Діаграма Герцшпрунга — Рассела

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
H-R diagram-uk.svg

Діагра́ма Герцшпрунга—Рассела (діаграма Г-Р або діаграма колір — світність) — графічно відображена залежність між світністю (чи абсолютною зоряною величиною) та спектральним класом (тобто, температурою поверхні) зорі.

Запропонована 1910 року незалежно Ейнаром Герцшпрунгом (Данія) та Генрі Расселом (США). Діаграма є найбільш відомою в астрономії[1], відповідає сучасній уяві про зоряну еволюцію і є головним інструментом у теорії будови та еволюції зір[2].

Послідовності на діаграмі[ред. | ред. код]

Зорі на цій діаграмі розташовуються не випадково, а утворюють добре помітні ділянки, які називають послідовностями[2]. Найцікавішим є те, що схожі за фізичними властивостями зірки займають відокремлені області: головну послідовність, послідовності надгігантів, яскравих і слабких гігантів, субгігантів, субкарликів, білих карликів та ін.

Близько 90% зір розташовано вздовж вузької смуги — головної послідовності, що перетинає діаграму по діагоналі від високих світностей та температур до низьких. Світність цих зір зумовлено ядерними реакціями перетворення водню на гелій. Згідно з йєркською класифікацією, зорі головної послідовності належать до V-го класу світності.

Чітко виділяються кілька гілок зір, що вже пройшли стадію головної послідовності (гіганти, надгіганти). У них відбувається «горіння» гелію та важчих елементів[3]. Вони розташовані вище головної послідовності, ці зорі належать до I-IV класів світності[2].

У нижній частині діаграми розташовано білі карлики, що проеволюціонували майже повністю. Вони мають VII клас світності.

Діаграма[ред. | ред. код]

Приклад діаграми Герцшпрунга—Рассела[1], на яку нанесено 22 000 зір з каталога Гіппаркоса і 1000 тьмяних зір з каталога найближчих зір Глізе. Перегляд діаграми свідчить, що зорі скупчено у певних зонах діаграми. Особливо насичена діагональ, яка проходить з верхнього лівого кута (гарячі та яскраві зорі) до нижнього правого (холодні і тьмяні). Вона називається головною послідовністю. Внизу розташовано білі карлики, а над головною послідовністю розташовано субгіганти, гіганти і надгіганти. Сонце розташоване на головній послідовності з абсолютною зоряною величиною 4,8m і кольоровим індексом B-V 0,66 (температура 5780K, спектральний клас G2)

Джерела[ред. | ред. код]

  1. а б Richard Powell. The Hertzsprung Russell Diagram. An Atlas of the Universe. Архів оригіналу за 31 грудня 2010. Процитовано 30 червня 2022. 
  2. а б в Герцшпрунга-Рессела діаграма // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 109. — ISBN 966-613-263-X.
  3. Шкловский И. С. Звёзды: их рождение, жизнь и смерть, М.: Наука, 1984 (рос.)