних сортів.

Будова[ред. | ред. код]

Вічнозелене листяне дерево до 30 м. Стовбур дуріану цібетинового має червону кору. Плід дуріану вагою до 20 кг покритий зеленими гострими шипами, всередині має п'ять білих шовковистих відділень з кремовою масою з насінням. Колючки ймовірно захищають плоди від орангутанів та ведмедів. Плоди дуріану цібетинового мають сильний запах, що викликає різноманітне враження — від захоплення до сильної відрази.[1] У них міститься речовина цибетин, яку виділяють також пахучі залози деяких тварин. Саме вона надає плодам різкого, дуже неприємного запаху, який описують як суміш протухлої цибулі, сиру і скипидару. Через це плоди не дозволяють проносити у громадський транспорт у країнах Південно-Східної Азії.

Життєвий цикл[ред. | ред. код]

Дуріан цібетиновий квітне раз або двічі на рік. Запилюється метеликами та іншими нічними комахами. Один вид кажанів (Eonycteris spelaea) бере учість у запилені. Вони їдять його пилок. Квіти розпускаються післяобідній час і випускають пилок ввечері. На ранок тичинки та пелюстки опадають, залишаючи гінецей. Розповсюджується тваринами у тому числі і хижими, яких приманює запах плоду.[2]

Практичне використання[ред. | ред. код]

Росте у тропічних дощових лісах в річкових долинах, у регіонах з рівнем опадів понад 1520 мм. Походить ймовірно із західної Малайзії чи Індонезії.

Практичне використання[ред. | ред. код]

У Таїланді дуріан цібетиновий популярний фрукт. З плодів роблять джем, чіпси та морозиво.

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Thai Fruits: List of fruits in Thailand with botanical and Thai names.. The Hua Hin Pages (en-US). Процитовано 2015-11-06. 
  2. Murray. Durio zibethinus. www.worldagroforestry.org (en). World Agroforestry Centre. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Ліс. — К.Махаон-Україна, 2008. — 304 с., іл. — С. 144