Діалекти уйгурської мови
 | Ця стаття містить перелік посилань, але походження окремих тверджень залишається незрозумілим через брак внутрішньотекстових джерел-виносок. |
Уйгурська мова характеризується різноманіттям діалектів та говорів. Усі вони, незважаючи на певні розбіжності між собою, насамперед у вимові, взаємозрозумілі.
Є різні класифікації діалектів уйгурської мови. Але майже всі вони зводяться до існування в уйгурській мові трьох основних груп говорів, або діалектів — центрального, південного (хотанського) та східного (лобнорського). Свої класифікації запропонували лінгвісти Е. Р. Тенішев, Р. Ф. Ган та М.Османов.
Поширення набула класифікація Е. Р. Тенішева:
| Центральний діалект | Турфанський говір (Турфан) |
|---|---|
| Кучарський говір (Куча) | |
| Аксуйський говір (Аксу) | |
| Кашгарський говір (Кашгар) | |
| Яркендський говір (Яркенд) | |
| Південний діалект | Хотанський діалект (Хотан) |
| Східний діалект | Лобнорський діалект (Лобнор) |
Р. Ф. Ган центральний діалект поділив далі на північну та південну гілки, і включив до першої таранчинський (таранчі), ілійський (Ілійський край) та хамійський (Хамі) говори, а до південної — тарімський (Тарім), доланський (долани), артушський (Атуш) і могульський говори (могули), при цьому зберігши класифікацію Е. Р. Тенішева. Він також зарахував до південної гілки центрального діалекту черченський (Черчен) і чарклицький (Чарклик) говори.
Надалі було сформовано точнішу класифікацію діалектів та говорів уйгурської мови.
| Центральний діалект | Північна гілка | Урумчинський говір (Урумчі) |
|---|---|---|
| Ілійський говір (Ілійський край) | ||
| Таранчинський говір (таранчі) | ||
| Турфанський говір (Турфан) | ||
| Кумульський говір (Кумул) | ||
| Південна гілка | Кашгарський говір (Кашгар) | |
| Доланський говір (долани) | ||
| Атушський говір (Атуш) | ||
| Тарімський говір (Тарім) | ||
| Могульский говір (могули) | ||
| Кучарський говір (Куча) | ||
| Яркендський говір (Яркенд) | ||
| Аксуйський говір (Аксу) | ||
| Південний (хотанський) діалект | Гілка № 1 | Гумський говір (Гума) |
| Гілка № 2 | Ечинський говір (Ечі) | |
| Каракашський говір (Каракаш) | ||
| Гілка № 3 | Керійський говір (Керія) | |
| Чірський говір (Чіра) | ||
| Нійський говір (Нія) | ||
| Черченський говір (Черчен) | ||
| Хотанський говір (Хотан) | ||
| Східний діалект | Лобнорський діалект (Лобнор) | |
Класифікація діалектів та говорів уйгурської мови Е. Р. Тенішева заснована на чотирьох ознаках: якість фонеми / я /, метафонія, приголосна асиміляція і сполучення дієслів у майбутньому часі.
В основу сучасної літературної уйгурської мови покладено центральний діалект, що охоплює три домінуючі говори: турфанський, ілійський та кашгарський, а також багато говорів місцевого значення: урумчинський, кумульський, карашарський, кучарський, корлинський, аксуйський, яркендський, атушський. Центральним наріччям розмовляє приблизно 90% уйгуромовного населення, у той час двома іншими діалектами користується відносно невелика частина уйгурів.
Норма вимови у літературній мові закріплена за говором ілійських (кульджинських) уйгурів, а літературний стандарт базується переважно на дуже близькому говорі Урумчі.
Стандартні варіанти[ред. | ред. код]
Існує два стандартні варіанти уйгурської мови:
- Сіньцзян-Уйгурський варіант (характерний для Сіньцзян-Уйгурського автономного району КНР);
- Середньоазійський варіант (розповсюджений переважно на території колишнього СРСР (Казахстан, Узбекистан, Киргизстан).
Перший стандартний варіант мови, що використовується у Сіньцзян-Уйгурському автономному районі, базується переважно на урумчинському говорі центрального діалекту. Тоді як, середньоазійський варіант заснований в основному на семиріченському говорі, що є похідний від ілійського говору центрального діалекту, а в меншій мірі — на ферганському говорі, дуже близькому до кашгарського говору того ж діалекту.
Відмінності між двома нормативними мовами лежать насамперед в орфографії. Стандартна сіньцзян-уйгурська мова для письма використовує арабський алфавіт (Uyghur Ereb Yéziqi), у той час як стандартна середньоазіатська — кириличну абетку (Uyghur Siril Yéziqi). Розбіжності у лексиці між обома стандартами обумовлені зовнішніми адстратними впливами китайської і російської мов на територіях відповідно Сіньцзян-Уйгурського автономного району і республік Середньої Азії (Казахстані, Киргизстані та Узбекистані).
Посилання[ред. | ред. код]
- Hahn, Reinhard F. (1991), Spoken Uyghur, London and Seattle: University of Washington Press, ISBN 978-0-295986-51-7
- Hahn, Reinhard F. (1998), Uyghur, у Johanson, Lars; Csató, Éva Ágnes (ред.), The Turkic Languages, Routledge, с. 379—396, ISBN 978-0-415082-00-6
- Yakup, Abdurishid (2005), The Turfan Dialect of Uyghur, Turcologica, т. 63, Wiesbaden: Harrassowitz Verlag, ISBN 3-447-05233-3