Душан Баєвич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ф
Душан Баєвич
Dusan Bajevic.jpg
Особові дані
Народження 10 грудня 1948(1948-12-10) (69 років)
  Мостар, СФРЮ
Зріст 185 см
Громадянство Flag of Bosnia and Herzegovina.svg Боснія і Герцеговина
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1966–1976 Югославія «Вележ» 277 (127)
1977–1981 Греція АЕК 106 (65)
1981–1983 Югославія «Вележ» 45 (22)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1970–1977 Югославія Югославія 37 (29)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1984–1988 Югославія «Вележ»
1988–1996 Греція АЕК
1996–1999 Греція «Олімпіакос»
2000–2002 Греція ПАОК
2002–2004 Греція АЕК
2004–2005 Греція «Олімпіакос»
2006–2007 Сербія «Црвена Звезда»
2007–2008 Греція «Аріс»
2008–2010 Греція АЕК
2010–2012 Кіпр «Омонія»
2012 Греція «Атромітос»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Душан Баєвич (босн. Dušan Bajević, нар. 10 грудня 1948, Мостар) — югославський футболіст, що грав на позиції нападника. Виступав за клуби «Вележ» та АЕК, а також національну збірну Югославії. Ставав найкращим бомбардиром чемпіонату Югославії та Греції, а також два рази був найкращим бомбардиром кубку Греції. Футболіст року в Югославії (1972).

По завершенні ігрової кар'єри — югославський та боснійський футбольний тренер. Більшість своїх титулів Баєвич здобув у Греції, вигравши десять національних чемпіонств (два — як гравець та вісім — як тренер), чотири Кубка Греції (один — як гравець і три — як тренер). Крім того, як тренер АЕКа ставав володарем Суперкубка Греції та Кубка грецької ліги, а також шість разів визнавався найкращим тренером Греції.

Клубна кар'єра[ред.ред. код]

З 1963 року навчався в академії клубу «Вележ» зі свого рідного міста Мостар. 13 вересня 1966 року, відбувся дебют 17-ти річного Баеєича в основному складі «Вележа», а з наступного сезону він став основним гравцем команди і забив 12 голів у чемпіонаті Югославії. Одним з найуспішніших сезонів для Душана став сезон 1969/70, коли «Вележ» зайняв третє місце, а сам Баєвич, з 20-ма голами став найкращим бомбардиром чемпіонату, поділивши перше місце з Слободаном Сантрачем. У 1972 році Баєвич став першим гравцем, який удостоївся звання Футболіст року в Югославії. У сезонах 1972/73 і 1973/74 Баєвич стабільно забивав по 20 голів, а «Вележ» двічі посідав друге місце в чемпіонаті.

1977 року Баєвич приймає пропозицію з Греції і переходить в афінський АЕК. В перший же сезон в Греції Баєвич виграє «золотий дубль» — чемпіонат і Кубок Греції, до того ж Баєвич з 9-ма голами стає найкращим бомбардиром розіграшу Кубка Греції. У 1979 році Баєвич знову виграє чемпіонат і знову стає з 9-ма голами найкращим бомбардиром розіграшу Кубка Греції. Черговий сезон 1979/80 стає невдалим для команди, яка посіла лише четверте місце в чемпіонаті, проте сам Баєвич з 25-ма голами став першим іноземцем, який зайняв перше місце в списку найкращих бомбардирів чемпіонату Греції.

Душан Баєвич (ліворуч) проти Джима Голтона у матчі чемпіонату світу проти збірної Шотландії. 22 червня 1974 року.

В середині 1981 року Баєвич повернувся в «Вележ» щоб відіграти за нього ще два сезони. Всього ж у складі «Вележа» Баєвич провів 13 сезонів, за які зіграв 568 матчів (з них 322 в чемпіонаті) і забив 468 голів (із них 166 в чемпіонаті). 166 голів у чемпіонаті Югославії ставлять Баевича на третє місце в списку найкращих бомбардирів чемпіонату за всю його історію, після Слободана Сантрача і Дарко Панчева.

Виступи за збірну[ред.ред. код]

8 квітня 1970 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Югославії в товариській грі проти збірної Австрії, яка завершилася з рахунком 1:1, причому саме Баєвич став автором єдиного гола збірної Югославії.

У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1974 року у ФРН.

Свій останній матч за збірну Баєвич провів 8 травня 1977 року у відбірковому турнірі чемпіонату світу 1978 року проти збірної Румунії, який завершився поразкою югославів з рахунком 0:2. Всього ж за збірну Баєвич зіграв 37 офіційних матчів, в яких забив 29 голів, 5 з яких — 14 червня 1972 року в товариському матчі зі збірною Венесуели. Це досягнення є рекордом національної збірної Югославії. Також Баєвич зіграв 9 матчів за молодіжну збірну Югославії, в яких забив 4 голи і 1 матч за юнацьку збірну Югославії.

Кар'єра тренера[ред.ред. код]

Розпочав тренерську кар'єру невдовзі по завершенні кар'єри гравця, 1984 року, очоливши тренерський штаб клубу «Вележ», з яким 1986 року виграв Кубок Югославії.

З 1988 працював з грецьким клубом АЕК, який чотири рази приводив до звання чемпіона Греції, а також по разу виграв національний кубок, суперкубок та єдиний розіграш кубка ліги.

1996 року Баєвич очолив «Олімпіакос», з яким за три сезони тричі виграв національний чемпіонат, а також одного разу національний кубок.

2000 року Душан очолив ПАОК, який привів до першого за останні понад 30 років кубка Греції, незабаром після чого повернувся в АЕК, але другий прихід був невдалим — команда під його керівництвом не здобула жодного трофею. На відміну від повернення в «Олімпіакос», де він вдруге працював протягом сезону 2004/05 і виграв з командою золотий дубль.

25 травня 2006 року Баєвич очолив сербську «Црвена Звезду», проте команда спочатку не подолала кваліфікації до Ліги чемпіонів, а потім і не пробилась до групового етапу Кубка УЄФА. Крім того у команди були провали і в чемпіонаті Сербії. В підсумку вже 10 березня 2007 року після домашнього матчу проти «Воєводини», який закінчився поразкою господарів з рахунком 0:3, Душан пішов у відставку. Баєвич покинув лавку запасних на 70-й хвилині, після того як рахунок став 2:0 на користь гостей, і йшов з поля під скандування вболівальників «Душан йди». «Црвена Звезда» у матчах національного чемпіонату не програвала вдома з таким великим рахунком з 1973 року[1].

Після цього боснійський фахівець повернувся до Греції, де працював з «Арісом», після чого втретє повернувся в АЕК, але знову невдало. За невдалу гру команди в серпні 2010 року Баєвича побили фанати власної команди[2], а у вересні, після поразки команди з Афін від новачка грецького чемпіонату «Олімпіакоса» з Волоса, обурені вболівальники виламували крісла і кидали ними в гравців своєї команди та головного тренера[3], через що Баєвич змушений був покинути клуб.

У 2010—2011 роках Баєвич працював з кіпрською «Омонією», але значних результатів також не досяг.

Наразі останнім місцем тренерської роботи був клуб «Атромітос», команду якого Душан Баєвич недовго очолював як головний тренер з червня по грудень 2012 року і був звільнений через виліт команди з національного кубку.

Титули і досягнення[ред.ред. код]

Як гравця[ред.ред. код]

АЕК: 1977-78, 1978-79
АЕК: 1977-78

Як тренера[ред.ред. код]

«Вележ»: 1985-86
АЕК: 1988-89, 1991-92, 1992-93, 1993-94
«Олімпіакос»: 1996-97, 1997-98, 1998-99, 2004-05
АЕК: 1996
«Олімпіакос»: 1999
ПАОК: 2001
АЕК: 1989
АЕК: 1989-90

Особисті[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Футболіст Це незавершена стаття про футболіста.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.