Перейти до вмісту

Діевтуріба

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Символ
Локстенскій храм діевтуров

Діевтуріба (латис. Dievturība — «богопочитання», шанування Діеваса [1]) — латиський неоязичницький рух[2][3][4], виник у 1920-ті в Латвії. Послідовники руху називають себе «діевтурами» — «богопочитачами»[5], основним завданням яких є реконструкція дохристиянських вірувань, що існували на території Латвії згідно з етнографічними, історичними та археологічними джерелами.

Значне місце в діевтурібі займають елементи латиського фольклору, особливо Дайна. Як реконструкція сучасна діевтуріба відрізняється від язичництва древніх латиських племен.

Історія

[ред. | ред. код]

Рух засновано Е. Брастіньшем, який опублікував у 1925 році книжку «Відродження латиської діевтуріби»[6][7].

Після захоплення Латвії СРСР діевтури піддалися репресіям, але продовжили діяльність в еміграції.

У 1990-і інтерес до діевтуріби в Латвії знову став рости, 2007 року було близько 650 активних прихильників [8].

З 1920-х і до теперішнього часу ставлення до руху в латиському суспільстві неоднозначне[1].

Робота з відродження руху в Латвії почалася в 1986 році в рамках нового інтересу до латвійської історії та фольклору. Головною рушійною силою на цьому етапі був кераміст Едуард Детлавс (1919-1992). 18 квітня 1990 року "Дієтуріба" була офіційно перереєстрована як релігійна організація під назвою Latvijas Dievturu Sadraudze (Конгрегація латиських дієтурі; скорочено LDS).[9]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б С. И. Рыжакова. Латышское неоязычество: заметки этнографа [Архівовано 17 квітня 2013 у Archive.is]
  2. J. Gordon Melton, Martin Baumann. Religions of the World, Second Edition: A Comprehensive Encyclopedia of Beliefs and Practices. — Santa Barbara, California : ABC-CLIO, 2010. — 3200 с.
  3. Carole M. Cusack, Alex Norman. Handbook of New Religions and Cultural Production. — Leiden, The Netherlands : BRILL, 2012. — 820 с.
  4. С. И. Рыжакова. Диевтурîба: латышское неоязычество и истоки национализма. — М. : Институт этнологии и антропологии РАН, 1999. — 35 с.
  5. Латышское неоязычство: заметки этнографа. Архів оригіналу за 17 квітня 2013. Процитовано 11 грудня 2014.
  6. Политическая магия (рос.). НГ-Религии. Архів оригіналу за 29 січня 2013. Процитовано 17 січня 2013.
  7. Диевтуры подарили Риге памятник (рос.). DELFI. Архів оригіналу за 29 січня 2013. Процитовано 17 січня 2013.
  8. Reliģisko lietu pārvaldes 2007. gada pārskats. Архів оригіналу за 22 липня 2011. Процитовано 11 грудня 2014.
  9. dievturība Latvijā. enciklopedija.lv (англ.). Процитовано 6 травня 2023.

Посилання

[ред. | ред. код]