Діалекти болгарської мови

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Діалекти болгарської мови (болгарські діалекти, болгарські говірки) — регіональні різновиди болгарської мови.

Болгарська діалектологія як наукова галузь студіює болгарські діалекти, починаючи з 30-х років XIX століття. Ці студії започаткував Неофіт Рильський своєю розвідкою Болгарска граматика (вийшла друком 1835 року в Крагуєваці). Іншими помітними дослідниками болгарських діалектів були Марин Дринов, Константин Іречек, Любомир Мілетич, Александр Теодоров-Балан, Стойко Стойков.

Болгарські діалекти є частиною південнослов'янського діалектного континууму, на заході вони пов'язані із сербськими діалектами, на півдні межують з албанськими, грецькими, турецькими, на півночі — з румунськими.

Македонські діалекти традиційно класифікували як різновид (конкретний прояв) болгарських діалектів. З другої половини ХХ століття лінгвісти сприймають македонські діалекти як частину окремої македонської мови, ідучи за логікою кодифікації македонської літературної мови в межах Македонії.

Основною ізоглосою, котра розділяє болгарські діалекти на східні та західні, є так звана Ятева межа. Ця межа маркує відмінні рефлекси (зміни) давньоболгарського звука ять (ѣ, в українській мові перейшов у звук /і/), що вимовляються або як /я, ʲa/ чи /е, ɛ/ на захід від лінії (бял /бјал/, але множина бели) або чітко як /е, ɛ/ на схід від неї (бел, мн. бели).


Діалекти (говори)[ред. | ред. код]

  • Східні болгарські говори (на схід від ятевої межі)
    • Мізійські говори
    • Балканські говори
    • Рупські (південно-східні) говори


  • Західні болгарські говори (на захід від ятевої межі)
    • Північно-західні говори
    • Південно-західні говори


  • Болгарські говори переселенців за межі болгарської мовної території

Див. також[ред. | ред. код]

Покликання[ред. | ред. код]