Дятлов Микола Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дятлов Микола Олексійович
Дятлов Микола Олексійович 1943.jpg
Народився 1901
Коробчеєво[d], Коломенський повіт[d], Московська губернія, Російська імперія
Помер травень 1978
Київ, Українська РСР, СРСР
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of Russia.svg Російська Республіка
Flag of the Russian Soviet Federative Socialist Republic.svg РРФСР
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Національність росіяни
Партія Комуністична партія Радянського Союзу
Нагороди
Орден Леніна — 1945 Орден Червоного Прапора  — 1943 Орден Червоного Прапора  — 1945 Орден Червоного Прапора  — 1951
Орден Богдана Хмельницького II ступеня  — 1944 Орден Вітчизняної війни I ступеня— 1945 Орден Вітчизняної війни I ступеня— 1948 Орден Червоної Зірки  — 1937
Орден «Знак Пошани»  — 1938
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «Партизанові Вітчизняної війни» 1 ступеня
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Заслужений працівник НКВС (1946)

Мико́ла Олексі́йович Дя́тлов (1901, Коробчеєво[d], Коломенський повіт[d], Московська губернія, Російська імперія — травень 1978, Київ, Українська РСР, СРСР) — радянський діяч органів державної безпеки, заступник міністра внутрішніх справ УРСР (1943–1954), комісар міліції 2-го рангу (1946). Депутат Верховної Ради УРСР 1–2-го скликань (1938–1951).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 1901(1901) року в родині слюсаря у селі Коробчеєво, тепер Московська область, Росія. У жовтні 1915 — травні 1917 року — учень слюсаря, слюсар машинобудівного заводу міста Коломни Московської губернії. У травні 1917 — серпні 1918 року — чорнороб машинобудівного заводу міста Коломни Московської губернії.

У серпні 1918 — березні 1920 року — міліціонер відділення залізничної міліції станції Голутвин Московсько-Казанської залізниці.

У березні 1920 — грудні 1922 року — у Червоній армії: червоноармієць, курсант, скарбник, квартирмейстер, старший писар 1-го Московського полку 54-ї дивізії, 451-го полку 60-ї та 34-ї стрілецьких дивізій Південного та Південно-Західного фронтів.

У лютому 1923 — жовтні 1924 року — старший міліціонер у місті Коломні Московської губернії.

У жовтні 1924 — серпні 1929 року — агент карного розшуку в місті Києві, інспектор Київської міської міліції.

Член РКП(б) з лютого 1925 року.

У серпні 1929 — лютому 1932 року — начальник карного розшуку Київської міської міліції. Одночасно, з 1929 по 1931 рік навчався у Київській вечірній радянській партійній школі.

У лютому 1932 — вересні 1935 року — начальник особливої інспекції Управління робітничо-селянської міліції Київського обласного відділу ДПУ-УНКВС.

У вересні 1935 — серпні 1937 року — начальник особливої інспекції Головного управління робітничо-селянської міліції НКВС Української РСР.

У серпні 1937 — березні 1941 року — начальник Управління робітничо-селянської міліції і заступник начальника Управління НКВС Дніпропетровської області по міліції.

У 1939 році закінчив 10 класів вечірньої середньої школи робітничої молоді у місті Дніпропетровську. Закінчив також два курси інституту марксизму-ленінізму.

28 березня — червень 1941 року — начальник Управління НКВС по Дніпропетровській області.

У червні — липні 1941 року — начальник Управління НКВС по Львівській області.

У червні 1941 — серпні 1942 року — начальник оперативної групи міліції НКВС Української РСР у селищі Мілове Ворошиловградської області. У вересні — грудні 1942 року — у резерві Головного управління міліції НКВС СРСР у Москві. У січні — серпні 1943 року — начальник оперативної групи НКВС Української РСР у селищі Мілове та селі Курачівці Ворошиловградської області.

З 21 жовтня 1943 по 6 квітня 1948 року — заступник народного комісара — міністра внутрішніх справ Української РСР по міліції. З 6 квітня 1948 по 28 вересня 1950 року — заступник міністра внутрішніх справ Української РСР з неоперативних питань. З 28 вересня 1950 по 1951 рік — заступник міністра внутрішніх справ Української РСР. У 1951 — 22 травня 1952 року — начальник відділу ВТТ і колоній —заступник міністра внутрішніх справ Української РСР.

З 22 травня 1952 по 6 січня 1953 року — заступник міністра внутрішніх справ Української РСР. З 6 січня по 28 березня 1953 року — начальник Управління служби МПВО (місцева протиповітряна оборона) — заступник міністра внутрішніх справ Української РСР. З 28 березня 1953 по 13 вересня 1954 року — начальник Управління міліції —заступник міністра внутрішніх справ Української РСР.

13 вересня 1954 року звільнений «у зв'язку із хворобою». З вересня 1954 року — на пенсії у місті Києві. Помер у травні 1978 року.

Звання[ред. | ред. код]

  • капітан міліції (8.08.1936)
  • майор міліції
  • полковник міліції (4.03.1943)
  • комісар міліції 3-го рангу (2.01.1944)
  • комісар міліції 2-го рангу (12.01.1946)

Нагороди[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Дятлов Николай Алексеевич // Кто руководил органами госбезопасности, 1941–1954 : справочник / Н. В. Петров. — М. : Общество «Мемориал; Звенья, 2010. — С. 351. — ISBN 5-7870-0109-9. (рос.)
  • Довідник з історії КПРС. (рос.)
  • Дятлов Микола Олексійович : облікова картка й автобіографія депутата Верховної Ради УРСР // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 3, арк. 214–215.
  • Список депутатів Верховної Ради УРСР першого скликання, обраних 26 червня 1938 року // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 2, арк. 43.
  • Список депутатів, обраних до Верховної Ради УРСР // Вісті [ЦВК УРСР]. — 1938. — № 148 (5338). — 29 червня. — С. 1.