Дібрівка (Новоукраїнський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Дібрівка
Країна Україна Україна
Область Кіровоградська область
Район Новоукраїнський район
Громада Новомиргородська міська громада
Облікова картка Облікова картка 
Основні дані
Засноване 1766
Населення 353
Поштовий індекс 26021
Телефонний код +380 5256
Географічні дані
Географічні координати 48°51′31″ пн. ш. 31°52′13″ сх. д. / 48.85861° пн. ш. 31.87028° сх. д. / 48.85861; 31.87028Координати: 48°51′31″ пн. ш. 31°52′13″ сх. д. / 48.85861° пн. ш. 31.87028° сх. д. / 48.85861; 31.87028
Середня висота
над рівнем моря
182 м
Водойми р. Гнилий Ташлик
Місцева влада
Карта
Дібрівка. Карта розташування: Україна
Дібрівка
Дібрівка
Дібрівка. Карта розташування: Кіровоградська область
Дібрівка
Дібрівка
Мапа
Мапа

CMNS: Дібрівка у Вікісховищі

Дібрі́вка (до 1946 року — Реймента́рівка) — село в Україні, у Новомиргородській міській громаді Новоукраїнського району Кіровоградської області. Населення становить 353 осіб.

Колишній центр Дібрівської сільської ради.

Історія[ред. | ред. код]

Стара назва села походить від польського рейментаря (полковника) Стемповського, який стояв тут з прикордонним загоном. В 1766 році полковник був змушений покинути це місце, після чого тут стали селитись мешканці з околиць. На місці, де стояв його намет, довгий час знаходили бронзові монети з німецькими написами.

Після смерті в 1791 році князя Потьомкіна, Рейментарівка дісталась генералу Льву Давидову. Той, у свою чергу, 1807 року продав село хорунжому Тремболевському.

Землями Дібрівки довгий час володів рід Красінських. Тепер в їх маєтку розташована Дібрівська ЗОШ I—II ступенів.

У 1843 році в селі був побудований цукровий завод (зараз не існує), для якого в Рейментарівці вирощувались буряки на 450 десятинах. Населення станом на 1864 рік становило 1360 чоловік.

В XIX столітті Рейментарівка належала до Кам'янської волості Чигиринського повіту Київської губернії.

7 березня 1946 року село Рейментарівку Златопільського району було перейменовану на Дібрівку, на честь партизана Діброви Іллі Даниловича.

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 442 особи, з яких 179 чоловіків та 263 жінки.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 353 особи.[2]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 99,43 %
російська 0,57 %

Інфраструктура[ред. | ред. код]

В селі функціонує бібліотека та фельдшерсько-акушерський пункт.

В селі розташована братська могила радянських воїнів. Поховано 939 воїнів

Вулиці[ред. | ред. код]

У Дібрівці налічується 6 вулиць:[4]

  • Діброви вул.
  • Кірова вул.
  • Лісова вул.
  • Шевченка вул.
  • Шкільна вул.
  • Ярова вул.

Галерея[ред. | ред. код]

Кіноактриса Валентина Владімірова
поблизу колишнього маєтку
Красінських
Рейментарівка на військово-
топографічній карті 1869 року

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  2. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  3. Розподіл населення за рідною мовою, Кіровоградська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  4. Вулиці Дібрівки на сайті ЦВК. Архів оригіналу за 23 жовтня 2012. Процитовано 3 червня 2012.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]