Дівчата Гібсона

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Культова «Дівчина Гібсона»

Дівчата Гібсона — ідеал жіночої краси та фізичної привабливості, створений американським ілюстратором Чарльзом Дейна Гібсоном на межі XIX—XX століть в США та Канаді.[1]

Існує твердження, що «дівчата Гібсона» були першим американським стандартом жіночої краси. Вони були вкрай популярні протягом двадцяти років, що передували Першій світовій війні. У магазинах продавалися «блюдця, скатертини, наволочки, сувенірні ложки, ширми, віяла і стійки для парасольок», — все з зображеннями красунь в стилі Гібсона.

Дівчата Гібсона на пляжі

Зображення дівчат, що з'явилося в 1890-х роках, поєднало елементи старих американських образів сучасної жіночої краси, таких як «крихка леді» і «хтива жінка». Її образ повинен був відображати величну, юну красу, що домінувала на Заході. Від «крихкої леді» Гібсон взяв основні стрункі лінії і відчуття респектабельності. Від «хтивої жінки» було взято великий бюст і стегна, але так, щоб це не було непристойно.[2] З цієї комбінації і з'явилася дівчина Гібсона. У неї чітко виражена перебільшена форма тулуба у формі S-кривої, досягнута за допомогою корсета-лебедя. Її шия тонка, очі великі, а волосся нагромаджено на голову в сучасному буйстві, помпадурі і шиньйоні («водоспад кучерів»). Статурна, вузька талія ідеальної жіночої фігури була зображена як невимушена та стильна. Гібсон зображував своїх героїнь як модно одягнених, відкритих та різнобічно розвинених жінок, рівних за статусом чоловікам.[2]

Вона є членом суспільства вищого середнього класу, завжди відмінно одягнена в нове модне вбрання, що відповідає місцю і часу доби. Дівчина Гібсона також є однією з тих спортивних жінок, яких можна зустріти на велосипеді в Центральному парку.[3] На додаток до витонченої краси, вона спокійна, незалежна, впевнена і прагне до особистої самореалізації.

Також вона домінує над чоловіками, наприклад, така дівчина могла бути зображеною вивчаючою маленького чоловіка під лупою або розчавлюючою його своєю ногою. Поруч з нею чоловіки часто зображувалися як простаки і нездари, і навіть красиво складені або дуже багаті персони не могли її задовольнити.

Гібсон часто зображував, як чоловіки закохуються в красу дівчини, виконують всі її  найабсурдніші бажання.

«Жінка: Вічне запитання»

Найчастіше дівчина Гібсона зображується самотньою та незаміжньою, але короткі романи завжди розвіюють її нудьгу.

Багато жінок позували для ілюстрацій Гібсона, включаючи дружину Гібсона, Ірен Лангорн (сестру вісконтеси Ненсі Астор), яка й була музою і натхненням цього проекту. Інші моделями були Евелін Несбіт і Мінні Кларк.[4]

Іншими художниками, що зображали жінок в стилі Гібсона, були Говард Чендлер Крісті і Херрі Дж. Пітер, який прославився як автор коміксів про Диво-жінку.

З початком Першої світової війни дівчата Гібсона вийшли з моди. Жінки нової епохи віддавали перевагу більш практичним зачіскам, костюмам та сукням, придатним для роботи в госпіталях і на фабриках.[5]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. "The Gibson Girl’s America: Drawings by Charles Dana Gibson" at the Library of Congress
  2. а б Mazur, Allan (August 1986). U.S trends in feminine beauty and over-adaptation.. Journal of Sex Research 22 (3): 287. doi:10.1080/00224498609551309. 
  3. Mazur, Allan (August 1986). U.S trends in feminine beauty and over-adaptation.. Journal of Sex Research 22 (3): 288. doi:10.1080/00224498609551309. 
  4. Fine Lines: American Drawings from the Brooklyn Museum. London: Giles, 2013. ISBN 9781907804144. Catalog of an exhibition held March 8 to May 26, 2013. p. 112, "Best known as the face of the original 'Gibson Girl', Clark appeared in Charles Dana Gibson's famous and widely emulated illustrations of fashionable, young, middle-class women, images that set the standard for feminine beauty in that period"; p. 115, "It is believed that Minnie Clark (life dates unknown) ... served as the original model for the Gibson Girl."
  5. Dirk Septer, Lost Nuke (2016). The Last Flight of Bomber 075. Heritage House Publishing Co: Revised Edition. с. 91. ISBN 1772031283. 

Подальше читання[ред. | ред. код]