Дівоче джерело

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дівоче джерело Picto infobox cinema.png
швед. Jungfrukällan
Jungfrukallan poster.jpg
Оригінальний постер до фільму
Жанр драма
Режисер Інгмар Бергман
Продюсер Allan Ekelund[d]
Сценарист Улла Всакссон
На основі балади «Дочки Тере з Венге»
У головних
ролях
Макс фон Сюдов
Біргітта Вальберг
Гуннель Ліндблюм
Оператор Свен Нюквіст
Композитор Ерік Нурдгрен
Кінокомпанія Svensk Filmindustri (SF)
Дистриб'ютор Svensk Filmindustri
Тривалість 89 хв.
Мова шведська, німецька
Країна Швеція Швеція
Рік 1960
Дата виходу 8 лютого 1960 (Швеція)
IMDb ID 0053976
Рейтинг IMDb: 8.1/10 stars
Додаткові характеристики
Формат плівки 35 мм
Співвідношення 1,37 : 1
Колір чорно-білий
Звук моно

«Дівоче джерело» (швед. Jungfrukällan) — шведський драматичний фільм 1960 року, поставлений режисером Інгмаром Бергманом за шведською народною баладою «Дочки Тере з Венге». Це один з декількох фільмів Бергмана, дія яких відбувається у далекому минулому (як «Сьома печатка» або «Особа»). У травні 1960 року стрічка брала участь в основній конкурсній програмі 14-го Каннського міжнародного кінофестивалю та отримала Спеціальну згадку журі. Фільм також отримав премію «Оскар» Американської кіноакадемії як Найкращий фільм іноземною мовою.

Сюжет[ред. | ред. код]

У будинку на узліссі мешкає селянська сім'я: хазяїн (Макс фон Сюдов), його дружина, їхня дочка Карін (Біргітта Петтерсон) і донька хазяїна від першого шлюбу Інгері (Гуннель Ліндблум); з ними живе декілька слуг. Падчерка вагітна невідомо від кого. Вона майже ненавидить свою сестру та звертається за допомогою до бога Одіна.

Батьки відправляють молодшу дочку в сусіднє поселення, щоб вона відвезла до церкви свічки́. Падчерку посилають разом з нею. У лісі вони зустрічаються з чаклуном-відлюдником. Інгері відстає від сестри. Виїхавши на ясну поляну, нарядно одягнена молодша дочка хазяїна зустрічає трьох братів-обідранців (двох дорослих й однієї дитини), які пасуть кіз. Вона ділить з ними трапезу. Після вгамування голоду та спраги її ґвалтують і вбивають. Падчерка спостерігає за тим, що відбувається із-за кущів. Роздягнувши жертву і поклавши її дорогий одяг у свої мішки, брати йдуть в той бік, звідки приїхали сестри. Молодший брат-підліток кидає на обличчя і тіло убитої кілька жмень землі.

Брати приходять на нічліг до будинку хазяїна. Їх впускають у житло, саджають за стіл і залишають ночувати. Перед сном один із злочинців пропонує хазяйці купити дорогу, але брудну й розірвану сукню. Мати впізнає одяг своєї дочки. Ридаючи, вона повідомляє страшну звістку чоловікові.

Селянин виходить у двір подихати повітрям. У сінях він зустрічає Інгері, яка розповідає йому про все, що сталося і кається у власній провині. Хазяїн наказує доньці затопити лазню, а сам вирушає за березовими віниками. Після того, як селянин виходить з лазні, він озброюється ножем для забою худоби і приходить в сіни, де сплять вбивці. Він спокійно чекає світанку і вступає з кожним у бій поодинці. Після вбивства старших братів він піднімає на руки підлітка і розбиває його голову об одвірок.

Сім'я вирушає на пошуки тіла молодшої дочки. Знайшовши її, селянин відчайдушно молиться Богові та присягається збудувати на цьому місці храм. Коли мати підводить голову убитої, з-під неї пробивається джерело і перетворюється на чистий струмок — Дівоче джерело.

У ролях[ред. | ред. код]

Актор Роль
Макс фон Сюдов Тере
Біргітта Вальберг Мерета
Гуннель Ліндблюм Інгері
Біргітта Петтерссон Карін
Аксель Дюберг худий
Тур Іседаль без'язикий
Аллан Едвалль жебрак
Уве Порат хлопчик
Аксель Слангус сторож біля моста
Гудрун Брост Фріда
Оскар Люнг Симон
Тур Буронг, Лейф Форстенберг батраки

Знімальна група[ред. | ред. код]

Історія цензури в США[ред. | ред. код]

Основні зауваження цензури до фільму викликала півторахвилинна сцена зґвалтування дівчини в лісі. Трибунал з цензури в Детройті змусив вирізати її, попри те, що до перегляду фільму в кінотеатрах допускалися лише дорослі. Комісія у справах штату Нью-Йорк зажадала видалити два короткі плани з сцени зґвалтування «оскільки вони були занадто відвертими. У цих кадрах один пастух знаходиться у недвозначній позі, а голі ноги розсовує інший пастух». У обох випадках дистриб'ютор погодився внести зміни.

Такі ж зміни були запропоновані в Форт-Верті. У 1962 році, після того, як дистриб'ютор відмовився внести зміни, цензори відмовили в дозволі на демонстрацію фільму, а Адміністративна комісія з цензури підтримала цю відмову. Позов до Окружного суду округу Таррант, а потім апеляція до Верховного суду штату Техас не принесли результату: суд в обох випадках став на сторону цензорів.[1]

Нагороди та номінації[ред. | ред. код]

Список нагород та номінацій[2]
Кінофестиваль/Кінопремія Рік Категорія Номінант(и) Результат Дж
Каннський міжнародний кінофестиваль 1960 Palme-d-or.png Золота пальмова гілка Дівоче джерело Номінація
Спеціальна згадка Нагорода
Премія «Оскар» 1961 Найкращий фільм іноземною мовою Дівоче джерело Нагорода
Найкращий дизайн костюмів Марик Вос-Лунд Номінація
Премія «Золотий глобус» 1961 Найкращий фільм іноземною мовою Дівоче джерело Нагорода
Премія «Kinema Junpo» 1962 Найкращий фільм іноземною мовою Дівоче джерело Нагорода
Найкращий іноземний режисер Інгмар Бергман Нагорода

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Дон Б. Соува. Девичий источник // 125 запрещённых фильмов: Цензурная история мирового кинематографа = Forbidden Films: Censorship Histories Of 125 Motion Pictures / Пер. с англ. Ирины Тарановой. — 1-ое. — Екатеринбург : Ультра.Культура, 2008. — С. 90-93. — 3000 прим. — ISBN 978-5-9681-0121-1. (рос.)
  2. Нагороди та номінації фільму Дівоче джерело на сайті IMDb (англ.)

Посилання[ред. | ред. код]