Діжка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сучасний український бондар, Сорочинський ярмарок, 2008

Ді́жка[1] (зменшена форма від «діжа») — циліндрична посудина, зазвичай дерев'яна, виконана в бондарській техніці (із окремих клепок і стягнена дерев'яним або металевим обручем).

Іноді «діжкою» помилково називають інший бондарний виріб — бочку[2], але на відміну від бочки, діжка не має опуклих боків.

Окрім того, «діжкою» могли називати діжу — ємність, призначену для тіста[1].

Опис[ред.ред. код]

Діжка має циліндричну або звужену доверху форму, часто з кришкою[3]. На відміну від бочки — діжка може знаходитися тільки в стоячому положенні, а закриті бочки, можна покласти і переміщати в лежачому положенні.

Робота над діжкою

Діжки, як і бочки, виготовляють у бондарі з окремих, припасованих одна до одної дощок, стягнутих металевими обручами.

Класифікація діжок[ред.ред. код]

Масничка
  • Бо́дня — дерев'яна низька діжка з клепок, яку накривають віком з висячим замком. Зазвичай має вушка. На Поліссі посудина була призначена для зберігання одягу, тканин, цінних речей, грошей тощо.[4]
  • Водя́нка (вóдник) — діжка на воду.[5][6]
  • Ґеле́та (ґеле́тка) — діжка або барильце, могла використовуватися як дійниця.
  • Кваснúк — невелика діжка, призначені для закваски і солінь у домашніх умовах.[7]
  • Дійни́ця — посудина для доїння[8].
  • Діжа — низька широка дерев'яна діжка, в якій готують тісто на хліб.[9][10][11]
  • Кадіб (кадівб, кадуб) — велика діжка для зберігання зерна, м'яса.
  • Ку́фа (кухва) — перевернута невисока діжка, яку використовують для прання, миття в лазні, годування та напування худоби[12]
  • Масничка (маслобійка) — висока вузька діжка з дерев'яними лопатками та ручкою, для збивання масла.[13]
  • Цебро — дерев'яна посудина, конічна або циліндрична, що має вигляд зрізаної діжки.
  • Шапли́к — невисока широка посудина, що має вигляд зрізаної бочки (часто з ручками), рід дерев'яного таза.

Одиниці виміру (ХVII століття)[ред.ред. код]

Гарнець — польська і руська дометрична одиниця вимірювання об'єму сипучих тіл (жита, крупи, борошна тощо), що дорівнює 1 / 8 четверика (3,2798 літра).
Солянка — міра сипких тіл; дорівнювала малій бочці, тобто 20—25 гарнцям.
Мірка солодова — одиниця виміру солоду зерна, пророщеного для виробництва вару пива або горілки. Прирівнювалася до трьох солянок[14].

Використання[ред.ред. код]

Зазвичай дерев'яну діжку використовували як ємність, щоб зберігати та перевозити харчові продукти — від оселедців і пива до вина та олії. У них тримають квашену капусту, огірки, помідори, яблука, кавуни, воду. У побуті простих людей та моряків невеличка діжа часто слугувала за тимчасові меблі — стільці чи столи.

Використовувались ще діжку та її різновиди в Україні, щоб міряти сипкі тіла та рідини: кадовби — 8 центнерів, цебер — 3-є відер, ґелетка — 25 кг.[15]Діжки-медогонки використовували у бджільництві, щоб переганяти мед.

Низькі діжки (шаплики) використовують замість горщиків для великих кімнатних рослин (зокрема, пальм, олеандрів, цитрусових)[16].

Діжка в кераміці[ред.ред. код]

Форму дерев'яної діжки, дерев'яного цеберка (зробленого в бондарській техніці) визнано настільки вдалою, що у XVIII століття кумедним чином вона перейшла у порцеляну. На хвилі моди на сільські забави для королеви Франції Марії Антуанетти Севрська порцелянова мануфактура у 1787-1788 роках виготовила порцелянові відерця для її молочної ферми в Версалі. Порцеляна та її розфарбування імітують дерев'яні дошки й обручі від діжі.

Імітація невеличкої діжки давно перейшла у кераміку та фаянс як сувенірна продукція.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Діжка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. О. О. Тараненко. Сучасні тенденції до перегляду нормативних засад української літературної мови і явище пуризму (на загальнослов'янському тлі)
  3. Діжка
  4. УКРЛІТ.ORG. Бо́дня
  5. Водянка
  6. Кіровоград 2010 1 Випуск 89(3) Серія: філологічні науки. науковi записки ббк 81. 03
  7. Кіровоград 2010 1 Випуск 89(3) Серія: філологічні науки. науковi записки ббк 81. 03
  8. Дійниця
  9. Діжа // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  10. Діжа
  11. УКРЛІТ.ORG. Діжа
  12. Куфа, Кухва
  13. Масничка (світлина)
  14. Герасименко Н. О. Мірка солодова // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
  15. Народнi вимiри маси i рiдини
  16. Шаплик // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.

Посилання[ред.ред. код]