Діакритичний знак

á
Літера A з діакритичним знаком акут
Діакритики в кирилиці, латиниці й грецькій абетці
	Знаки наголосу
	знак наголосу(◌́)
	акут(´)
	подвійний акут(˝)
	гравіс/варія(`)
	подвійний гравіс( ̏)
	бревіс(˘)
	обернений бревіс( ̑)
	гачек(ˇ)
	седиль(¸)
	циркумфлекс(ˆ)
	умлаут(¨)
	крапка(·)
	гак( ̡ ̢ ̉)
	палатальний гак(◌̡)
	ретрофлексний гак(◌̢)
	гак зверху / dấu hỏi(◌̉)
	ріжок / dấu móc( ̛)
	йота підписна( ͅ )
	макрон(¯)
	макрон знизу(◌̱)
	підкреслення(◌̲)
	вертикальна лінія зверху(◌̍)
	огонек / nosinė(˛)
	периспомена( ͂ )
	кільце(˚, ˳)
	кільце знизу(◌̥)
	штрих(◌̵, ◌̶)
	густий придих(῾)
	тонкий придих(᾿)
	ісо(῎)
Знаки, іноді використовувані як діакритики
	апостроф(’)
	нахильна риса(◌̸)
	двокрапка(:)
	кома(,)
	дефіс(˗)
	тильда(~)
Діакритики в інших писемностях
	Арабські діакритики
	Церковнослов'янські діакритики
	камора( ҄)
	покриття( ҇)
	титло( ҃)
	ерок(◌꙽)
	Діакритики ґурмукхі
	Гебрайські діакритики
	Індійські діакритики
	анусвара(ं ং ം)
	чандрабінду(ँ ఁ)
	нукта(़)
	вірама(् ് ్ ් ್)
	чандраккала(്)
	Діакритики МФА
	Японські діакритики
	дакутен(ﾞ)
	хандакутен(ﾟ)
	Кхмерські діакритики
	Сирійські діакритики
	Тайські діакритики
Інше
	Пунктирне коло◌
	Пунктуаційні знаки
	Логічні символи
	Цей шаблон: переглянути; обговорити; редагувати;

Діакрити́чний знак, діакри́тик (від грец. διακριτικος — «розрізняльний») — надрядковий або підрядковий знак при букві, що вказує на вимову, яка відрізняється від вимови звука, позначеного цією ж буквою без знака.

В українській мові діакритичними знаками відрізняються літери «г» та «ґ», «і» та «ї», «и» та «й», «ш» та «щ».

Історія[ред. | ред. код]

Найдавнішими діакритичними знаками були, ймовірно, позначення довготи, короткости і наголосу в грецькім письмі.

Діакритики найбільш широко використовуються в мовах, що мають латинську абетку. Це пов'язано з тим, що в класичній латинській мові не було шиплячих звуків, носових голосних, палаталізованих (пом'якшених) голосних, які були або розвинулися в інших мовах, особливо неспоріднених.

Класифікація[ред. | ред. код]

Діакритичні знаки можна класифікувати різними способами.

За місцем відображення: надрядкові, підрядкові, внутрішньорядкові
За способом відображення: такі, що вільно приставляються до основного знака і такі, що вимагають змінення його форми
За фонетико-орфографічним значенням:
- знаки, що мають фонетичне значення (що впливають на вимову):
  - знаки, що надають літері нове звукове значення, відмінне від звичайного алфавітного (наприклад, чеські č, ř, ž);
  - знаки, що уточнюють варіанти вимови якого-небудь звука (наприклад, французькі é, è, ê);
  - знаки, що вказують на те, що літера зберігає своє стандартне значення в такому оточенні, коли її звучання повинне мінятися (наприклад, французьке ï);
  - просодичні знаки (що уточнюють кількісні параметри звуку: тривалість, силу, висоту тощо):
    - знаки довготи й короткості голосних (наприклад, давньогрецькі ᾱ, ᾰ);
    - знаки музичних тонів (наприклад, китайські ā, á, ǎ, à);
    - знаки наголосу (наприклад, грецькі «гострий», «важкий» і «вбраний» наголоси: ά, ὰ);
- знаки, що мають тільки орфографічне значення, але не впливають на вимову:
  - знаки, що дозволяють уникати омографів;
  - знаки, що нічого не позначають і використовуються за традицією (наприклад, придих в церковнослов'янській, який завжди пишеться над першою буквою слова, якщо та — голосна);
- знаки ієрогліфічного значення (вважаються діакритичними тільки з позицій типографіки):
  - знаки, що вказують на скорочене або умовне написання (наприклад, титло в церковнослов'янській);
  - знаки, що вказують на застосування букв у інших цілях (та ж титла в кириличному записі чисел).
За формальним статусом:
- знаки, за допомогою яких утворюються нові літери алфавіту (в західній термінології їх іноді називають модифікаторами, а не власне діакритичними знаками);
- знаки, поєднання букв з якими не вважається окремою літерою (такі діакритичні знаки зазвичай не впливають на порядок алфавітного сортування).
За обов'язковістю застосування:
- знаки, відсутність яких робить текст орфографічно невірним, а іноді і нечитабельним;
- знаки, що використовуються лише в особливих випадках: в книгах для початкового навчання читанню, у священних текстах, в рідкісних словах з неоднозначним читанням тощо.

Таблиця[ред. | ред. код]

Назва	Опис, код	Приклад	Використання
Роздільні знаки[ред. \| ред. код]
Акут	⟨ ́⟩, /-подібна риска над буквою U+0301	á	Наголос (українська).
		á	«Гострий наголос» (грецька, романські, слов'янські мови).
		ń, ѓ	Палаталізація (пом'якшення) приголосного (польська, хорватська, македонська, лужицькі мови).
		á	Довгий звук (чеська, словацька, угорська мови).
		ó	Зміна звуку (у польській позначає у).
		á	2-й тон в піньїні (китайська мова).
Гравіс	⟨`⟩ \-подібна риска над буквою U+0300	à	Гравіс («важкий наголос»; грецька, романські, південнослов'янські мови)
Гравіс	⟨`⟩ \-подібна риска над буквою U+0300	à	4-й тон в піньїні (китайська мова).
Умляут	⟨¨⟩ дві крапки над буквою U+0308	ë, ï, ü	Трема (роздільне прочитання буквосполучення; грецька, романські та інші мови).
		ä, ö та ü	Умляут (асиміляція голосних; германські, фінські, словацька, тюркські мови).
		ё	Йотування е (російська, білоруська мова).
		ї	Йотування і (українська мова).
		ї, ѵ̈	Кендема (над і чи іжицею для читання їх як [і]; церковнослов'янська мова).
		ӥ	Зміна голосного в позиції між мякими приголосними (фонетична транскрипція російської мови).
Циркумфлекс	⟨^⟩⟨ ̑ ⟩ шапка над буквою (^ клин: U+0302, ̑ кругла: U+0311, ст.-сл. знак м'якості: U+0484, над парою букв: U+0361)	â, ê, û…	Камора, циркумфлекс («полегшений наголос»; грецька, романські, південнослов'янські мови).
		â	Довгий гортанний [ɑ] (латинська транслітерація перської).
		ĉ, ĝ, ĥ, ĵ, ŝ	Циркумфлекс (шипляча вимова звуків: [ч], [дж'], [х], [ж], [ш]; есперанто)
		î	Зміна вимови (â,î → [и]; румунська мова).
		ê, ŝ	Зміна вимови у латинській транслітерації кирилиці (ê → російське «э»; ŝ → «щ»).
		ж͡дж	Один складений приголосний звук (африкат).

Перелік[ред. | ред. код]

Наголос
- акут (´)
- подвійний акут (˝)
- гравіс (`)
- подвійний гравіс (̏)
бревіс (˘)
inverted breve (̑)
гачек (ˇ)
седиль (¸)
циркумфлекс (ˆ)
умлаут (¨)
крапка (·)
hook, hook above (̡ ̢ ̉)
horn (̛)
iota subscript (ͅ)
макрон (¯)
огонек (˛)
perispomene (͂)
кільце (˚, ˳)
rough breathing (῾)
легкий придих (᾿)
апостроф (’)
bar (◌̸)
двокрапка (:)
кома (,)
дефіс (˗)
тильда (~)
камора (҄)
pokrytie (҇)
титло (҃)
anusvara (ं ং ം)
chandrabindu (ँ ఁ)
nukta (़)
virama (् ് ్ ් ್)
chandrakkala (്)
дакутен (ﾞ)
хандакутен (ﾟ)

Джерела[ред. | ред. код]

Словник іншомовних слів. Головна редакція УРЕ, 1974 р.

Посилання[ред. | ред. код]

Діакритики // Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін. ; за ред. Л. Л. Звонської. — 2-ге вид. випр. і допов. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 161. — ISBN 978-966-439-921-7.