Діва-воїтелька

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пропагандистський плакат 1914 року. Російська імперія, зображена в образі жінки-богатирки, які наступила на змія з двома головами, які символізують Німецьку імперію та Австро-Угорщину
Частина серії
Жінки в суспільстві
Символ Венери
 
П:  Портал «Фемінізм»

Діва-воїтелька, жінка-воїн — архетипічний образ, вигадана персонажка, що зазвичай має королівську кров і володіє сильним характером; займається типово «чоловічою» справою, зазвичай війною (хоча подекуди й ремеслом). Антиподом їй є інший штамп — безпорадна діва у біді.

Характеристика[ред. | ред. код]

За середньовічною літературною традицією діва-воїтелька, втрачаючи незайманість, втрачала й свою бойову силу, перетворюючись на звичайну жінку. Тим не менш, умова дотримання цнотливості не обов'язково зустрічається. Так само не є обов'язковою належність до королівського роду, хоча в класичних прикладах виконуються обидві ці вимоги. В давніх легендах зустрічається мотив сватання до діви-воїтельки, яка погоджується на шлюб лише за умови, що майбутній чоловік переможе її в суто «чоловічих» бойових мистецтвах — при тому виявлючись настільки сильною, що наречений може перемогти її лише хитрістю.

Загальноприйнятих гіпотез щодо історії виникнення даного жіночого образу, про його передумови та розвиток не існує. Існує декілька різних версій походження, а також точок зору про те, наскільки вагомою така концепція була взагалі.

Франц фон Штук. Поранена амазонка

Наприклад, Пеґґі Сендей висуває ідею про те, що суспільства, в яких домінували ритуали поклоніння Природі, були гіноцентрованими, і що модель такого суспільства можна побачити в давньоскандинавському язичництві та північній віцці (природній магії), які отримали відображення в міфологічних образах північних дів-воїтельок, валькірій[1]. Таким чином, подібні образи дів-воїтельок — пережиток релігійного культу, магічного обряду.

А Ігор Дьяконов при порівняльному аналізі «архаїчних міфів Сходу та Заходу» виділив серед жіночих міфологічних персонажів дві категорії: «Дів-воїтельок» та «матрон»-«матерів/дружин»[2]; перша категорія за його версією стосується вікової групи дівчат, які супроводжують юнаків у «чоловічому домі» (ганіка в індоаріїв, гетери в греків тощо) і користуються статевою свободою, є пов'язаними з бойовими дружинами. Міфологічні втілення таких соціальних груп — індійські апсари, ірландські сестри Морріґан та інші персонажі, які забирають вбитих з поля бою[3][4]". За цією версією, образ дів-воїтельок отримується шляхом спогаду про реальних бойових подруг, які супроводжували воїнів у походах.

Руська богатирка Настасья Королевична (іл. Сергія Соломко)

В світовій літературі (переважно європейській) прослідковується чітка магістральна лінія спадковості подібного сюжету. Амазонки давньогрецьких міфів потрапляють до середньовічного лицарського роману, після чого архетип воскресає вже в ХХ столітті, коли суспільство потребує нового жіночого образу.

Існує окреме відгалуження, яке варто відзначити, як таке, що характеризує окрему стадію. Саги про дів-воїтельок складають прикметну особливість середньовічної ісландської літератури. «Якщо в інших літературних традиціях епізодично зустрічаються образи норовливих принцес, яких приборкують наречені, то в ісландській словесності виникає особливий різновид жанру лицарської саги — оповіді про одноосібних володарок своїх країн, які взагалі не бажають чути про шлюб, адже одруження загрожує їм послабленням влади та втратою соціального статусу. Вони не лише категорично відмовляють нареченим, але й принижують їх вербальним та фізичним штибом. В лицарських сагах для таких героїнь особливе позначення — meykongr „діва-володарка“, самі ж вони знаменно іменують себе „королем“ (kongr), але не „королевою“ (dróttning)»[5].

Сучасність[ред. | ред. код]

До масової культури стереотип воїтельки, яка бере активну участь в сюжеті, як вважають, увійшов 1970-их років у зв'язку зі сплеском феміністичного руху в західній цивілізації[6]. Публіка почала втомлюватись від типової героїні — пасивної діви у біді, міцно пов'язаної з чоловіком-захисником. Цей тип вийшов з моди, й творці нового образу знайшли натхнення в грецькій міфології.

Даний стереотип зображає видатну та незалежну жінку, яка прагне досягти власних цілей та позиціонується як антипод типовим ролям, створеним в межах традиційної патріархальної соціальної моделі. Подібна персонажка фігурує в світах героїчного фентезі або в історичних романах на тему Середньовіччя — тобто в ситуаціях, де є очевидними її фізичні навички. Цей образ може ефективно використовуватися й у творах про сучасний світ, наприклад у фільмах в жанрі girls with guns. На відміну від інших жіночих активних образів — Фатальна жінка або дівча-шибениця, діва-воїтелька продовжує займатися традиційно чоловічими справами, при тому не втрачаючи жіночності[7]. Крім того, в масовій культурі взагалі втрачається ідея середньовічного куртуазного кохання до подібної прекрасної принцеси.

Історичні приклади[ред. | ред. код]

«Жанна д'Арк», картина Е. Л. Свіннертон

Де-факто в реальній історії приклади подібних реальних персонажів є надзвичайно рідкісними. Хоча іноді дворянки супроводжували армію та можливо брали участь в суспільному житті, бій з його насиллям та фізичними навантаженнями, вважався непристойною та невідповідною справою для жінок. Історичними прикладами-виключеннями з цього упередження щодо жінок є:

  • китайська принцеса Пін'ян[en], зібрала й очолила власну армію під час повстання. Пізніше її батько став імператором Ґаоцзу.
  • йонійська цариця Артемізія Карійська, супроводжувала Ксеркса в його поході та командувала в Саламінській битві п'ятьма власними суднами. Хоча реальність її подвигів піддається істориками сумнівам, тим не менш, вважається, що саме вона стала приводом до виголошення Ксерксом, що програв, фрази: «мої чоловіки стали жінками, а жінки — чоловіками».
  • спартанка Архідамія, билася з Пірром під час облоги Лакедемону на чолі загону своїх співвітчизниць.
  • британська королева Боудіка.
  • британська королева Ґвендолен.
  • В'єтнамські воїтельки сестри Чинґ, які очолили національно-визвольну війну проти Ханьського Китаю 39-43 рр.
  • цариця Пальміри Зенобія (араб. Зейнеб), у 268—272 рр.. воювала з Римом.
  • Саджа́х бінт аль-Га́ріс — псевдопророчиця VII століття, військова очільниця аравійського племені Бану Тамім.[8][9][10]
  • Етельфледа, донька Альфреда Великого.
  • цариця Кедара Забібе.
  • цариця саків-массагетів Томіріс.
  • аравійська цариця Шамсі.
  • Жанна д'Арк та її легенда уособлюють приклад поєднання як реальних передумов, так й архетипічних рис. Так, одна з версій приписує їй королівське походження.
  • мусульманська принцеса Аміна, очільниця народу хауса XV століття в Нігерії.
  • Катерина Сфорца, очолювала оборону Форлі проти сил Чезаре Борджіа.
  • Мандугай Мудра, монгольська княжна, що перемогла в кількох битвах поспіль ворогів свого малолітнього вихованця та майбутнього чоловіка Даян-хана — племена ойратів.
  • Малалай — народна героїня пуштунів, учасниця другої англо-афганської війни, учасниця битви при Майванді (1880 рік)[11][12]
  • Олена Арзамаська — козачка, монахиня з селян, очолила великий загін втікачів та кріпаків Арзамаського уїзду під час селянської війни 1670—1671 рр.
  • Надєжда Дурава — кавалерист-дівиця. На момент втечі до армії була у шлюбі, мала сина (у відповідності до архетипу, зазначені пункти зазвичай «зникають» при белетризації її образу).
  • Марія Бочкарьова — одна з перших російських жінок-офіцерів, створила перший в історії російської армії жіночий батальйон. Так само, як й Дурава, була одружена.
  • Нґо Тхі Тует — дівчина-боєць Народно-визвольної армії Південного В'єтнаму, у віці 17 років стала тричі героєм руху Спротиву.

В міфології[ред. | ред. код]

Густав Клімт, «Афіна Паллада»
Брунгільд
Фрідріх Август фон Каульбах. Алегоричне зображення Німеччини у вигляді діви-воїтельки, 1914.

Богині-воїтельки[ред. | ред. код]

Групи[ред. | ред. код]

  • валькірії (сканд.)
  • фраваші — (іран.), множ., міфічне втілення душі, жіночої статі, знаходяться на небі, заковані в металеві лати, вражають нечисту силу.
  • Нація жінок-воїтельок — амазонки.

Звичайні люди[ред. | ред. код]

античність:
руські богатирки:
інші:
  • Chitrāngadā, одна з дружин Арджуни («Магабгарата»), керує арміями свого батька.
  • Gordafarie («Шах-наме»).
  • Дейрдра (ірл.).
  • Королева Корделія, донька короля Ліра, водила армії в бій; королева Ґвендолін, дружина Локріна, перемогла його в битві й стала королевою (Артуріана).
  • Shieldmaid[en]
  • Жінка-богатирка Фатіма Зат аль-Гімме (араб. «Життєпис доблесної Фатіми та оповідь про подвиги її славних пращурів»).
  • Кирк киз («сорок дівчат») — в каракалпаків діви-воїтельки, героїні однойменного епосу. Живуть на острові общиною, очолювані мудрою та справедливою дівою Ґулаім та рятують каракалпаків від навали калмикського хана.
  • Жінки-богатирки в якутських епічних міфах («Олонхо»), наприклад, Дьирибина Дьирилиатта.
  • Очи-Бала (алтайський епос).
  • Донька Дарґавсара (нартський епос)[13].

В літературі та живописі[ред. | ред. код]

Дослідження зазначають, що зображення діви-воїтельки є наскрізним сюжетом і цей літературний та іконографічний образ є розповсюдженим в західній традиції, до того ж вона може бути і меланхолійною, і агресивною. В образотворчому мистецтві образ з'явився починаючи від античності й фігурував по кінець XIX століття, особливого розквіту набуваючи у XVI столітті в літературі та XVII столітті в живописі.[14]

Середньовіччя[ред. | ред. код]

Хосе де Рібера. «Дуель жінок»
  • Брунгільд — валькірія, персонажка «Пісні про Нібелунгів», заприсяглася вступити в шлюб лише за того, хто переможе її в битві.
  • в лицарських романах:
    • Брадаманта — персонажка романів про Роланда.
    • («Звільнений Єрусалим», Торквато Тассо):
      • Ермінія
      • Глорінда — сарацинська воячка, перед самою смертю приймає християнство.
      • Марфіза — цариця Індії, заприсяглася не знімати обладунків, поки не переможе трьох могутніх царів — Ґрадасса, Аґрікана та Карла Великого.
      • Ґільдіппа, дружина Одоарда, разом з яким вони є доблесним та нерозлучним подружжям-воїтелями.
  • в ісландських сагах[5]:
    • Флорентія — королева Індії, згодна на шлюб лише з тим, хто пройде випробування («Сага про Ґіббона»).
    • Марморія — королева Греції («Сага про Парталопа»).
    • Седентіана — героїня «Саги про Сіґурда Мовчазного».
    • Розамунда — героїня «Ле о Ланвале» («Пісня про Януале»).
    • Інґіґерд — королева, героїня «Саги про Сіґрґарда Сміливого».
    • Торнбйорґ — донька шведського короля, героїня «Саги про Грольва, сина Ґаутрека».
  • Гуа Мулань — героїня китайської середньовічної літератури.

Відродження[ред. | ред. код]

Новий час[ред. | ред. код]

  • Персонажка поеми Томмазо Ґроссі «Ломбардці в першому хрестовому поході» (XIX століття) та однойменної ліричної опери Джузеппе Верді за нею.
  • Опера Ріхарда Ваґнера «Валькірія».

Сучасна культура[ред. | ред. код]

Науково-фантастична та фентезі-література[ред. | ред. код]

Кінематограф[ред. | ред. код]

Комікси, мультфільми, відеоігри[ред. | ред. код]

Аніме, манґа, ранобе[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Діва-воїтелька
  1. ↑ Суковатая В. Ґендерний аналіз релігій та феміністська теологія: до постановки проблеми. Архів оригіналу за 20 квітень 2014. Процитовано 19 квітень 2014. 
  2. ↑ Дьяконов М. М. Архаические мифы Востока и Запада. с. 89-91 и др.
  3. ↑ Дьяконов М. М. Архаические мифы Востока и Запада. с. 146, 159—160; пор. Dumezil G. Gods of the Ancient Northmen. Berkeley: Los Angeles: L., 1973, с. 42; Ellis-Davidson H. The Viking road to Byzantium. Cambridge., 1972, с. 65
  4. ↑ В. Я. Петрухин. Варяжская женщина на Востоке: жена, рабыня или «валькирия»
  5. ↑ а б И. Г. Матюшина. О жанровой эволюции рыцарской саги
  6. ↑ Karlyn, Kathleen Rowe. "Scream, Popular Culture, and Feminism's Third Wave: 'I'm Not My Mother'. Genders: Presenting Innovative Work in the Arts, Humanities, and Social Sciences No. 38 (2003).
  7. ↑ Representations of Strong Women in Film and Tv-Fiction
  8. ↑ Пиотровский М. Б. Саджах // Ислам: энциклопедический словарь / отв. ред. С. М. Прозоров. — М. : Наука, 1991. — 315 с. : ил. — 50 000 экз. — ISBN 5-02-016941-2. — С.202
  9. ↑ Краткое сказание об убийстве Мусайлиматы Каззаба[недоступне посилання з листопада 2019] — Madrasah2.Ru
  10. ↑ Али-заде, А. А. Саджах // Исламский энциклопедический словарь. — М.: Ансар, 2007. — 400 с. — (Золотой фонд исламской мысли). — 3000 экз. — ISBN 5-98443-025-8
  11. ↑ К. Ф. Рашидов. Афганистан: пора становления: репортаж с места событий. М., «Известия», 1983. стр.34
  12. ↑ Malalai, Afghan heroine of Maiwand
  13. ↑ Нартские амазонки и сарматский «матриархат»
  14. ↑ Пеллегрино Ф., Полетти Ф. Литературные сюжеты и персонажи в произведениях изобразительного искусства. 2007. С.365-360

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Олег Ивик. Женщины-воины. От амазонок до куноити.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Діва-воїтелька&oldid=26696369