Дівоча пліва

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дівоча пліва
Gray1229.png
Латинська назва Hymen
Анатомія Грея subject #270 1264

Commons-logo.svg Дівоча пліва у Вікісховищі

Типи будови дівочої пліви (зліва направо): 1 — нормальний гімен (hymen semilunaris), 2 — бахромчастий або карункулярний гімен (hymen caruncularis), 3 — кільцеподібний гімен (hymen anularis), 4 — двоотвірний гімен (hymen bifenestratus), 5 — триотвірний гімен (hymen trifenestratus), 6 — решітчастий гімен (hymen cribriformis), 7 — губний або лабіальний гімен (hymen labialis), 8 — дрібноотвірний гімен (hymen microperforatus), 9 — суцільний гімен (hymen imperforatus). Піхвовий отвір позначений темним, тканини — білим.

Діво́ча пліва́ або гі́мен (лат. hymen, від дав.-гр. ὑμήν — «шкірка», «перетинка») — сполучно-тканинна перетинка, вкрита з обох боків багатошаровим плоским епітелієм, що прикриває вхід до піхви. Вона найчастіше має один, іноді кілька отворів.

Дівоча пліва

Форми дівочої пліви[ред.ред. код]

Розміри й форма гіменального отвору можуть бути різними. Виділяють кілька типів гімена:

  • Півмісячна (hymen semilunaris) — найбільш поширена форма з тонкою ворсинчастою крайкою, розташована у нижній частині піхвового отвору, крізь слизову просвічують кровоносні судини.
  • Кільцеподібна (hymen anularis) — форма, схожа з півмісячною, але розташована по всьому колу отвору піхви. Верхній край видно тільки при повному розведенні статевих губ.
  • Бахромчаста або пелюсткова (hymen caruncularis) — має численні складки, які утрудняють огляд піхви навіть при достатньому розведенні статевих губ[1].

У деяких випадках гімен може бути майже суцільним, з кількома дрібними отворами (hymen microperforatus) або взагалі суцільним, у вигляді перетинки, що повністю закриває вхід у піхву (hymen imperforatus). У препубертатному періоді це не спричинює незручностей, але з початком менструацій виділення починають накопичуватися у піхві, викликаючи дискомфорт. Розкриття піхвового отвору проводять хірургічним шляхом, роблячи невеликий розріз на гімені.

Розвиток та гістологія[ред.ред. код]

Генітальний тракт утворюється протягом ембріогенезу, з третього тижня гестації до третього триместру, і гімен формується після піхви. На сьомому тижні утворюються уроректальні перегородки, які відділяють пряму кишку від урогенітального синусу. На дев'ятому тижні Мюллерові протоки опускаються вниз, щоб досягнути урогенітального синусу, утворюючи утеровагінальний канал. На дванадцятому тижні Мюллерові протоки зливаються, щоб створити простий утеровагінальний канал. На п'ятому місяці, закінчується утворення вагінальних каналів, утворюється дівоча пліва внаслідок проліферації синовагінальних цибулин (місце зустрічі Мюллерових проток з урогенітальним синусом) і стає перфорованою до або незадовго після народження.

У гімену відсутня іннервація. У новонароджених малюків, ще під впливом материних гормонів, гімен тоненький, блідо-рожевий, трохи розтягнутий (містить складки та подекуди виступає). Впродовж перших двох до чотирьох років життя, немовлята продукують гормони, які підтримують цей ефект.[2] Отвір їхньої пліви зазвичай округлий (кільцеподібний).[3]

Після неонатального періоду, діаметр гіменального отвору (вимірюється в межах гіменального кільця) розширюється приблизно на 1 мм кожного вікового року[4]. Протягом періоду статевого дозрівання, гіменальний отвір може бути також збільшеним внаслідок використання тампонів або менструальної чаші, тазових оглядів з дзеркалом, регулярної фізичної активності або статевого акту[5]. Як тільки дівчина досягає статевої зрілості, гімен стає дуже еластичним. В одному з опитувань, тільки 43 % жінок відмітили наявність кровотечі після першого сексуального контакту, вказуючи, що у більшості жінок дівоча пліва значно відкрита, щоб попередити розрив.[2][5]

Гіменальний отвір препубертатних (до статевого дозрівання) дівчинок наявний у різноманітних формах, залежно від гормонального рівня та активності, найбільш поширена форма — півмісячна: відсутні тканини в позиції 12-ти годинникової стрілки; смужка тканини у формі півмісяця в позиції від 1-2 до 10-11 годин, в найширшій формі в позиції 6-тої години. Від початку періоду зрілості, залежно від естрогену та рівня активності, гіменальна тканина може бути тоншою, а отвір зазвичай є бахромою уринального каналу або безладної форми[3]. У ранньому дитячому віці розірвана дівоча пліва зазвичай загоюється дуже швидко. У підлітків гіменальний отвір може природно розширюватися і варіації у формі та зовнішньому вигляді збільшуються[5].

Для ретельного вивчення гімена або рівня його руйнації використовують скляний або пластиковий стержень діаметром 6 мм, що містить кульку на одному кінці, діаметром від 10 до 25 мм — стрижень Ґластера Кіна. У судовій медицині, органами охорони здоров'я рекомендовано, щоб терапевт, який повинен мити навколо такої зони препубертатної дівчини, уникав гімен, натомість протирав зовнішній покрив вульви.[2]

У випадках підозри на зґвалтування або сексуального насильства над дітьми, детальний огляд дівочої пліви може бути здійснено, але частіше за все, стан гімену не є переконливим доказом.[6]

Під час першого статевого акту гімен розривається — це називається дефлорацією. Як правило, вона супроводжується кровотечею і больовим відчуттям. Проте, у деяких випадках наведені симптоми можуть бути відсутні: у разі несексуального пошкодження дівочої пліви (під час фізичних вправ), а також у разі значної її еластичності. Після пологів, у вагінальному отворі зазвичай залишаються тільки рештки дівочої пліви.

Відновлення дівочої пліви[ред.ред. код]

Докладніше: Гіменопластика

Існують хірургічні способи відновлення гімена. До них вдаються зазвичай для імітації незайманості перед заміжжям. Ця операція є нескладною, але має низку протипоказань.

Біологічна роль[ред.ред. код]

Питання про призначення дівочої пліви досі залишається нерозв'язаним. Іноді її вважають просто рудиментарним органом, але існує припущення, що гімен необхідний як бар'єр для інфекції на ранньому етапі життя жіночого організму: відоме, що після дефлорації мікрофлора піхви істотно змінюється.

Незвичайну гіпотезу про роль дівочої пліви запропонував російський біолог І. І. Мечников. Він стверджував, що в епоху первісного суспільства шлюби укладали у ранньому віці і люди вступали в статеві контакти з ще не повністю сформованими статевими органами. Вузький отвір гімена сприяв стимуляції статевого члена, який не мав достатнього для дорослої піхви розміру. Дефлорації як такої не ставалося, бо дівоча пліва поступово розтягалася протягом кількох років разом з ростом статевого члена партнера. Доводом правильності своєї гіпотези Мечников наводив той факт, що в деяких сучасних йому народів статеві зносини починали у дуже ранньому віці: «на Цейлоні шлюби влаштовуються, коли хлопчику 7-8 років, а дівчинці 4-5, за Роером, чи 8, за Вейєрленом. Після весільної церемонії наречена повертається в батьківський дім і тільки через кілька років, коли в неї починаються регули, її з'єднують з отроком-подружжям»[7].

Ненадійність у тестуванні попередніх статевих контактів[ред.ред. код]

Вважалося раніше, що з початком статевого життя дівоча пліва розривається, і використовували тести на інтактність та нерозірваність дівочої пліви, як тест на незайманість. Але численні спостереження і медична практика вказують на те, що стан дівочої пліви залежить від багатьох чинників і розмір отвору у пліві залежить від м'язового напруження, позиції та техніки обстеження. Тест на нерозірваність дівочої пліви також не може бути використаний як доказ попереднього статевого злочину, адже у дівчат, які є жертвами зґвалтування, дівоча пліва може виглядати нормальною[8] [9].

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Детская гинекология. 
  2. а б в McCann, J; Rosas, A. and Boos, S. (2003) «Child and adolescent sexual assaults (childhood sexual abuse)» in Payne-James, Jason; Busuttil, Anthony and Smock, William (eds). Forensic Medicine: Clinical and Pathological Aspects, Greenwich Medical Media: London, a)p.453, b)p.455 c)p.460.
  3. а б Heger, Astrid; Emans, S. Jean and Muram, David (2000). Evaluation of the Sexually Abused Child: A Medical Textbook and Photographic Atlas (Second ed.). Oxford University Press. p. 116. ISBN 0-19-507425-4.
  4. «Imperforate Hymen». Web MD. Retrieved 2009-02-02. Different normal variants in hymenal configuration are described, varying from the common annular, to crescentic, to navicular («boatlike» with an anteriorly displaced hymenal orifice). Hymenal variations are rarely clinically significant before menarche. In the case of a navicular configuration, urinary complaints (e.g., dribbling, retention, urinary tract infections) may result. Sometimes, a cribriform (fenestrated), septate, or navicular configuration to the hymen can be associated with retention of vaginal secretions and prolongation of the common condition of a mixed bacterial vulvovaginitis.
  5. а б в Emans, S. Jean. «Physical Examination of the Child and Adolescent» (2000) in Evaluation of the Sexually Abused Child: A Medical Textbook and Photographic Atlas, Second edition, Oxford University Press. 61-65
  6. Perlman, Sally E.; Nakajyma, Steven T. and Hertweck, S. Paige (2004). Clinical protocols in pediatric and adolescent gynecology. Parthenon. p. 131. ISBN 1-84214-199-6.
  7. Мечников И. И. Этюды о природе человека // Глава V («Дисгармонии в устройстве и в отправлениях органов воспроизведения»). — Електронне видання. — С. 86.
  8. Anne Smith (November 2011). The prepubertal hymen. Australian family physician 40 (11). с. 873–875. PMID 22059215. 
  9. Molly Curtin Berkoff , Adam J. Zolotor , Kathi L. Makoroff , Jonathan D. Thackeray , Robert A. Shapiro & Desmond K. Runyan (December 2008). Has this prepubertal girl been sexually abused?. JAMA 300 (23). с. 2779–2792. PMID 19088355. doi:10.1001/jama.2008.827.