Дідилів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Дідилів
с. Дідилів
с. Дідилів
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Кам'янка-Бузький
Рада/громада Дідилівська сільська рада
Код КОАТУУ 4622182301
Основні дані
Засноване 22.01.1398
Населення 1198
Площа 3,182 км²
Густота населення 375,24 осіб/км²
Поштовий індекс 80462[1]
Телефонний код +380 3254
Географічні дані
Географічні координати 49°56′00″ пн. ш. 24°21′48″ сх. д. / 49.93333° пн. ш. 24.36333° сх. д. / 49.93333; 24.36333Координати: 49°56′00″ пн. ш. 24°21′48″ сх. д. / 49.93333° пн. ш. 24.36333° сх. д. / 49.93333; 24.36333
Середня висота
над рівнем моря
229[2] м
Водойми річка Думний Потік
Відстань до
обласного центру
32 км
Відстань до
районного центру
26 км
Найближча залізнична станція Запитів
Відстань до
залізничної станції
13 км
Місцева влада
Адреса ради 80462, Львівська обл., Кам'янка-Бузький р-н, с. Дідилів; тел. 6-56-22, 6-56-41[3]
Сільський голова Сумка Валентина Володимирівна[3]
Карта
Дідилів. Карта розташування: Україна
Дідилів
Дідилів
Дідилів. Карта розташування: Львівська область
Дідилів
Дідилів
Мапа

Дідилів у Вікісховищі?

Діди́лів — село в Україні у Кам'янко-Бузькому районі Львівської області. Відстань до райцентру становить 26 км, що проходить автошляхом місцевого значення. Відстань до найближчої залізничної станції Запитів становить 13 км.

Дідилів разом із селами Великі Підліски та Хренів підпорядковані Дідилівській сільській раді. Населення становить 1198 осіб.

Історія[ред. | ред. код]

Дідилів на мапі XVIII століття. Дидилів та грандіозне озеро[джерело?] з островом, які не збереглися до наших днів
Надгробок січового стрільця Петра Борачка на місцевому цвинтарі

В околицях села є поховання з бронзової доби, що належать до культури шнурової кераміки. Перші документальні згадки походять із 1442 року. На початку XVI ст. Дідилів було повністю спалено волохами[джерело?], а потім — татарами (1512)[джерело?].

У 1508 році в Дідилові було збудовано дерев'яний замок, який простояв до 1620 року, коли його спалили турки[джерело?].

З 1564 року (можливо) Дідилів був у володінні барського старости Мартина Гербурта із Фульштина[джерело?].

Власником села був подільський та руський воєвода Миколай з Дідилова Гербурт[4].

Дідилів належав Жолкевським гербу Любич (до 1620 року), Івану Даниловичу, королю Яну Собєському, князям Радзивілам, шляхтичам Стажинським, Гарапігам та Черкавським.

1940 року село стало центром Дідилівського району, який проіснував недовго[5].

Перша згадка[ред. | ред. код]

Документ, датований 22 січня 1398 року, в якому Ян з Тарнова, воєвода сандомирський і староста руський, свідчить, про те, що Войцех з Сулимова обміняв село Дідилів на 2 села Пашка з Яричова: Дново і Дрогошів[6] (пол.).

Архітектура[ред. | ред. код]

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

Пов'язані із селом[ред. | ред. код]

Власники[ред. | ред. код]

Перебували[ред. | ред. код]

  • Молдовська принцеса Маргарита зі своїми дітьми У 1610—1617 роках, серед них був Петро Могила — майбутній Митрополит Київський, Галицький і всієї Русі, шукаючи прихистку у своєї польської родини Станіслава Жолкевського (1547—1620)[10].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Довідник поштових індексів України. Львівська область. Кам'янка-Бузький район
  2. Прогноз погоди в с. Дідилів
  3. а б Дідилівська сільська рада
  4. Żelewski R. Herburt Mikołaj z Dziedziłowa, h. własnego (ok 1544—1602) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1960—1961. — T. IX/3. — Zeszyt 42. — S. 449. (пол.)
  5. ЦДАГОУ. — Ф. 1. — Оп.6. — Од.зб.576. — Арк. 38-62; Вісті ВУЦВК. — 1940. — 18 січня
  6. Rękopisy biblioteczne (XVII-XX w.): PL AGAD f. 354 Dział I № 7241
  7. Збожна О. Мій край святий, мій народ дорогий, я люблю його як тата, як маму, як мої діти (До І65-Ї річниці від дня народження о. Данила Танячкевича) / О. М. Збожна // Збірник праць ТО НТШ. — Тернопіль: Рада, 2008.  — Том 4: Видатні постаті в українській культурі і науці. — С. 309-318. — (Штрихи до портретів славних земляків)
  8. Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Cz. 1. — T. 8. — S. 276—277. (пол.)
  9. Niesiecki К. Korona polska przy złotej wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona … — Lwów: w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1738. — T. 2. — S. 358. (пол.)
  10. [1]

Література[ред. | ред. код]