Дідковський Борис Володимирович
| Дідковський Борис Володимирович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
1 травня 1883 м. Житомир Волинської губернії |
| Помер |
13 серпня 1937 (54 роки) Свердловська область |
| Країна |
 Російська імперія →  СРСР |
| Національність | українець |
| Діяльність | геолог, революціонер |
| Alma mater | Петербурзький університет |
| Галузь | геологія |
| Заклад | Уральський державний університет |
| Посада | ректор |
| Науковий ступінь | доцент |
| Відомий завдяки: | Розробив геологічну карту Уралу та план розвитку Уралу |
Борис Володимирович Дідковський (нар. 1 травня 1883, Житомир — 13 серпня 1937, Свердловська область) — радянський геолог, педагог і революціонер.
Навчання[ред. | ред. код]
Б.Дідковський народився 1 травня 1883 року в Житомирі в родині офіцера.
Навчався у Київському кадетському корпусі, у 1900—1904 роках був студентом електротехнічного і вільним слухачем фізико-математичного факультету Петербурзького університету[1].
У 1913 році закінчив Женевський університет[2] як бакалавр математичних і геологічних наук, науковим керівником був Луї Дюпарк.
Наукові дослідження[ред. | ред. код]
У 1913—1917 роках Б.Дідковський, повернувшись до Росії, займався геологічними дослідженнями Північного Уралу. Він працював на посаді головного геолога Миколая-Павдинського гірничого округу. В 1913—1917 роки він провів топографічну та геологічну зйомку округу, пошук і розвідку родовищ платини, золота, вугілля, заліза і т. д. Був керуючим драгою, при ньому перейшли від старательської до механізованого видобутку платини на копальні.
Політична діяльність[ред. | ред. код]
До 1907 року був разом з соціал-демократами, але в 1907 році пішов до анархістів. Потім у березні 1917 року вступив в РСДРП(б). Був головою продовольчої управи у Верхотурі, керував збройними загонами, брав участь в Петербурзькому з'їзді депутатів, де готував урядову постанову про націоналізацію уральської промисловості.
Як член Президії Уральскої обласної ради брав у липні 1918 року участь у розстрілі царської сім'ї Романових. Повернувшись, з жовтня 1918 року керував обороною Китлимо-Павдинского району.
У 1920—1923 роках служив керуючим районного рудного управління Єкатеринбурга.
А з серпня 1920 року Б.Дідковський на посаді голови Гірської ради ВРНГ на Уралі.
Створення Уральськкого університету[ред. | ред. код]
Він також був у складі організаційного комітету Уральського державного університету.
Б.Дідковський працював викладачем вищої математики та проректором з адміністративно-господарської частини Уральського університету. А з осені 1921 по 1924 рік — обіймав посаду ректор Уральського державного університету.
В цей час він створив нові кафедри пошуку і розвідки корисних копалин, організував випуск «Известия Уральского государственного университета».
З 1922 по 1930 роки Б.Дідковський перейшов на посаду заступника голови, а згодом — керівника Уралплану.
У 1926—1930 роках він викладав в Уральському політехнічному інституті як доцент. Також працював завідувачем кафедри пошуку і розвідки корисних копалин. З 1930 по лютий 1936 рр. був керуючим Уральського геологічного тресту, директором Уральського геолого-розвідувального НДІ.
Репресії[ред. | ред. код]
30 січня 1937 року був заарештований, а 10 серпня 1937 року був засуджений[3]. Через три дні — 13 серпня 1937 року Б.Дідковський — був розстріляний[4] як «активний учасник антирадянської терористичної організації правих на Уралі».
Реабілатовано його було посмертно 22 вересня 1956 року.
Свідчення сучасників[ред. | ред. код]
|
На Урал он прибыл в качестве коллекционера при профессоре геологии Дюпарке и был оставлен им для работ в Николо-Павдинском горном округе. Когда произошел большевистский переворот, Дидковский был избран от этого округа в депутаты областного совдепа в Екатеринбурге и занял здесь влиятельное положение. Во всех случаях отсутствия Белобородова Дидковский замещал его в областном совете депутатов, но, видимо, не принадлежал к партии коммунистов, а скорее был социал-революционером. Под конец власти советов в Екатеринбурге замечалось расхождение Дидковского с Белобородовым, и в совете образовались две партии, взаимно враждовавшие. Однако президиум стоял на стороне Белобородова, и партия Дидковского не получила значительного развития. | 
|
Досягнення[ред. | ред. код]
- Розробив геологічну карту Уралу.
- Відстояв існування Уральського університету.
- Створив наукову школу.
- Розробив план розвитку Уралу.
Увіковічнення пам'яті[ред. | ред. код]
На честь Б.Дідковського названі гора на Приполярному Уралі, гірський перевал на Північному Уралі, вулиці в Верхотурі та Павді.
За деякими припущеннями, спочатку (в 1920-ті роки) ім'я Б.Дідковського отримала гора висотою понад 1700 м. Але після розстрілу вченого вона була перейменована в Мансі-Нер. Трохи згодом, у 1968 р. його ім'ям була названа сусідня гора, висотою 1673 м[5].
В 1970 році на піку Дідковського була встановлена плита з меморіальної написом[6].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Мазур В.А. Дело, которому ты служишь: К 120-летию со дня рождения Б. В. Дидковского // Известие УрГУ. — 2003. — № 27. — С. 204-209.
- ↑ Власов В.М., Власова В.В., Горбунов Ю.А., Каёта Г.М., Камынин В.Д., Кириллов А.Д., Кириллова Н.Б., Личман Б.В., Огоновская И.С., Сперанский А.В. Свердловская область:страницы истории (1934—2014). - Екатеринбург: Издательство "Сократ", 2014. - 544 с. - isbn=978-5-906350-18-3. {{{Заголовок}}}.
- ↑ АП РФ, оп.24, дело 410, лист 191
- ↑ Жертвы политического террора в СССР. Архів оригіналу за 27 червня 2017. Процитовано 28 червня 2017.
- ↑ О названии высшей вершины Урала. Архів оригіналу за 9 липня 2017. Процитовано 28 червня 2017.
- ↑ Архипова Н. П., Ястребов Е. В. Как были открыты Уральские горы. Свердловск, 1990. — С. 203.
