Перейти до вмісту

Діалог

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Діало́г[1] (грец. Διάλογος — «розмова») — двосторонній обмін інформацією (розмова, спілкування) між двома людьми (або у технічній мові — людиною та ЕОМ) у вигляді питань та відповідей.

Монологічний і діалогічний тексти відрізняються між собою як з погляду структури, яка лежить в основі мовленнєвої ситуації, так і з погляду закономірностей текстоутворення, що в них діють (О. І. Москальська).

Відмінності в структурі мовленнєвої ситуації визначаються розподілом ролей між учасниками мовленнєвого процесу. Монологічний текст — це усне чи письмове мовлення однієї особи, інший учасник мовленнєвого акту — адресат, реципієнт*, або мислиться, або не відразу реагує (лінійний ланцюжок речень). Діалогічний текст репрезентує альтернативний ланцюжок, що утворюється чергуванням висловлювань двох чи декількох учасників мовлення.

В основі діалогу лежить діалогічна єдність: вираження думок та їх сприйняття, реакція на них, що знаходить відображення у структурі цього акту мовлення. Діалог складається з взаємопов'язаних реплік співрозмовників.

Діалогічне спілкування являє собою не один якийсь вид мовленнєвої діяльності його учасників, а мовленнєвий акт (обмін інформацією), у якому говоріння і слухання — нерозривно пов'язані види мовленнєвої діяльності.

Основними ознаками діалогу є: намір, цілеспрямованість, правила ведення розмови.

Цілеспрямованість мовленнєвої дії в діалозі — це наявна чи прихована мета мовця (слухача) (повідомлення про щось, питання, наказ, порада, обіцянка і под.).

Для того, щоб досягнути своєї мети кожний із співрозмовників реалізує свій намір, спонукаючи партнера до певних мовленнєвих дій. Необхідними для діалогу є правила ведення розмови: а) повідомлення подається певними порціями; б) повідомлення відповідає темі розмови; в) співрозмовники роблять мовлення зрозумілим, послідовним.

Існує типовий набір смислових частин розмови:

  1. установлення контакту із співрозмовником (зоровий — мовленнєвий, зоровий + мовленнєвий);
  2. початок розмови;
  3. розвиток теми (реакція співрозмовника + репліки); кінцівка розмови.

Джерелами діалогу є:

  • діалогічність внутрішнього світу людини;
  • розвинуті соціальні почуття як прихована форма “переддіалогу” (когнітивні та емоціональні компоненти);
  • соціальні відносини, які характеризують колектив;
  • ціннісне ставлення людини до людини;
  • наявність різних позицій – від несумісності точок зору до узгодженості думок (бесіда, яка будується на запитанні-відповіді, не відкриває внутрішньої природи діалогу);
  • можливість вираження вільної думки та розуміння індивідуального внеску особистості в розвиток діалогу.
  • Як правильно скласти діалог.
  • Щоб скласти діалог, визначте тему та мету розмови, продумайте структуру (початок, основна частина, кінець) та сплануйте репліки учасників, а потім запишіть їх з нової репліки, ставлячи тире перед кожним висловлюванням. Кожна репліка пишеться з великої літери і без лапок, а слова автора (якщо вони є) оформлюються згідно з правилами пунктуації для прямої мови

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Діалог // Словник української мови : у 20 т. / НАН України, Український мовно-інформаційний фонд. — К. : Наукова думка, 2010—2022.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]