Діевтуріба

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Символ
Локстенскій храм діевтуров

Діевтуріба (латис. Dievturība — «богопочитання», шанування Діеваса [1]) — латиський неоязичницький рух[2][3][4], виник у 1920-ті в Латвії. Послідовники руху називають себе «діевтурами» — «богопочитачами»[5], основним завданням яких є реконструкція дохристиянських вірувань, що існували на території Латвії згідно з етнографічними, історичними та археологічними джерелами.

Значне місце в діевтурібі займають елементи латиського фольклору, особливо Дайна. Як реконструкція сучасна діевтуріба відрізняється від язичництва древніх латиських племен.

Історія[ред. | ред. код]

Рух засновано Е. Брастіньшем, який опублікував 1925 року книжку «Відродження латиської діевтуріби»[6][7].

Після захоплення Латвії СРСР діевтури піддалися репресіям, але продовжили діяльність в еміграції.

У 1990-і інтерес до діевтуріби в Латвії знову став рости, 2007 року було близько 650 активних прихильників [8].

З 1920-х і до теперішнього часу тавлення до руху в латиському суспільстві неоднозначне[1].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б С. И. Рыжакова. Латышское неоязычество: заметки этнографа Архівовано 17 квітень 2013 у Archive.is
  2. J. Gordon Melton, Martin Baumann. Religions of the World, Second Edition: A Comprehensive Encyclopedia of Beliefs and Practices. — Santa Barbara, California : ABC-CLIO, 2010. — 3200 с.
  3. Carole M. Cusack, Alex Norman. Handbook of New Religions and Cultural Production. — Leiden, The Netherlands : BRILL, 2012. — 820 с.
  4. С. И. Рыжакова. Диевтурîба: латышское неоязычество и истоки национализма. — М. : Институт этнологии и антропологии РАН, 1999. — 35 с.
  5. Латышское неоязычство: заметки этнографа. Архів оригіналу за 17 квітень 2013. Процитовано 11 грудень 2014. 
  6. Политическая магия (ru). НГ-Религии. Архів оригіналу за 2013-01-29. Процитовано 2013-01-17. 
  7. Диевтуры подарили Риге памятник (ru). DELFI. Архів оригіналу за 2013-01-29. Процитовано 2013-01-17. 
  8. Reliģisko lietu pārvaldes 2007. gada pārskats. Архів оригіналу за 22 липень 2011. Процитовано 11 грудень 2014. 

Посилання[ред. | ред. код]