Дідилів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Дідилів
с. Дідилів
с. Дідилів
Країна Україна Україна
Область Львівська область Львівська область
Район/міськрада Львівський район
Рада Дідилівська сільська рада
Код КОАТУУ 4622182301
Код КАТОТТГ
Основні дані
Засноване 22.01.1398
Населення 1517 (2021)
Площа 3,182 км²
Густота населення 380,24 осіб/км²
Поштовий індекс 80462[1]
Телефонний код +380 3254
Географічні дані
Географічні координати 49°56′00″ пн. ш. 24°21′48″ сх. д. / 49.93333° пн. ш. 24.36333° сх. д. / 49.93333; 24.36333Координати: 49°56′00″ пн. ш. 24°21′48″ сх. д. / 49.93333° пн. ш. 24.36333° сх. д. / 49.93333; 24.36333
Середня висота
над рівнем моря
229[2] м
Водойми річка Думний Потік
Відстань до
обласного центру
32 км
Відстань до
районного центру
26 км
Найближча залізнична станція Запитів
Відстань до
залізничної станції
13 км
Місцева влада
Адреса ради 80462, Львівська обл., Львівський р-н, с. Дідилів[3]
Сільський голова Максимець Ірина Степанівна [3]
Карта
Дідилів. Карта розташування: Україна
Дідилів
Дідилів
Мапа

CMNS: Дідилів у Вікісховищі

Діди́лів — село в Україні у Львівському районі Львівської області. Відстань до райцентру становить 32 км, що проходить автошляхом місцевого значення. Відстань до найближчої залізничної станції Запитів становить 13 км.

Дідилів разом із селами Великі Підліски та Хренів підпорядковані Дідилівській сільській раді. Населення становить 1517 осіб.

Перша згадка[ред. | ред. код]

Документ, датований 22 січня 1398 року, у якому Ян з Тарнова, воєвода сандомирський і староста руський, свідчить, про те, що Войцех з Сулимова обміняв село Дідилів на 2 села Пашка з Яричова: Дново і Дрогошів[4] (пол.).

Історія[ред. | ред. код]

Дідилів на мапі XVIII століття. Дидилів та грандіозне озеро[джерело?] з островом, які не збереглися до наших днів

В околицях села є поховання з бронзової доби, що належать до культури шнурової кераміки. Перші документальні згадки походять із 1442 року.

На початку XVI ст. Дідилів було повністю спалено волохами, а потім татарами в 1512 р.

У 1508 році в Дідилові було збудовано дерев'яний замок, який простояв до 1620 року, коли його спалили турки.

З 1564 року (можливо) Дідилів був у володінні барського старости Мартина Гербурта із Фульштина.

Власником села був подільський та руський воєвода Миколай з Дідилова Гербурт[5].

Дідилів належав Жолкевським гербу Любич (до 1620 року), Івану Даниловичу, королю Яну Собєському, князям Радзивілам, шляхтичам Стажинським, Гарапігам та Черкавським. Також власниками села були Миколай Влодкович[6] та Анджей Гербурт, самбірський войський (1515).[7]

У 16101617 роках в селі перебувала молдовська принцеса Маргарита зі своїми дітьми, серед них був Петро Могила — майбутній Митрополит Київський, Галицький і всієї Русі, шукаючи прихистку у своєї польської родини Станіслава Жолкевського (15471620).[8]

1940 року село стало центром Дідилівського району, який проіснував недовго[9].

Церква Воскресіння Господнього (1933)[ред. | ред. код]

Дерев'яна церква-каплиця збудована за кошти Володислава Черкавського (місцевого землевласника), на місці попередньої дерев'яної церкви з 1724 р., яка згоріла.

Прямокутна у плані, накрита двосхилим дахом, гребінь якого завершує світловий восьмерик, накритий маленькою банею з ліхтарем і маківкою. До церкви із заходу прибудована закрита веранда-присінок, а зі сходу — гранчастий вівтар з двома симетричними ризницями.

Станом на 2000 р., останній раз ремонтована всередині ще у 1982 р., а зовні — у 1995 р. Проста зовні каплиця, яку прикрашає рідкісний елемент — симпатичний балкон-проповідниця.

Очевидно, колись вона була діюча, адже на стіні ще можна побачити невеликий дзвін, який використовували для привернення уваги під час проповідей. Біля огорожі церковного подвір'я, можна побачити відкриту каплицю з фігурою Пр. Богородиці.[10]

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися

Пов'язані із селом

Поховані

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Довідник поштових індексів України. Львівська область. Кам'янка-Бузький район
  2. Прогноз погоди в с. Дідилів
  3. а б Дідилівська сільська рада
  4. Rękopisy biblioteczne (XVII-XX w.): PL AGAD f. 354 Dział I № 7241
  5. Żelewski R. Herburt Mikołaj z Dziedziłowa, h. własnego (ok 1544—1602) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1960—1961. — T. IX/3. — Zeszyt 42. — S. 449. (пол.)
  6. Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Cz. 1. — T. 8. — S. 276—277. (пол.)
  7. Niesiecki К. Korona polska przy złotej wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona … — Lwów: w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1738. — T. 2. — S. 358. (пол.)
  8. [1]
  9. ЦДАГОУ. — Ф. 1. — Оп.6. — Од.зб.576. — Арк. 38-62; Вісті ВУЦВК. — 1940. — 18 січня
  10. Церква Дідилів Кам'янка-Бузький район. decerkva.org.ua. Процитовано 2021-08-22. 
  11. Збожна О. Мій край святий, мій народ дорогий, я люблю його як тата, як маму, як мої діти (До І65-Ї річниці від дня народження о. Данила Танячкевича) / О. М. Збожна // Збірник праць ТО НТШ. — Тернопіль: Рада, 2008.  — Том 4: Видатні постаті в українській культурі і науці. — С. 309-318. — (Штрихи до портретів славних земляків)

Література[ред. | ред. код]

  • Лаба В. Історія села Дідилів від найдавніших часів до 1939 року. — 2004.
  • Charipova L. Latin books and the Eastern Orthodox clerical elite in Kiev, 1632—1780. (англ.)
  • Dziedziłów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 270. (пол.) — S. 270. (пол.)