Дятел сірощокий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дятел сірощокий


Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Дятлоподібні (Piciformes)
Родина: Дятлові (Picidae)
Рід: Савановий дятел (Dendropicos)
Вид: Дятел сірощокий
Dendropicos fuscescens
(Vieillot, 1818)
Підвиди

(Див. текст)

Синоніми
Chloropicus fuscescens
Посилання
Вікісховище: Dendropicos fuscescens
Віківиди: Dendropicos fuscescens
EOL: 1177598
ITIS: 554012
МСОП: 22680963
NCBI: 165736

Дя́тел сірощо́кий[2] (Dendropicos fuscescens) — вид дятлоподібних птахів родини дятлових (Picidae). Мешкає в Африці на південь від Сахари.

Опис[ред. | ред. код]

Довжина птаха становить 14—15 см, форма тіла типова для дятлів. Верхня частина тіла тьмяно-оливкова, поцяткована світлими смужками. Нижня частина тіла біла, поцяткована темними смужками, гузка жовтувато-коричнева. Обличчя і горло білуваті, під дзьобом темні "вуса". Лоб оливково-коричневий. У самців тім'я і потилиця червоні, у самиць чорні, у молодих самців тім'я червонувате, потилиця чорна. Пір'я на тімені може ставати дибки, утворюючи невеликий чуб[3].

Представники підвиду D. f. lafresnayi вирізняються наявністю смужок на обличчі і підборідді, нижня частина тіла у них є жовтувато-коричневою, а верхня частина тіла має зелений відтінок і поцяткована жовтуватими плямками.

Самиця сірощокого дятла
Сірощокий дятел

Підвиди[ред. | ред. код]

Виділяють дев'ять підвидів:[4]

Поширення і екологія[ред. | ред. код]

Сірощокі дятли живуть в різноманітних природних середовищах, що охоплюють савани і рідколісся, вологі і сухі рівнинні тропічні ліси, гірські тропічні ліси, чагарникові зарості, плантації, парки і сади. Вони зустрічаються на висоті до 3500 м над рівнем моря.

Поведінка[ред. | ред. код]

Сірощокі дятли зустрічаються невеликими сімейними зграями. Іноді вони приєднуються до змішаних зграй птахів. Живляться комахами, яких шукають на деревах, серед чагарників і ліан. Гніздяться в дуплах дерев. Зазвичай вони видовбують нове дупло на початку кожного сезону розмноження. Вхідний отвір має овальну форму і розташований за 2 м над землею, гніздо не облаштовується, яйця відкладають у шар тирси, що залишається в дуплі[5]. У кладці 1—3 білих яйця. Інкубаційний період триває 12 днів, пташенята покидають гніздо через 27 днів після вилуплення. Насиджують яйця і доглядають за пташенятами і самиці, і самці. Сірощокі дятли іноді стають жертвами гніздового паразитизму строкатих воскоїдів.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. BirdLife International (2016). Dendropicos fuscescens. Архів оригіналу за 13 червня 2021. Процитовано 30 грудня 2021. 
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Hans Winkler; David A. Christie (2010). Woodpeckers. Bloomsbury Publishing. с. 4. ISBN 978-1-4081-3504-4. Архів оригіналу за 8 листопада 2021. Процитовано 30 грудня 2021. 
  4. Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, ред. (2021). Woodpeckers. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 10 березня 2022. Процитовано 30 грудня 2021. 
  5. Tarboton, Warwick (2001). A Guide to the Nests and Eggs of Southern African Birds. Cape Town: Struik. с. 137–139. ISBN 1-86872-616-9. 

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]