Дюла Каллаї

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дюла Каллаї
угор. Kállai Gyula
Дюла Каллаї
Прапор
Голова Ради міністрів Угорської Народної Республіки
Прапор
30 червня 1965 — 14 квітня 1967
Попередник: Янош Кадар
Спадкоємець: Йеньо Фок
Прапор
Міністр закордонних справ Угорщини
20 серпня 1949 — 12 травня 1951
Попередник: Ласло Райк
Спадкоємець: Карой Кісс
Прапор
Міністр освіти Угорщини
1 березня 1957 — 28 січня 1958
Попередник: Альберт Конья
Спадкоємець: Валерія Бенке
Прапор
Голова Національних Зборів Угорщини
14 квітня 1967 — 12 травня 1971
Попередник: Ержбет Мецкер-Васс
Спадкоємець: Антал Апро
 
Партія: Угорська комуністична партія[d], Комуністична партія Угорщини[d], Угорська партія трудящих і Угорська соціалістична робоча партія
Народження: 1 червня 1910
Беретьоуйфалу, Австро-Угорщина
Смерть: 12 березня 1996
Будапешт
Громадянство: Угорщина
Нагороди:

Медіафайли у Вікісховищі?

Дюла Каллаї (угор. Kállai Gyula; 1 червня 1910, Беретьоуйфалу, Австро-Угорщина — 12 березня 1996, Будапешт) — угорський партійний і державний діяч, прем'єр-міністр Угорщини в 1965-1967.

Біографія[ред. | ред. код]

Ще під час навчання, в 1931, вступив до Комуністичної партії. З 1939 по 1944 він працював редактором у соціал-демократичній газеті «Népszava».

Після утворення Угорської Народної Республіки, з 20 серпня 1949 Каллаї був наступником звинуваченого у зраді і страченого міністра закордонних справ Ласло Райка. Цю посаду він обіймав до 1951, потім він був заарештований, ув'язнений і реабілітований у 1954.

Після народного повстання в 1956 він допоміг відновити владу Партії угорських робітників, яка потім була перейменована в Угорську соціалістичну робітничу партію. Спочатку він був секретарем ЦК, а з 1956 по 1975 — членом Політбюро ЦК УСРП.

4 листопада 1956 призначений прем'єр-міністром Яношем Кадаром міністром культури. У кабінеті Ференца Мюнніха він був з 28 січня 1958 по 1960 державним міністром. Цю ж посаду він займав в другому кабінеті Яноша Кадара з з 13 вересня 1961, що пізніше був заступника прем'єр-міністра, а також першим заступником прем'єр-міністра.

30 червня 1965 став наступником Яноша Кадара на посаді прем'єр-міністра. На цій посаді перебував до 14 квітня 1967, поступившись нею Йеньо Фоку.

У 1967-1971 — голова Національних Зборів УНР. У 1957-1989 — голова Вітчизняного Народного фронту.

Був депутатом Національних Зборів з 1954 по 1990.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Дьюла Каллаи (Люди и события) // The New Times. — М., 1960. — № 5. — С. 30.

Посилання[ред. | ред. код]

[1]