Дідковський Борис Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дідковський Борис Володимирович
Дидковский, Борис Владимирович.jpg
Народився 1 травня 1883(1883-05-01)
м. Житомир Волинської губернії
Помер 13 серпня 1937(1937-08-13) (54 роки)
Свердловська область
Країна Flag of the Russian Empire (black-yellow-white).svg Російська імперіяСРСР СРСР
Національність українець
Діяльність геолог, революціонер
Alma mater Петербурзький університет
Галузь геологія
Заклад Уральський державний університет
Посада ректор
Ступінь доцент
Відомий завдяки: Розробив геологічну карту Уралу та план розвитку Уралу

Борис Володимирович Дідковський (нар. 1 травня 1883(18830501), Житомир — 13 серпня 1937, Свердловська область) — радянський геолог, педагог і революціонер.

Навчання[ред. | ред. код]

Б.Дідковський народився 1 травня 1883 року в Житомирі в родині офіцера.

Навчався у Київському кадетському корпусі, у 1900—1904 роках був студентом електротехнічного і вільним слухачем фізико-математичного факультету Петербурзького університету[1].

У 1913 році закінчив Женевський університет[2] як бакалавр математичних і геологічних наук, науковим керівником був Луї Дюпарк.

Наукові дослідження[ред. | ред. код]

У 1913—1917 роках Б.Дідковський, повернувшись до Росії, займався геологічними дослідженнями Північного Уралу. Він працював на посаді головного геолога Миколая-Павдинського гірничого округу. В 1913—1917 роки він провів топографічну та геологічну зйомку округу, пошук і розвідку родовищ платини, золота, вугілля, заліза і т. д. Був керуючим драгою, при ньому перейшли від старательської до механізованого видобутку платини на копальні.

Політична діяльність[ред. | ред. код]

До 1907 року був разом з соціал-демократами, але в 1907 році пішов до анархістів. Потім у березні 1917 року вступив в РСДРП(б). Був головою продовольчої управи у Верхотурі, керував збройними загонами, брав участь в Петербурзькому з'їзді депутатів, де готував урядову постанову про націоналізацію уральської промисловості.

Як член Президії Уральскої обласної ради брав у липні 1918 року участь у розстрілі царської сім'ї Романових. Повернувшись, з жовтня 1918 року керував обороною Китлимо-Павдинского району.

У 1920—1923 роках служив керуючим районного рудного управління Єкатеринбурга.

А з серпня 1920 року Б.Дідковський на посаді голови Гірської ради ВРНГ на Уралі.

Створення Уральськкого університету[ред. | ред. код]

Він також був у складі організаційного комітету Уральського державного університету.

Б.Дідковський працював викладачем вищої математики та проректором з адміністративно-господарської частини Уральського університету. А з осені 1921 по 1924 рік — обіймав посаду ректор Уральського державного університету.

В цей час він створив нові кафедри пошуку і розвідки корисних копалин, організував випуск «Известия Уральского государственного университета».

З 1922 по 1930 роки Б.Дідковський перейшов на посаду заступника голови, а згодом — керівника Уралплану.

У 1926—1930 роках він викладав в Уральському політехнічному інституті як доцент. Також працював завідувачем кафедри пошуку і розвідки корисних копалин. З 1930 по лютий 1936 рр. був керуючим Уральського геологічного тресту, директором Уральського геолого-розвідувального НДІ.

Репресії[ред. | ред. код]

30 січня 1937 року був заарештований, а 10 серпня 1937 року був засуджений[3]. Через три дні — 13 серпня 1937 року Б.Дідковський — був розстріляний[4] як «активний учасник антирадянської терористичної організації правих на Уралі».

Реабілатовано його було посмертно 22 вересня 1956 року.

Свідчення сучасників[ред. | ред. код]

Ліві лапки На Урал он прибыл в качестве коллекционера при профессоре геологии Дюпарке и был оставлен им для работ в Николо-Павдинском горном округе. Когда произошел большевистский переворот, Дидковский был избран от этого округа в депутаты областного совдепа в Екатеринбурге и занял здесь влиятельное положение. Во всех случаях отсутствия Белобородова Дидковский замещал его в областном совете депутатов, но, видимо, не принадлежал к партии коммунистов, а скорее был социал-революционером. Под конец власти советов в Екатеринбурге замечалось расхождение Дидковского с Белобородовым, и в совете образовались две партии, взаимно враждовавшие. Однако президиум стоял на стороне Белобородова, и партия Дидковского не получила значительного развития. Праві лапки

Досягнення[ред. | ред. код]

  • Розробив геологічну карту Уралу.
  • Відстояв існування Уральського університету.
  • Створив наукову школу.
  • Розробив план розвитку Уралу.

Увіковічнення пам'яті[ред. | ред. код]

На честь Б.Дідковського названі гора на Приполярному Уралі, гірський перевал на Північному Уралі, вулиці в Верхотурі та Павді.

За деякими припущеннями, спочатку (в 1920-ті роки) ім'я Б.Дідковського отримала гора висотою понад 1700 м. Але після розстрілу вченого вона була перейменована в Мансі-Нер. Трохи згодом, у 1968 р. його ім'ям була названа сусідня гора, висотою 1673 м[5].

В 1970 році на піку Дідковського була встановлена плита з меморіальної написом[6].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Мазур В.А. Дело, которому ты служишь: К 120-летию со дня рождения Б. В. Дидковского // Известие УрГУ. — 2003. — № 27. — С. 204-209.
  2. Власов В.М., Власова В.В., Горбунов Ю.А., Каёта Г.М., Камынин В.Д., Кириллов А.Д., Кириллова Н.Б., Личман Б.В., Огоновская И.С., Сперанский А.В. Свердловская область:страницы истории (1934—2014). - Екатеринбург: Издательство "Сократ", 2014. - 544 с. - isbn=978-5-906350-18-3. {{{Заголовок}}}.
  3. АП РФ, оп.24, дело 410, лист 191
  4. Жертвы политического террора в СССР. Архів оригіналу за 27 червень 2017. Процитовано 28 червень 2017. 
  5. О названии высшей вершины Урала
  6. Архипова Н. П., Ястребов Е. В. Как были открыты Уральские горы. Свердловск, 1990. — С. 203.