Дьюла Бенцур

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дьюла Бенцур
угор. Benczúr Gyula
Benczúr Self-portrait 1882.jpg
Дьюла Бенцур. Автопортрет (1882)
Народження 28 січня 1844(1844-01-28)
Ньїредьгаза Угорщина Угорщина
Смерть 16 липня 1920(1920-07-16) (76 років)
  Сечень Угорщина Угорщина
Національність угорець
Громадянство Flag of Hungary (1915-1918, 1919-1946).svg Угорщина
Жанр академічний романтизм
Навчання Мюнхенська академія мистецтв
Діяльність художник, викладач університету
Вчитель Карл Теодор фон Пілоті
Працівник Мюнхенська академія мистецтв і Hungarian University of Fine Arts[d]
Член Угорська академія наук

Дьюла Бенцур у Вікісховищі?

Дьюла[1] Бенцур (угор. Benczúr Gyula, 28 січня 1844, Ньїредьгаза, Угорщина16 липня 1920, Сечень, Угорщина) — видатний угорський живописець, представник стилю академізм (академічного романтизму[2][3]). Його картини пройняті духом романтизму угорського національного відродження другої половини ХІХ віку. Бенцур писав головно історичний живопис, портрети, окрім того, також сцени з античної міфології[4], релігійні сюжети.

Картини Дьюли Бенцура є у фондах багатьох провідних художніх галерей різних країн, значна частина їх в Угорській національній галереї та в приватних колекціях.

З біографії[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї Вільмоша Бенцура (1811—1873) та його дружини Пауліни Лашґаллнер (1815—1885)[5].

Пізніше родина Бенцурів переїхала до міста Кошице – до батьків по материній лінії. Тут і минули дитинство та ранні роки майбутнього художника[6].

Батьки, бачачи схильність юного Дьюли до малювання, мали намір вивчити його на інженера. Однак, через те, що вправність хлопця в малюванні виявилася досить рано, у батьків було досить часу, аби змінити рішення і забезпечити синові ґрунтовну початкову художню освіту для майбутнього навчання у Мюнхенській академії мистецтв[7].

Азами живопису оволодівав у братів Бели та Ференца Климковичів[8] в їхній приватній художній школі у місті Кошице[9]. Впродовж 1861—1869 років Д. Бенцур навчався живопису в Мюнхенській академії мистецтв під керівництвом Германа Аншютца, Йогана Хільтеншпергера[ru], а від 1869 року[10] (за іншими даними — від 1865[11]) — під керівництвом Карла Теодора фон Пілоті, котрий мав значний вплив на формування художнього стилю молодого митця. Мюнхенська академія в цей час була популярною серед амбітних молодих художників багато в чому завдячуючи саме майстерності Пілоті як митця і педагога. У Пілоті навчалися багато майбутніх талановитих і всесвітньо відомих угорських художників – Мігай Мункачі (одночасно з Бенцуром), Ласло Паал, Геза Межьоль[en] (Месей, Масой), Берталан Секей[ru] та багато інших[12].

Під час навчання у Пілоті Бенцур мав змогу на дозвіллі вивчати роботи старих майстрів у Мюнхенській галереї[13].

Жив у Мюнхені. Допомагав К. фон Пілоті у розпису низки мюнхенських будівель, в тому числі Максиміліанеуму[ru] та нової мюнхенської ратуші[ru][14].

Пам'ятна банкнота 2000 форинтів Національного банку Угорщини (реверс) із зображенням фрагменту картини Дьюли Бенцура «Охрещення Вайка» (2000)
Пам'ятна дошка Дьюлі Бенцуру у Будапешті (ліворуч) та погруддя Дьюли Бенцура у місті Сегед (праворуч)

Перший великий успіх прийшов до молодого художника після написання полотна «Від'їзд Ласло [Владислава] Хуняді» (інший варіант назви «Прощання Ласло [Владислава] Хуняді», 1866). Це полотно зробило його відомим у Пешті митцем. Для вдосконалення своїх професійних навичок Бенцур здійснює творчу мандрівку до Італії, подорож справила глибоке враження як на самого художника, так і на його мистецький стиль[15].

1870 року відвідав Париж[16].

1875 року Дьюла Бенцур створив одне з найвидатніших свої полотен «Охрещення Вайка» — сцену прийняття католицтва угорським правителем Вайком, майбутнім королем Угорщини Стефаном І. Охрещення Вайка, яке було вчинене архієпископом Адальбертом Празьким 985 року, на картині Бенцура втілене дуже піднесено та реалістично, і до найменших дрібниць показує своєрідність тієї епохи. Картина здобула визнання та срібну медаль Всесвітньої виставки 1878 року в Парижі[17].

Після появи та успіху у публіки картини «Охрещення Вайка» Бенцуру надійшли пропозиції стати викладачем від декількох академій мистецтв. Він відхилив пропозиції Веймарської та Празької академій[18], а 1876 року його було обрано професором Мюнхенської академії мистецтв, де Бенцур пропрацював до 1883-го року. Одним з найвидатніших його учнів по Мюнхенській академії мистецтв був американський живописець швейцарського походження Адольфо Мюллер-Урі[en][19][20].

Картини Бенцура не раз здобували перемоги на мистецьких виставках у Парижі (1878, 1900), Берліні (1886, 1910), Відні (1877, 1888), Мюнхені (1888)[21][22].

У 1883 художник повернувся до Будапешта та зайнявся викладацькою діяльністю на одному з відділень Школи малювання (угор. Mintarajziskola, пізніше — Академія мистецтв), де до кінця свого життя він також був директором[23]. Брав участь у політичному житті країни, обирався членом Верхньої Палати Парламенту Угорщини (1906)[24]. Помер 1920.

Галерея[ред. | ред. код]

Галерея вибраних робіт
«Від'їзд Ласло Хуняді» (1866)
«Охрещення Вайка» (ранній варіант картини, 1870)
«Взяття замку Буди у 1686 році»
«Портрет дітей художника»
«Автопортрет»
Галерея вибраних робіт (продовження)
«Клеопатра» (1911)
«Полонення Ференца ІІ Ракоці»
«Христос на Єлеонській горі» (1909)
«Матяш Хуняді приймає папських легатів»
«Портрет Франца-Йосифа І»

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. тобто Юлій, див.: Бенецур (Юлий) // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: В 86 томах (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Брокгауз-Ефрон, 1890–1907. (рос.) – Т. ІІІ. – C. 435—436.
  2. Бенцур Дзьюла // Беларуская энцыклапедыя: У 18 т. Т. 3: Беларусы — Варанец / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў і інш. — Мн.: БелЭн., 1996. — С. 102.: іл. ISBN 985-11-0068-4 (т. 3), ISBN 985-11-0035-8
  3. Алешина Л. Бенцур, Дьюла (Benczur, Gyula) // в кн.: Европейское искусство. Живопись. Скульптура. Графика: энциклопедия: в 3 т. / Рос. акад. художеств, НИИ теории и истории изобразительных искусств Рос. акад. художеств; отв. ред. Е. Д. Федотова. — М.: Белый город, 2006. — (Энциклопедия мирового искусства). — Т. 1: А — Й. — 2006. — 463 с. — Библиогр. в конце ст. — ISBN 5-7793-0922-1.
  4. Hungarian World Encyclopedia by Joseph Pungur (editor in chief). – Canada: The Corvin History Society, 2013. – P. 184.
  5. Benczúr Gyula és Nyíregyháza // Írta: Ilyés Gábor. – Nyíregyháza, 2004. – P. 3.
  6. Karolina Szabo. A Date in Hungarian History: Birthday of Benczúr Gyula // Magyar News Online. July – August issue 101.
  7. Karolina Szabo. A Date in Hungarian History: Birthday of Benczúr Gyula // Magyar News Online. July – August issue 101.
  8. Benczúr Gyula // Magyar művészeti kislexikon. Kezdetektől napjainkig. Szerkesztő: F. Almási Éva, Körber Ágnes. – Budapest: Enciklopédia Kiadó, 2002. – P. 16 – 17.
  9. Алешина Л. Бенцур, Дьюла (Benczur, Gyula) // в кн.: Европейское искусство. Живопись. Скульптура. Графика: энциклопедия: в 3 т. / Рос. акад. художеств, НИИ теории и истории изобразительных искусств Рос. акад. художеств; отв. ред. Е. Д. Федотова. — М.: Белый город, 2006. — (Энциклопедия мирового искусства). — Т. 1: А — Й. — 2006. — 463 с. — Библиогр. в конце ст. — ISBN 5-7793-0922-1.
  10. Бенецур (Юлий) // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: В 86 томах (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Брокгауз-Ефрон, 1890–1907. (рос.) – Т. ІІІ. – C. 435—436.
  11. Алешина Л. Бенцур, Дьюла (Benczur, Gyula) // в кн.: Европейское искусство. Живопись. Скульптура. Графика: энциклопедия: в 3 т. / Рос. акад. художеств, НИИ теории и истории изобразительных искусств Рос. акад. художеств; отв. ред. Е. Д. Федотова. — М.: Белый город, 2006. — (Энциклопедия мирового искусства). — Т. 1: А — Й. — 2006. — 463 с. — Библиогр. в конце ст. — ISBN 5-7793-0922-1.
  12. Karolina Szabo. A Date in Hungarian History: Birthday of Benczúr Gyula // Magyar News Online. July – August issue 101.
  13. Karolina Szabo. A Date in Hungarian History: Birthday of Benczúr Gyula // Magyar News Online. July – August issue 101.
  14. Benczúr, Gyula (1844, Nyíregyháza -1920, Dolány) // Fine Arts in Hungary, on www.hung-art.hu
  15. Hungarian World Encyclopedia by Joseph Pungur (editor in chief). – Canada: The Corvin History Society, 2013. – P. 184.
  16. Алешина Л. Бенцур, Дьюла (Benczur, Gyula) // в кн.: Европейское искусство. Живопись. Скульптура. Графика: энциклопедия: в 3 т. / Рос. акад. художеств, НИИ теории и истории изобразительных искусств Рос. акад. художеств; отв. ред. Е. Д. Федотова. — М.: Белый город, 2006. — (Энциклопедия мирового искусства). — Т. 1: А — Й. — 2006. — 463 с. — Библиогр. в конце ст. — ISBN 5-7793-0922-1.
  17. Tóth, Zsuzsanna. The Hungarian Peculiarities of National Remembrance: Historical Figures with Symbolic Importance in Nineteenth-century Hungarian History Paintings // AHEA: E-journal of the American Hungarian Educators Association, Volume 5 (2012): http://ahea.net/e-journal/volume-5-2012. – Р. 10.
  18. Benczúr Gyula, (Julius) // Cyclopedia of painters and paintings. John Denison Champlin, Jr.; Charles C. Perkins. – New York: C. Scribner's sons, 1886. – Volume I. – P. 137.
  19. Aukčná spoločnosť SOGA spol. s r.o. - Diela/Vulkánova dielňa - aukcie.
  20. Gyula Benczur // Wahooart.com
  21. Benczúr, Gyula (1844, Nyíregyháza -1920, Dolány) // Fine Arts in Hungary, on www.hung-art.hu
  22. Benczúr Gyula (festőművész) // hu.wikipedia.org
  23. Бенцур Дзьюла // Беларуская энцыклапедыя: У 18 т. Т. 3: Беларусы — Варанец / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў і інш. — Мн.: БелЭн., 1996. — С. 102.: іл. ISBN 985-11-0068-4 (т. 3), ISBN 985-11-0035-8
  24. Hungarian World Encyclopedia by Joseph Pungur (editor in chief). – Canada: The Corvin History Society, 2013. – P. 184.

Література[ред. | ред. код]