Дьюла Бенцур

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Дьюла Бенцур
угор. Benczúr Gyula
Benczúr Self-portrait 1882.jpg
Дьюла Бенцур. Автопортрет (1882)
Народження 28 січня 1844(1844-01-28)
Ньїредьгаза Угорщина Угорщина
Смерть 16 липня 1920(1920-07-16) (76 років)
  Сечень Угорщина Угорщина
Національність угорець
Громадянство Flag of Hungary.svg Угорщина
Жанр академічний романтизм
Навчання Мюнхенська академія мистецтв
Діяльність художник, викладач університету
Вчитель Карл Теодор фон Пілоті
Працівник Мюнхенська академія мистецтв, Hungarian University of Fine Arts[d]
Член Угорська академія наук

Дьюла Бенцур у Вікісховищі?

Дьюла[1] Бенцур (угор. Benczúr Gyula, 28 січня 1844, Ньїредьгаза, Угорщина16 липня 1920, Сечень, Угорщина) — видатний угорський живописець, представник стилю академізм (академічного романтизму[2][3]). Його картини пройняті духом романтизму угорського національного відродження другої половини ХІХ віку. Бенцур писав головно історичний живопис, портрети, окрім того, також сцени з античної міфології[4], релігійні сюжети.

Картини Дьюли Бенцура є у фондах багатьох провідних художніх галерей різних країн, значна частина їх в Угорській національній галереї та в приватних колекціях.

З біографії[ред.ред. код]

Народився в сім'ї Вільмоша Бенцура (1811—1873) та його дружини Пауліни Лашґаллнер (1815—1885)[5].

Пізніше родина Бенцурів переїхала до міста Кошице – до батьків по материній лінії. Тут і минули дитинство та ранні роки майбутнього художника[6].

Батьки, бачачи схильність юного Дьюли до малювання, мали намір вивчити його на інженера. Однак, через те, що вправність хлопця в малюванні виявилася досить рано, у батьків було досить часу, аби змінити рішення і забезпечити синові ґрунтовну початкову художню освіту для майбутнього навчання у Мюнхенській академії мистецтв[7].

Азами живопису оволодівав у братів Бели та Ференца Климковичів[8] в їхній приватній художній школі у місті Кошице[9]. Впродовж 1861—1869 років Д. Бенцур навчався живопису в Мюнхенській академії мистецтв під керівництвом Германа Аншютца, Йогана Хільтеншпергера[ru], а від 1869 року[10] (за іншими даними — від 1865[11]) — під керівництвом Карла Теодора фон Пілоті, котрий мав значний вплив на формування художнього стилю молодого митця. Мюнхенська академія в цей час була популярною серед амбітних молодих художників багато в чому завдячуючи саме майстерності Пілоті як митця і педагога. У Пілоті навчалися багато майбутніх талановитих і всесвітньо відомих угорських художників – Мігай Мункачі (одночасно з Бенцуром), Ласло Паал, Геза Межьоль[en] (Месей, Масой), Берталан Секей[ru] та багато інших[12].

Під час навчання у Пілоті Бенцур мав змогу на дозвіллі вивчати роботи старих майстрів у Мюнхенській галереї[13].

Жив у Мюнхені. Допомагав К. фон Пілоті у розпису низки мюнхенських будівель, в тому числі Максиміліанеуму[ru] та нової мюнхенської ратуші[ru][14].

«Охрещення Вайка» (1875, Угорська національна галерея)
Пам'ятна банкнота 2000 форинтів Національного банку Угорщини (реверс) із зображенням фрагменту картини Дьюли Бенцура «Охрещення Вайка» (2000)
Пам'ятна дошка Дьюлі Бенцуру у Будапешті (ліворуч) та погруддя Дьюли Бенцура у місті Сегед (праворуч)

Перший великий успіх прийшов до молодого художника після написання полотна «Від'їзд Ласло [Владислава] Хуняді» (інший варіант назви «Прощання Ласло [Владислава] Хуняді», 1866). Це полотно зробило його відомим у Пешті митцем. Для вдосконалення своїх професійних навичок Бенцур здійснює творчу мандрівку до Італії, подорож справила глибоке враження як на самого художника, так і на його мистецький стиль[15].

1870 року відвідав Париж[16].

1875 року Дьюла Бенцур створив одне з найвидатніших свої полотен «Охрещення Вайка» — сцену прийняття католицтва угорським правителем Вайком, майбутнім королем Угорщини Стефаном І. Охрещення Вайка, яке було вчинене архієпископом Адальбертом Празьким 985 року, на картині Бенцура втілене дуже піднесено та реалістично, і до найменших дрібниць показує своєрідність тієї епохи. Картина здобула визнання та срібну медаль Всесвітньої виставки 1878 року в Парижі[17].

Після появи та успіху у публіки картини «Охрещення Вайка» Бенцуру надійшли пропозиції стати викладачем від декількох академій мистецтв. Він відхилив пропозиції Веймарської та Празької академій[18], а 1876 року його було обрано професором Мюнхенської академії мистецтв, де Бенцур пропрацював до 1883-го року. Одним з найвидатніших його учнів по Мюнхенській академії мистецтв був американський живописець швейцарського походження Адольфо Мюллер-Урі[en][19][20].

Картини Бенцура не раз здобували перемоги на мистецьких виставках у Парижі (1878, 1900), Берліні (1886, 1910), Відні (1877, 1888), Мюнхені (1888)[21][22].

У 1883 художник повернувся до Будапешта та зайнявся викладацькою діяльністю на одному з відділень Школи малювання (угор. Mintarajziskola, пізніше — Академія мистецтв), де до кінця свого життя він також був директором[23]. Брав участь у політичному житті країни, обирався членом Верхньої Палати Парламенту Угорщини (1906)[24]. Помер 1920.

Галерея[ред.ред. код]

Галерея вибраних робіт
«Від'їзд Ласло Хуняді» (1866)
«Охрещення Вайка» (ранній варіант картини, 1870)
«Взяття замку Буди у 1686 році»
«Портрет дітей художника»
«Автопортрет»
Галерея вибраних робіт (продовження)
«Клеопатра» (1911)
«Полонення Ференца ІІ Ракоці»
«Христос на Єлеонській горі» (1909)
«Матяш Хуняді приймає папських легатів»
«Портрет Франца-Йосифа І»

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. тобто Юлій, див.: Бенецур (Юлий) // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: В 86 томах (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Брокгауз-Ефрон, 1890–1907. (рос.) – Т. ІІІ. – C. 435—436.
  2. Бенцур Дзьюла // Беларуская энцыклапедыя: У 18 т. Т. 3: Беларусы — Варанец / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў і інш. — Мн.: БелЭн., 1996. — С. 102.: іл. ISBN 985-11-0068-4 (т. 3), ISBN 985-11-0035-8
  3. Алешина Л. Бенцур, Дьюла (Benczur, Gyula) // в кн.: Европейское искусство. Живопись. Скульптура. Графика: энциклопедия: в 3 т. / Рос. акад. художеств, НИИ теории и истории изобразительных искусств Рос. акад. художеств; отв. ред. Е. Д. Федотова. — М.: Белый город, 2006. — (Энциклопедия мирового искусства). — Т. 1: А — Й. — 2006. — 463 с. — Библиогр. в конце ст. — ISBN 5-7793-0922-1.
  4. Hungarian World Encyclopedia by Joseph Pungur (editor in chief). – Canada: The Corvin History Society, 2013. – P. 184.
  5. Benczúr Gyula és Nyíregyháza // Írta: Ilyés Gábor. – Nyíregyháza, 2004. – P. 3.
  6. Karolina Szabo. A Date in Hungarian History: Birthday of Benczúr Gyula // Magyar News Online. July – August issue 101.
  7. Karolina Szabo. A Date in Hungarian History: Birthday of Benczúr Gyula // Magyar News Online. July – August issue 101.
  8. Benczúr Gyula // Magyar művészeti kislexikon. Kezdetektől napjainkig. Szerkesztő: F. Almási Éva, Körber Ágnes. – Budapest: Enciklopédia Kiadó, 2002. – P. 16 – 17.
  9. Алешина Л. Бенцур, Дьюла (Benczur, Gyula) // в кн.: Европейское искусство. Живопись. Скульптура. Графика: энциклопедия: в 3 т. / Рос. акад. художеств, НИИ теории и истории изобразительных искусств Рос. акад. художеств; отв. ред. Е. Д. Федотова. — М.: Белый город, 2006. — (Энциклопедия мирового искусства). — Т. 1: А — Й. — 2006. — 463 с. — Библиогр. в конце ст. — ISBN 5-7793-0922-1.
  10. Бенецур (Юлий) // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: В 86 томах (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Брокгауз-Ефрон, 1890–1907. (рос.) – Т. ІІІ. – C. 435—436.
  11. Алешина Л. Бенцур, Дьюла (Benczur, Gyula) // в кн.: Европейское искусство. Живопись. Скульптура. Графика: энциклопедия: в 3 т. / Рос. акад. художеств, НИИ теории и истории изобразительных искусств Рос. акад. художеств; отв. ред. Е. Д. Федотова. — М.: Белый город, 2006. — (Энциклопедия мирового искусства). — Т. 1: А — Й. — 2006. — 463 с. — Библиогр. в конце ст. — ISBN 5-7793-0922-1.
  12. Karolina Szabo. A Date in Hungarian History: Birthday of Benczúr Gyula // Magyar News Online. July – August issue 101.
  13. Karolina Szabo. A Date in Hungarian History: Birthday of Benczúr Gyula // Magyar News Online. July – August issue 101.
  14. Benczúr, Gyula (1844, Nyíregyháza -1920, Dolány) // Fine Arts in Hungary, on www.hung-art.hu
  15. Hungarian World Encyclopedia by Joseph Pungur (editor in chief). – Canada: The Corvin History Society, 2013. – P. 184.
  16. Алешина Л. Бенцур, Дьюла (Benczur, Gyula) // в кн.: Европейское искусство. Живопись. Скульптура. Графика: энциклопедия: в 3 т. / Рос. акад. художеств, НИИ теории и истории изобразительных искусств Рос. акад. художеств; отв. ред. Е. Д. Федотова. — М.: Белый город, 2006. — (Энциклопедия мирового искусства). — Т. 1: А — Й. — 2006. — 463 с. — Библиогр. в конце ст. — ISBN 5-7793-0922-1.
  17. Tóth, Zsuzsanna. The Hungarian Peculiarities of National Remembrance: Historical Figures with Symbolic Importance in Nineteenth-century Hungarian History Paintings // AHEA: E-journal of the American Hungarian Educators Association, Volume 5 (2012): http://ahea.net/e-journal/volume-5-2012. – Р. 10.
  18. Benczúr Gyula, (Julius) // Cyclopedia of painters and paintings. John Denison Champlin, Jr.; Charles C. Perkins. – New York: C. Scribner's sons, 1886. – Volume I. – P. 137.
  19. Aukčná spoločnosť SOGA spol. s r.o. - Diela/Vulkánova dielňa - aukcie.
  20. Gyula Benczur // Wahooart.com
  21. Benczúr, Gyula (1844, Nyíregyháza -1920, Dolány) // Fine Arts in Hungary, on www.hung-art.hu
  22. Benczúr Gyula (festőművész) // hu.wikipedia.org
  23. Бенцур Дзьюла // Беларуская энцыклапедыя: У 18 т. Т. 3: Беларусы — Варанец / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў і інш. — Мн.: БелЭн., 1996. — С. 102.: іл. ISBN 985-11-0068-4 (т. 3), ISBN 985-11-0035-8
  24. Hungarian World Encyclopedia by Joseph Pungur (editor in chief). – Canada: The Corvin History Society, 2013. – P. 184.

Література[ред.ред. код]