Дьомін Володимир Тимофійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ф
Володимир Дьомін
Особові дані
Повне ім'я Володимир Тимофійович
Дьомін
Народження 10 березня 1921(1921-03-10)
  Альошкіно, РРФСР
Смерть 10 жовтня 1966(1966-10-10) (45 років)
  Москва, РРФСР, СРСР
Зріст 163 см
Вага 68 кг
Громадянство СРСР СРСР
Позиція нападник
Професіональні клуби*
1939—1943 СРСР «Спартак» (Москва) 3 (1)
1944—1952 СРСР ЦБЧА/ЦБРА (Москва) 191 (82)[1]
1952—1953 СРСР МВО (Москва) 2 (0)[2]
1954 СРСР ЦБРА (Москва) 4 (0)
Національна збірна
1952 СРСР СРСР 1 (0)
Звання, нагороди
Нагороди
Заслужений майстер спорту СРСР

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Володимир Тимофійович Дьомін (рос. Владимир Тимофеевич Дёмин, 10 березня 1921,  Альошкіно, Ряжський повіт, Рязанська губернія, РРФСР — 10 жовтня 1966, Москва, СРСР) — радянський футболіст, лівий крайній нападник московських клубів «Спартак» і ЦБЧА (ЦБРА). Заслужений майстер спорту (1948).

Біографія[ред.ред. код]

У 1936 році була створена футбольна школа «Спартака» куди і потрапив Володимир Дьомін. У складі юнацької команди, він став переможцем кубка СРСР серед школярів у 1937 році, з 1939 року став входити в основну команду. Однак грав не часто.

Найяскравіший слід в історії футболу Дьомін залишив своєю грою в ЦДКА, при Борисі Аркадьєві. Його партнерами по атаці були чудові футболісти Всеволод Бобров, Григорій Федотов, Олексій Гринін, Валентин Ніколажв, В'ячеслав Соловйов, Борис Коверзнєв та інші. Багато голів, забитих цими нападниками, відбувалися з подач Володимира Дьоміна.

Могила Дьоміна на Ваганьковському кладовищі

Після провалу збірної СРСР на Олімпіаді в Гельсінкі, основу якої складали армійці, ЦБРА розформували. Дьомін до ігор збірної не притягувався, Аркадьєв побоювався розмов, що бере в команду багато своїх гравців.

Після цього Дьомін грав у команді міста Калініна, а потім перейшов у команду МВО (Московський Військовий округ), яка теж була розформована слідом за ЦБРА трохи пізніше. У 1954 році він завершив кар'єру футболіста.

Згодом, вже розлучившись зі спортом, Володимир Дьомін захворів на туберкульоз. З допомогою Всеволода Боброва його влаштували на лікування в дуже хороший туберкульозний санаторій, який перебував у підмосковному місті Пушкіно, — саме там лікувався від туберкульозу в 1920 році батько Всеволода Михайло Андрійович Бобров. Але Володимир Дьомін продовжував ставитися до порад лікарів безтурботно, недбало, дуже часто порушував режим, що в підсумку призвело до швидкої смерті екс-футболіста в 1966 році. Похований на Ваганьковському кладовищі.[3]

Характеристика[ред.ред. код]

Невеликий на зріст, товстенький, виглядав досить незграбно, але до тих пір поки не торкався м'яча. Грав дотепно з запалом, володів хорошою швидкістю, сильним ударом, вмінням віддати точний пас і прекрасним арсеналом обманних рухів. Часто грав на публіку, за що був любим вболівальниками.

Досягнення[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Дані, згідно енциклопедії «Российский футбол за 100 лет» (М., 1997). Згідно енциклопедії «Весь „Спартак“: История в именах» (М., 2005) — 191 (81). У 1952 році провів 3 гри за ЦБРА, які були анульовані (за даними Вартаняна — забив 1 гол, Вартанян А. Возвращение без вести пропавших // «Футбол», 1996, № 1, с. 10—13.).
  2. В чемпіонаті СРСР 1953 — 5 ігор, всі ігри МВО були анульовані (за даними Вартаняна — забив 1 гол, Вартанян А. Возвращение без вести пропавших // «Футбол», 1996, № 1, с. 10—13.).
  3. Дьомін, Володимир Тимофійович на сайті «Спортивний некрополь»

Посилання[ред.ред. код]