Дюни

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дюни на о-ві Зюльт, Північне море.
Краєвид піщаних дюн в Тадрарт-Акакус, пустельній території в західній Лівії, частина Сахари.

Дю́на — пагорб навіяного вітром піску. Зазвичай термін «дюна» застосовують до всіх піщаних утворень незалежно від зонально-кліматичних умов. На відміну від розповсюджених у пустелях барханів, у дюни (в цьому розумінні) випуклу форму мають не пологі, а круті схили, і «хвости» розташовані ззаду дюни, на навітряному боці. Пологий схил повернутий назустріч вітру і має кут нахилу 8-20°, навітряний схил наближається до кута натурального нахилу сухого (32-33°) або зволоженого (до 40°) піску. Висота дюни від 5 до 30 м і більше.

На Куршській косі Балтійського моряЛитві) відома дюна висотою 58 м; в Ландах, на узбережжі Біскайської затоки (Франція), — 97 м. Дюни можуть переміщатися у напрямку переважаючого вітру зі швидкістю до 10 м на рік, залежно від маси піску і швидкості вітру.

Схема дюни

Серпоподібні дюни — дюни у формі півмісяця, зазвичай ширші, ніж довші. Ці дюни набувають форми під впливом вітрів, які віють послідовно в одному напрямку, і вони також відомі як бархани, або поперечні дюни. Деякі різновиди серпоподібних дюн рухаються пустельною поверхнею значно швидшими темпами, ніж будь-який інший тип дюн. В Китаї у провінції Нінся протягом 1954-1959 років група дюн переміщувалась на більш ніж на 100 метрів за рік, аналогічні швидкості були зафіксовані у Західній пустелі Єгипту. Найбільші серпоподібні дюни на Землі, з середньою шириною гребеня понад 3 км, розташовані в пустелі Такла-Макан в Китаї.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Словник-довідник з фізичної географії : для школярів і абітурієнтів / укл. Єна О. В., Супричов О. В. — К. : Довіра, 2002. — 238 с. — ISBN 966-507-133-5.