Діакритичний знак

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Діакрити́чний знак, діакритики (від грец. διακριτικος — розрізняльний) — надрядковий або підрядковий знак при букві, що вказує на вимову, яка відрізняється від вимови звука, позначеного цією ж буквою без знака.

В українській мові діакритичними знаками відрізняються літери «і» та «ї», «и» та «й».

Історія[ред.ред. код]

Найдавнішими діакритичними знаками були, ймовірно, позначення довготи та короткості в грецькому, а також грецькі знаки наголосу.

Діакритики найбільш широко використовуються в мовах, що мають латинську абетку. Це пов'язано з тим, що в класичній латинській мові не було шиплячих звуків, носових голосних, палаталізованих (пом'якшених) голосних, які були або розвинулися в інших мовах, особливо неспоріднених.

Класифікація[ред.ред. код]

Діакритичні знаки можна класифікувати різними способами.

  1. За місцем відображення: надрядкові, підрядкові, внутрішньорядкові
  2. За способом відображення: такі, що вільно приставляються до основного знаку і такі, що вимагають змінення його форми
  3. За фонетико-орфографічним значенням:
    • знаки, що мають фонетичне значення (що впливають на вимову):
      • знаки, що надають літері нове звукове значення, відмінне від звичайного алфавітного (наприклад, чеські č, ř, ž);
      • знаки, що уточнюють варіанти вимови якого-небудь звуку (наприклад, французькі é, è,ê);
      • знаки, що вказують на те, що літера зберігає своє стандартне значення в такому оточенні, коли її звучання повинне мінятися (наприклад, французькі ï);
      • просодичні знаки (що уточнюють кількісні параметри звуку: тривалість, силу, висоту і т. п.):
    • знаки, що мають тільки орфографічне значення, але не впливають на вимову:
    • знаки ієрогліфічного значення (вважаються діакритичними тільки з позицій типографіки):
      • знаки, що вказують на скорочене або умовне написання (наприклад, титло в церковнослов'янській);
      • знаки, що вказують на застосування букв у інших цілях (та ж титла в кириличному записі чисел).
  4. За формальним статусом:
    • знаки, за допомогою яких утворюються нові літери алфавіту (в західній термінології їх іноді називають модифікаторами, а не власне діакритичними знаками);
    • знаки, поєднання букв з якими не вважається окремою літерою (такі діакритичні знаки зазвичай не впливають на порядок алфавітного сортування).
  5. За обов'язковістю застосування:
    • знаки, відсутність яких робить текст орфографічно невірним, а іноді і нечитабельним;
    • знаки, що використовуються лише в особливих випадках: в книгах для початкового навчання читанню, у священних текстах, в рідкісних словах з неоднозначним читанням і т. п.

Таблиця[ред.ред. код]

Назва Опис, код Приклад Використання

Роздільні знаки[ред.ред. код]

Акут ⟨ ́⟩, /-подібна риска над буквою
U+0301
á Наголос (українська).
á «Гострий наголос» (грецька, романські, слов'янські мови).
ń, ѓ Палаталізація (пом'якшення) приголосного (польська, хорватська, македонська, лужицькі мови).
á Довгий звук (чеська, словацька, угорська мови).
ó Зміна звуку (у польській позначає у).
á 2-й тон в піньїні (китайська мова).
Гравіс ⟨`⟩ \-подібна риска над буквою
U+0300
à Гравіс («важкий наголос»; грецька, романські, південнослов'янські мови)
à 4-й тон в піньїні (китайська мова).
Умляут ⟨¨⟩ дві крапки над буквою
U+0308
ë, ï, ü Трема (роздільне прочитання буквосполучення; грецька, романські та інші мови).
ä, ö и ü Умляут (асиміляція голосних; германські, фінські, словацька, тюркські мови).
ё Йотування е (російська, білоруська мова).
ї Йотування і (українська мова).
ї, ѵ̈ Кендема (над і чи іжицею для читання їх як [і]; церковнослов'янська мова).
ӥ Зміна голосного в позиції між мякими приголосними (фонетична транскрипція російської мови).
Циркумфлекс ⟨^⟩⟨ ̑ ⟩ шапка над буквою
(^ клин: U+0302,
̑ кругла: U+0311,
ст.-сл. знак м'якості: U+0484,
над парою букв: U+0361)
â, ê, û… Камора, циркумфлекс («полегшений наголос»; грецька, романські, південнослов'янські мови).
â Довгий гортанний [ɑ] (латинська транслітерація перської).
ĉ, ĝ, ĥ, ĵ, ŝ Циркумфлекс (шипляча вимова звуків: [ч], [дж'], [х], [ж], [ш]; есперанто)
î Зміна вимови (â,î → [и]; румунська мова).
ê, ŝ Зміна вимови у латинській транслітерації кирилиці (ê → російське «э»; ŝ → «щ»).
ж͡дж Один складений приголосний звук (африкат).

Перелік[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Словник іншомовних слів. Головна редакція УРЕ, 1974 р.