Дякон Ярослав Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Ярослав Дякон
Ярослав Дякон

OUN-B-01.svg в.о. 3-й Голова СБ ОУН
Час на посаді:
січень 1947 — листопад 1948
Попередник Микола Арсенич
Наступник ?

Народився 2 лютого 1913(1913-02-02)
Дев'ятники, Жидачівського району, Львівська область
Помер 9 листопада 1948(1948-11-09) (35 років)
Шпильчина Перемишлянського району, Львівська область
Звання майор СБ
Нагороди UPA-Zaslugy2-sriblo-2.png Срібний Хрест Заслуги (1947)

Дякон Ярослав Андрійович (псевда: «Дмитро», «Мирон» «Семен», «Дон», «9-98» та інші; 2 лютого 1913, с. Дев'ятники, тепер Жидачівський район, Львівська область — 9 листопада 1948, с. Шпильчина, Перемишлянський район, Львівська область) — визначний діяч ОУН, майор СБ, референт СБ Львівської області (1942—1948), в.о. голови СБ ОУН (01.1947-11.1948).

Лицар Срібного Хреста Заслуги (1947).

Життєпис[ред.ред. код]

Народився 2 лютого 1913 у селі Дев'ятники (тепер Жидачівського району Львівської області).

Був членом Пласту (курінь «Степові вовки»).

Закінчив 4 класи гімназії, згодом навчався у Львівській учительській семінарії. Протягом 19291940 працював сільським учителем у селах Дев'ятники та Юшківці.

Один із організаторів ОУН у Бібрському повіті. З 31 жовтня 1937 до 9 березня 1938 політв'язень польських тюрем. Член окружного проводу ОУН Львівщини протягом 19381941.

Референт Служби Безпеки Львівської області у 19421948, згодом у званні майора очолює СБ ОУН після загибелі Миколи Арсенича.

Загинув 19 листопада 1948 у бою з опергрупою МГБ біля села Шпильчина Перемишлянського району Львівської області.

Нагороджений Срібним Хрестом заслуги УПА у 1947 .

Родина

Брат — Василь Дякон, який служив в українській допомоговій поліції, за виступ проти німці був розстріляний навесні 1944 р. Другий брат Михайло Дякон, пішов до УПА і загинув у бою з чекістами в листопаді 1944 р. в лісах біля с. Великі Глібовичі (тепер Перемишлянський район Львівської області). Третій брат — Іван Дякон, навчався у Львівському лісотехнічному інституті, звідси був призваний до радянської армії, служив у м. Кутка в Таджикистані, де був заарештований і пропав. Сестра — Катерина, з матір'ю та своїми трьома дітьми у 1949 р. була вивезена у Красноярський край, де мати невдовзі померла. Таким чином, родина Я. Дякона повторила долю багатьох українських родин членів підпільників ОУН(б), які були репресовані і немало настраждалися від радянського режиму.

Вшанування пам'яті

Після відновлення незалежності України в 1991 р. на місці загибелі Я. Дякона і інших повстанців було насипано символічну могилу із освяченим у 1993 р. хрестом. Згодом там було встановлено пам'ятник.

В лютому 2013 р. громадськість Львівщині відзначила 100-річчя з дня народження Я. Дякона, про що досить широко інформували ЗМІ. Зокрема, 15 лютого у Дев'ятниківській середній школі (цей навчальний заклад носить ім'я Я. Дякона) відбулися урочистості: концерт за участю колективів художньої самодіяльності с. Дев'ятники, школярів та гостей — юнацького ансамблю Гніздичівської загальноосвітньої школи «Солов'ї» та чоловічого квартету «Опілля». У заході взяли участь керівники Жидачівського району, освітяни, представники Благодійного фонду Олега Канівця «Добре серце». Громада поклала квіти до пам'ятника «Борцям за волю України» у с. Дев'ятники. На святі були присутні внук та два правнуки Ярослава Дякона, численна родина.

Посилання[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Попередник
Микола Арсенич
OUN-B-01.svg 3-й (в.о.) Голова Служби Безпеки ОУН
січень 1947 — † 9 листопада 1948
OUN-B-01.svg Наступник
?