Діакритичний знак
Діакрити́чний знак, діакри́тик (від грец. διακριτικος — «розрізняльний») — надрядковий або підрядковий знак при букві, що вказує на вимову, яка відрізняється від вимови звука, позначеного цією ж буквою без знака.
В українській мові діакритичними знаками відрізняються літери «г» та «ґ», «і» та «ї», «и» та «й», «ш» та «щ».
Історія[ред. | ред. код]
Найдавнішими діакритичними знаками були, ймовірно, позначення довготи, короткости і наголосу в грецькім письмі.
Діакритики найбільш широко використовуються в мовах, що мають латинську абетку. Це пов'язано з тим, що в класичній латинській мові не було шиплячих звуків, носових голосних, палаталізованих (пом'якшених) голосних, які були або розвинулися в інших мовах, особливо неспоріднених.
Класифікація[ред. | ред. код]
Діакритичні знаки можна класифікувати різними способами.
- За місцем відображення: надрядкові, підрядкові, внутрішньорядкові
- За способом відображення: такі, що вільно приставляються до основного знака і такі, що вимагають змінення його форми
- За фонетико-орфографічним значенням:
- знаки, що мають фонетичне значення (що впливають на вимову):
- знаки, що надають літері нове звукове значення, відмінне від звичайного алфавітного (наприклад, чеські č, ř, ž);
- знаки, що уточнюють варіанти вимови якого-небудь звука (наприклад, французькі é, è, ê);
- знаки, що вказують на те, що літера зберігає своє стандартне значення в такому оточенні, коли її звучання повинне мінятися (наприклад, французьке ï);
- просодичні знаки (що уточнюють кількісні параметри звуку: тривалість, силу, висоту тощо):
- знаки, що мають тільки орфографічне значення, але не впливають на вимову:
- знаки, що дозволяють уникати омографів;
- знаки, що нічого не позначають і використовуються за традицією (наприклад, придих в церковнослов'янській, який завжди пишеться над першою буквою слова, якщо та — голосна);
- знаки ієрогліфічного значення (вважаються діакритичними тільки з позицій типографіки):
- знаки, що вказують на скорочене або умовне написання (наприклад, титло в церковнослов'янській);
- знаки, що вказують на застосування букв у інших цілях (та ж титла в кириличному записі чисел).
- знаки, що мають фонетичне значення (що впливають на вимову):
- За формальним статусом:
- знаки, за допомогою яких утворюються нові літери алфавіту (в західній термінології їх іноді називають модифікаторами, а не власне діакритичними знаками);
- знаки, поєднання букв з якими не вважається окремою літерою (такі діакритичні знаки зазвичай не впливають на порядок алфавітного сортування).
- За обов'язковістю застосування:
- знаки, відсутність яких робить текст орфографічно невірним, а іноді і нечитабельним;
- знаки, що використовуються лише в особливих випадках: в книгах для початкового навчання читанню, у священних текстах, в рідкісних словах з неоднозначним читанням тощо.
Таблиця[ред. | ред. код]
Назва | Опис, код | Приклад | Використання |
---|---|---|---|
Роздільні знаки[ред. | ред. код] | |||
Акут | ⟨ ́⟩, /-подібна риска над буквою U+0301 |
á | Наголос (українська). |
á | «Гострий наголос» (грецька, романські, слов'янські мови). | ||
ń, ѓ | Палаталізація (пом'якшення) приголосного (польська, хорватська, македонська, лужицькі мови). | ||
á | Довгий звук (чеська, словацька, угорська мови). | ||
ó | Зміна звуку (у польській позначає у). | ||
á | 2-й тон в піньїні (китайська мова). | ||
Гравіс | ⟨`⟩ \-подібна риска над буквою U+0300 |
à | Гравіс («важкий наголос»; грецька, романські, південнослов'янські мови) |
à | 4-й тон в піньїні (китайська мова). | ||
Умляут | ⟨¨⟩ дві крапки над буквою U+0308 |
ë, ï, ü | Трема (роздільне прочитання буквосполучення; грецька, романські та інші мови). |
ä, ö та ü | Умляут (асиміляція голосних; германські, фінські, словацька, тюркські мови). | ||
ё | Йотування е (російська, білоруська мова). | ||
ї | Йотування і (українська мова). | ||
ї, ѵ̈ | Кендема (над і чи іжицею для читання їх як [і]; церковнослов'янська мова). | ||
ӥ | Зміна голосного в позиції між мякими приголосними (фонетична транскрипція російської мови). | ||
Циркумфлекс | ⟨^⟩⟨ ̑ ⟩ шапка над буквою (^ клин: U+0302, ̑ кругла: U+0311, ст.-сл. знак м'якості: U+0484, над парою букв: U+0361) |
â, ê, û… | Камора, циркумфлекс («полегшений наголос»; грецька, романські, південнослов'янські мови). |
â | Довгий гортанний [ɑ] (латинська транслітерація перської). | ||
ĉ, ĝ, ĥ, ĵ, ŝ | Циркумфлекс (шипляча вимова звуків: [ч], [дж'], [х], [ж], [ш]; есперанто) | ||
î | Зміна вимови (â,î → [и]; румунська мова). | ||
ê, ŝ | Зміна вимови у латинській транслітерації кирилиці (ê → російське «э»; ŝ → «щ»). | ||
ж͡дж | Один складений приголосний звук (африкат). |
Перелік[ред. | ред. код]
- Наголос
- бревіс (˘)
- inverted breve (̑)
- гачек (ˇ)
- седиль (¸)
- циркумфлекс (ˆ)
- умлаут (¨)
- крапка (·)
- hook, hook above (̡ ̢ ̉)
- horn (̛)
- iota subscript (ͅ)
- макрон (¯)
- огонек (˛)
- perispomene (͂)
- кільце (˚, ˳)
- rough breathing (῾)
- легкий придих (᾿)
- апостроф (’)
- bar (◌̸)
- двокрапка (:)
- кома (,)
- дефіс (˗)
- тильда (~)
- камора (҄)
- pokrytie (҇)
- титло (҃)
- anusvara (ं ং ം)
- chandrabindu (ँ ఁ)
- nukta (़)
- virama (् ് ్ ් ್)
- chandrakkala (്)
- дакутен (゙)
- хандакутен (゚)
Джерела[ред. | ред. код]
- Словник іншомовних слів. Головна редакція УРЕ, 1974 р.
Посилання[ред. | ред. код]
- Діакритики // Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін. ; за ред. Л. Л. Звонської. — 2-ге вид. випр. і допов. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 161. — ISBN 978-966-439-921-7.
|