Дівички

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Дівички
Divychky gerb.png Divychky prapor.png
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район/міськрада Бориспільський район
Громада Дівичківська сільська громада
Код КОАТУУ 3223382001
Основні дані
Засноване 1631
Населення 2091
Площа 6,23 км²
Густота населення 335,63 осіб/км²
Поштовий індекс 08434
Телефонний код +380 4567
Географічні дані
Географічні координати 50°04′55″ пн. ш. 31°16′49″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
90 м
Місцева влада
Адреса ради 08456, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Дівички, вул. Сонячна, 1а
Карта
Дівички. Карта розташування: Україна
Дівички
Дівички
Дівички. Карта розташування: Київська область
Дівички
Дівички

CMNS: Дівички у Вікісховищі

Дівички́ — село в Україні, у Бориспільському районі Київської області. Населення становить 2091 осіб. Є адміністративним центром Дівичківської сільської об'єднаної територіальної громади.

Географія[ред. | ред. код]

Село розташоване на лівому березі Дніпра, за 18 км від районного центру та за 70 км від Києва на берегах річки Карань. За 3 км від села проходить автомагістраль Київ — Дніпро.

Історія[ред. | ред. код]

Поблизу села знайдено рештки поселень доби неоліту (V — III тисячоліття до н. е.), міді-бронзи (ІІІ — початку І тисячоліття до н. е.), кургани скіфських часів (VI — III ст. до н. е.), а також ранньослов'янської черняхівської культури.[1]

За легендами та переказами, назва села походить від назви лісу, у якому знаходився жіночий монастир. Первинна назва місцевості — Дівич Лісок вперше згадується у «Тарифі подимного податку Київського воєводства 1631 року».[2][3]

З історичних документів відомо, що село вже існувало наприкінці XVII століття. Від 4 липня 1662 року згадка про Якима Головченка (черкаський полковник в 1668—1669) який «товариш знатний переяславський — продав фільваркові ґрунти в с. Дівичках».[4]

За козаччини село належало до першої Переяславської сотні Переяславського полку Війська Запорозького.

За описом Київського намісництва 1781 року село відносилось до Переяславського повіту даного намісництва і у ньому нараховувалось 93 хати. За описом 1787 року у селі проживало 303 душі. Було у володінні різного роду «казених людей», козаків і власників — статського радника Івана Вишневського, надвірного радника Яківа Іскри і бунчукового товариша Василя Добронизського жінки Наталії.[5]

З ліквідацією Київського намісництва село, як і увесь Переяславський повіт, перейшло до складу Полтавської губернії.

В 1876 році в Дівичках разом із Старосіллям (присілок) було 98 дворів, з них в Старосіллі було 20 дворів. Всього населення було 802 особи.

У 1880 році село увійшло у новостворену Ковалинську волость Переяславського повіту, що пізніше буде переназвана у Єрковецьку волость (у зв'язку з переміщенням волосного правління до Єрківців).

Після Української революції, та початком радянсько-української війни Дівички разом з Єрківцями чинили помітний опір підрозділам Червоної армії у своєму повіті. Красномовною є телеграма від 1 квітня 1920 року Переяславського Повітревкому Полтавському губревкому і губчека «про надання домоги у ліквідації банди, що напала на місто»[6] (маючи на увазі Переяслав). Як пізніше і бійців УПА, місцевих повстанців червоні командири іменують не інакше як «банда».

« У Переяславському повіті повне збройне повстання у районі сіл Дівички та Єрківці. Сьогодні нами був висланий з'єднаний загін у кількості 150 чоловік, котрий після запеклого чотирьохгодинного бою був вимушений під сильним напором добре озброєних бандитів відступити у напрямку Переяслава, причому маються втрати вбитими та пораненими. Банди у кількості п'ятсот чоловік продовжують наступати на місто. Наші сили разом з полтавським загоном від губчека не в змозі затримати наступаючі банди, так як загін погано озброєний і майже немає патронів. Тому просимо у самому терміновому порядку вислати достатньо озброєну силу і по можливості артилерію, ми постараємось ще скільки-небудь місто втримати, якщо ж скоро не буде дана допомога, то місто займуть бандити. Прийміть всі залежні від вас міри про своєчасне надання допомоги. Про час виїзду загону негайно телеграфуйте.
«

Переяславский уездвоенком ВЛАСОВ
Председатель ревкома НАБЕРЕЖНЫЙ
Член коллегии губчека НОВОЖЕНОВ

За Радянської влади восени 1922 року в Дівичках почалися перші спроби колективізації. Створено артіль «Червоний прапор» та «Перемога» (вела господарство за статусом артілі).

Весною 1930 року село було колективізоване. В 1932 році на основі попередніх діючих господарств був створений колгосп ім. Воровського. На той час в селі було 386 дворів, де проживало 1560 мешканців, яких тодішня держава завдяки штучному масовому голоду намагалась залучати до колгоспів. Загальна кількість убитих голодом — близько 200 чоловік, з них встановлено поіменно 173 . Місце поховання жертв Голодомору — сільське кладовище (там у 2000 році з ініціативи мешканців села встановлено дерев'яний хрест в пам'ять про загиблих від Голодомору 1932—1933 років)[7].

Братська могила воїнів Радянської Армії, які загинули в роки Німецько-радянської війни, село Дівички, біля будинку культури
Братська могила воїнів РСЧА, які загинули в роки Другої світової війни, біля будинку культури с. Дівички. Жовтень 2014 р.

У вересні 1941 року село зайняли німецькі війська.

З 1943 року поблизу села почали діяти партизани, і вже 19 вересня того ж року село було звільнене підрозділами РСЧА.

У перші повоєнні роки зруйноване війною село і господарство відновлювали місцеві жінки, діти та інваліди. Не було машин, земля оброблювалась коровами.

Поступово життя налагодилось і у 1960-х роках в селі вже діяли восьмирічна школа, медпункт, пологовий будинок, дитячі ясла, клуб, дві бібліотеки: одна при школі, інша — в клубі.[8]

У період ескалації Холодної війни неподалік села було створено військову частину та військовий полігон на 515 га землі. Нині у цьому ж військовому містечку розташована 43-тя окрема артилерійська бригада Збройних сил України, що брала участь у війні на Сході України.[9]

9 листопада 2017 року Дівички стали адміністративним центром Дівичківської сільської об'єднаної територіальної громади утвореної шляхом об'єднання жителів сіл: Дівички, Єрківці, Ковалин, Стовп'яги, Веселе, Гречаники, Кавказ.[10][11]

Промисловість, інфраструктура та об'єкти соціальної сфери[ред. | ред. код]

На території села знаходиться держлісфонд Стовп'язького лісництва, де росте понад 10 видів різних порід дерев.

У селі працює три сільськогосподарські підприємства ТОВ «Дніпро і Ко», ТОВ «Гарант», ТОВ «Ніка». У селі збереглося й успішно працює споживче товариство, крім цього діє два стаціонарні магазини, кафе-бар, приймальний пункт молока від населення, працює відділ зв'язку, філіал Ощадбанку, працюють два ФАП. На сьогодні в селі діє загальноосвітня школа з поглибленим вивченням іноземних мов.[12]

На території села прокладено 12 км водопроводу, 21 км доріг з твердим покриттям, газифіковано 270 дворів.

У травні 2013 року поруч із селом відкритий приватний злітно-посадковий майданчик аеродром Дівички, що сертифікований для польотів по ПВП повітряних суден вагою до 5 700 кг.[13]

Пов'язані особи[ред. | ред. код]

В Дівичках похований Корнєв Володимир Вікторович (1982—2014) — капітан Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Історія села на сайті «Переяславщина»
  2. Вісник Переяславщини
  3. Київщина в чарівному дзеркалі топоніміки. Навчально-методичний посібник (за матеріалами обласного огляду-конкурсу робіт учнівської молоді «Топоніміка й історія освіти рідного краю») в період 2000—2015 роки. Біла Церква, 2015
  4. В. В. Кривошея. Козацька старшина Правобережжя (1665 р. — кінець ХVII ст.)
  5. Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6. — С. 100, 247
  6. Трудящиеся полтавщины в борьбе за установление и укрепление советской власти (1917—1920 гг.) Сборник документов и материалов // Полтавская обласная типография. — Полтава, 1957. — 227
  7. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-33 років. Київська область. Архів оригіналу за 25 вересень 2013. Процитовано 25 вересень 2013. 
  8. Історична довідка села Дівички на сайті Дівичківської громади
  9. На Київщині військова частина Сухопутних військ ЗС України відзначила третю річницю від дня створення
  10. Портал об'єднаних громад України
  11. Паспорт громади на сайті Дівичківської громади
  12. Довідкова інформація про село на сайті Переяслав-Хмельницької Райдержадміністрації
  13. Інформація на сайті аеродрому «Дівички»