Дідрик рудий
| Дідрик рудий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Chrysococcyx meyerii (Salvadori, 1874) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Chalchites meyeri Chalcites meyeri Chalcites meyerii Chrysococcyx meyeri | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Ді́дрик рудий[2] (Chrysococcyx meyerii) — вид зозулеподібних птахів родини зозулевих (Cuculidae)[3]. Мешкає на Новій Гвінеї та на сусідніх островах. Вид названий на честь німецького орнітолога Адольфа Бернхарда Меєра[4].
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 15 см. Верхня частина тіла зелене, блискуча, на ній є блискучі коричневі плями. Нижня частина тіла біла, поцяткована поперечними зелено-коричневими смугами. Махові пера руді. На скронях білі плями, навколо очей червоні кільця. У самиць лоб рудувато-коричневий, на відміну від самців.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Руді дідрики мешкають на Новій Гвінеї, а також на острові Батанта в архіпелазі Раджа-Ампат та на острові Гуденаф[en] в архіпелазі Д'Антркасто. Вони живуть у вологих рівнинних і гірських тропічних лісах та в садах. Зустрічаються на висоті від 500 до 1800 м над рівнем моря. Живляться гусінню і комахами. Як і багато інших видів зозуль, практикують гніздовий паразитизм, відкладаючи яйця в гнізда іншим птахам.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Chrysococcyx meyerii: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 13 лютого 2023
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Turacos, bustards, cuckoos, mesites, sandgrouse. World Bird List Version 13.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 13 лютого 2023.
- ↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 253. ISBN 978-1-4081-2501-4.
Джерела[ред. | ред. код]
- N. B. Davies: Cuckoos, Cowbirds and Other Cheats. T & AD Poyser, London 2000, ISBN 0-85661-135-2.
- Johannes Erhitzøe, Clive F. Mann, Frederik P. Brammer, Richard A. Fuller: Cuckoos of the World. Christopher Helm, London 2012, ISBN 978-0-7136-6034-0.
- Bruce Beehler, Thane K. Pratt: Birds of New Guinea. Distribution, Taxonomy, and Systematics. Princeton University Press, Princeton, New Jersey, 2016, ISBN 978-0691164243.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |