Дячук-Ставицький Юрій Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Юрій Дячук-Ставицький
Юрій Дячук-Ставицький.jpg
Особові дані
Повне ім'я Юрій Михайлович Дячук-Ставицький
Народження 26 січня 1947(1947-01-26) (72 роки)
  Львів, Україна
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Позиція воротар
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1966—1968
1969
1970—1975
«Горинь» (Рівне)
«Шахтар» (Червоноград)
«Авангард» (Стрий)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
1983—1988
1990
1994/95
1995/96
2004/05
2005/06
2012
2013
СРСР «Прикарпаття» (І-Ф)
СРСР «Електрон» (Мостиська)
Україна «Газовик» (Комарно)
Україна «Волинь»
Україна «Карпати»
Україна «Карпати»
Україна «Карпати»
Україна «Карпати»

4 (чемп. обл.)
8 (2 ліга)
11 (вища ліга)
5 (1 ліга)
2 (1 ліга)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Дані оновлено 2009.

Юрій Михайлович Дячу́к-Стави́цький (нар. 26 січня 1947, Львів) — радянський та український футболіст і тренер. Заслужений тренер України (з 1999). Багатолітній помічник Мирона Маркевича, зокрема у період його роботи у львівських «Карпатах», коли клуб здобув «бронзу» чемпіонату України 1997/98. Головний тренер «Карпат» у 2004—2006 ,2007 ,2012 та 2013 рр.

Життєпис[ред. | ред. код]

Закінчив львівську середню школу № 62. Вихованець ДЮСШ-4, перший тренер — Святослав Михайлович Канич.

Був воротарем у командах «Горинь» (Рівне) — 1966—1968, «Шахтар» (Червоноград) — 1969, «Авангард» (Стрий) — 1970—1975. Закінчив Львівський інститут фізичної культури.

Від 1975 до 1979 року був завучем СДЮШОР «Карпати», у 1980 працював тренером «Буковини» (Чернівці). Від 1981 до 1983 — головний тренер збірної Львівщини серед школярів, яка під керівництвом Дячука-Ставицького перемагала на всеукраїнській Спартакіаді. Потім був тренером, начальником команди та головним тренером клубу «Прикарпаття» (Івано-Франківськ), який грав у другій лізі чемпіонату СРСР.

У 1989 році стає віце-президентом відновленої команди «Карпати» (Львів). На початку 1990-х був головним тренером «Електрона» з Мостиськи і комарнського «Газовика» — з колективом Комарного вигравав міжнародні турніри газовиків у Німеччині та Словаччині. Працював помічником тренера у клубах «Волинь» та «Карпати».

Від середини 1990-х — помічник Мирона Маркевича. У 1998 році «Карпати» під їхнім керівництвом посіли 3 місце у першості України та виступали у Кубку УЄФА. Згодом вони тренували команди «Металург» (Запоріжжя), «Анжі» (Махачкала, Росія) та знову львівські «Карпати».

У сезоні 2003/2004 років львівська команда вилетіла з вищої ліги й Мирона Маркевича звільнили. Головним тренером став Юрій Дячук-Ставицький, перед яким поставлено завдання повернути «Карпати» до найвищого дивізіону. Новий тренер зробив ставку на молодих українських футболістів і колектив посів 5 місце у 2005 році, а наступного сезону дійшов до півфіналу Кубка України (обігравши «Чорноморець», «Шахтар» і «Ворсклу») і зайняв 2 місце у першій лізі, виборовши путівку до «вишки». Вихованці «Карпат» Микола Іщенко та Максим Фещук у складі молодіжної збірної стали фіналістами чемпіонату Європи U-21, зросли у плані якості гри «карпатівці» Самсон Годвін, Вільям Роша Батіста та Ігор Худоб'як.

Працював спортивним і генеральним директором «Карпат» (Львів). У лютому 2009 року подав у відставку, пояснивши це бажанням на деякий час відпочити від футболу й додавши, що, ймовірно, за кілька місяців знову повернеться до львівського клубу.[1]

Одружений вдруге. Від першого шлюбу має доньку, від другого — сина. Син Михайло (1989 р. н.) — футболіст, вихованець львівської СДЮШОР «Карпати», виступав за «Карпати-2» у другій лізі.

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]