Дусанів
| село Дусанів | |
|---|---|
.jpg) | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Львівська область |
| Район/міськрада | Перемишлянський |
| Рада/громада | Дусанівська |
| Код КОАТУУ | 4623383201 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1370 |
| Населення | 690 чол. |
| Площа | 3.070 км² |
| Поштовий індекс | 81263 |
| Телефонний код | +380 3263 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°31′58″ пн. ш. 24°36′40″ сх. д. / 49.53278° пн. ш. 24.61111° сх. д.Координати: 49°31′58″ пн. ш. 24°36′40″ сх. д. / 49.53278° пн. ш. 24.61111° сх. д. |
| Водойми | Гнила Липа (річка) |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | с. Дусанів. Телефон: +38-03263-53317
Сільський голова — Расяк Володимир Григорович |
| Карта | |
  Дусанів | |
 Дусанів | |
| Мапа | |
|
| |
Дуса́нів — село Перемишлянського району Львівської області. Сусідні населені пункти — Бачів, Іванівка (Янчин), Кліщівна, Липівка (Фірлеїв). Село розташоване за 18 км на південь від м. Перемишляни.
Історія[ред. | ред. код]
За переказами старожилів, спочатку село було розташоване дещо західніше від теперішнього Дусанова, ближче до річки Гнила Липа. Внаслідок татарських набігів перемістилося вглиб лісів.
За народною етимологією назва села походить від дієслова «дусити, душити». Імовірно, що назва села походить від давньослов'янського імені Душан. Це ім'я було поширене в мовах південних слов'ян, зокрема в сербів. В дохристиянські часи на одному з горбів біля села імовірно стояв ідол якогось божества, який після встановлення християнства був скинутий в долину. Про це нагадують теперішні назви Бабина гора та Бабин діл. Бабами називали у нас кам'яних ідолів (скіфські баби).
Перша письмова згадка про Дусанів походить від 1370 року, коли князь Владислав Опольський надав село у власність руській родині Романовських. У XV та на поч. XVI ст. власниками Дусанова були Кривецькі. У другій половині XVII ст. село перейшло у власність родини Цетнерів. У Дусанові був досить значний фільварок. У сер. XVIII ст. село перейшло у власність родини Лосів.
Цікаву інформацію про село можна почерпнути з Йосифінської земельної метрики 1787 р. Тоді в Дусанові було 87 номерів, 78 селянських господарств. Побутували 58 прізвищ. 18 з них були утворені від власних імен людей (Дмитрів, Михайлів, Костишин та ін.), 10 — від професій та занять (Олійник, Кухар, Стельмах, Машталір).
.jpg)
У Францисканській земельній метриці 1820 р. зазначено, що в селі було вже 134 номери, а господарств було 131. Серед 87 прізвищ найбільш поширеними в селі були Дорош, Івасюта, Копчак, Приймів (по 4 родини), Будзан, Василиків, Гринина, Дальовський, Комарянський, Кушнірів, Панчишин, Проньків, Расяк, Романишин (по 3 родини).
У 1860 році громада користувалась овальної форми печаткою. Всередині її був зображений сніп, з якого стирчали ціп та коса. Між ними над снопом був зображений серп. По краю печатки йшов напис польською мовою «Печатка громади Дусанів». Такі печатки були типовими для багатьох сіл Львівщини.
У 1880 р. у Дусанові проживало 1169 осіб, з яких 838 греко-католиків, 103 римо-католики та 13 юдеїв. Власниками села була родина Чайковських.
Відомо що війтом села був Онуфрій Баб'як (~1894), Олекса Кузів (~1912), Микола Расяк (~1920). Перед I світовою війною до громадської ради, яка допомагала війту урядувати в селі, входили радні Василь, Микола та Михайло Баб'яки, Федір Дмитрів, Григорій Гевко, Микола Зелінський, Микола Лисневич, Микола Панчишин, Іван Прийма, Іван та Яким Пришляки. Мабуть що це були найкращі люди села.
За даними перепису 1921 р., в Дусанові мешкало 1268 осіб, серед яких 1181 греко-католик, 58 римо-католиків та 29 юдеїв.
Пам'ятки, релігія[ред. | ред. код]
У селі є храм св. Архистратига Михаїла.
Є занедбана римо-католицька каплиця-мавзолей, збудована на початку XX століття
Відомі люди[ред. | ред. код]
- Котельницький Григорій Володимирович (псевдо: «Шугай», «Петренко») — український військовий діяч, вістун, хорунжий (1.10.1944), поручник (15.04.1945), сотник (22.01.1946), курінний УПА, командир куреня «Дружинники», командир Тактичних відтинків ТВ-11 «Пліснисько» і ТВ-15 «Яструб» 2-ї Військової округи «Буг»[1]; відзначений Срібним хрестом бойової заслуги 1 класу (25.04.1945)[2]; загинув 26 січня 1946 р. в лісі біля села. Нині криївку, в якій загинув «Шугай», відновлено і встановлено меморіальну таблицю.
- Лев Кекіш (1886—1920) — український військовик, сотник УГА, правник.
- Владислав Віктор Чайковський (23 грудня 1844, с. Дусанів — 3 жовтня 1917, Баден) — польський шляхтич, громадсько-політичний діяч[3].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Літопис УПА. Нова серія. — Т. 12 — С. 628
- ↑ Літопис УПА. Нова серія. Т. 24: Золочівська округа ОУН: Організаційні документи. 1941—1952 / упоряд. Михайло Романюк. — Київ ; Торонто, 2014. — С. 1110—1111; Романюк М. Золочівська округа ОУН у національно-визвольному русі (1937—1953): монографія / Михайло Романюк; Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України; Центр незалежних історичних студій. — Львів, 2016. — С. 448; Літопис УПА. Нова серія. Т. 12: Воєнна округа УПА «Буг»: Документи і матеріали. 1943—1952. — Кн. 1 / упоряд. В. Мороз, О. Вовк. — Київ; Торонто, 2009. — С. 628.
- ↑ Pohorecki F. Czajkowski (Czaykowski) Władysław Wiktor h. Gryf // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności, 1938. — T. IV/2, zeszyt 17. — S. 160. (пол.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Dusanów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1881. — Т. II : Derenek — Gżack. (пол.) — S. 230.
 | Ця стаття не містить посилань на джерела. (грудень 2014) |
| ||||||||
