Ділова журналістика

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ділова журналістика  - професійний жанр, в якому журналісти відстежують, збирають, записують і аналізують інформацію, що стосується фінансів і бізнесу, що дає можливість представникам влади і ділових кіл обговорювати нагальні питання. І тематично, і за прийомами ділова преса позиціонована як антипод такому напрямку журналістики як жовта преса. Бізнес-журналісти покликані забезпечувати інформаційні потреби підприємництва, друкуючи матеріали. з метою створення інформаційного поля, що сприяє розвитку бізнесу. Мінусом є помітна розбіжність інтересів читацької аудиторії та інтересів видавців.

Ділова комунікація як основна категорія ділової журналістики[ред.ред. код]

Поняття ділової комунікації

Ділова комунікація - наймасовіший вид спілкування людей у соціумі (суспільстві). Культура ділової комунікації сприяє встановленню і розвитку відносин співробітництва і партнерства між колегами, керівниками і підлеглими, партнерами і конкурентами, багато в чому визначаючи їх (відносин) ефективність: чи будуть ці відносини успішно реалізовуватися в інтересах партнерів або ж стануть малозмістовними, неефективними, а то й зовсім припиняться, якщо партнери не знайдуть взаєморозуміння.

Види ділової комунікації

Залежно від різних ознак ділова комунікація ділиться на:

  • усну - письмову (з точки зору форми мови); діалогічну - монологічну (з точки зору односпрямованість / двобічної мови між мовцем і слухачем);
  • міжособистісну - публічну (з точки зору кількості учасників);
  • безпосередню - опосередковану (з точки зору відсутності / наявності опосредующего апарату); контактну - дистантних (з точки зору положення комунікантів у просторі).

Форми ділової комунікації

Ділова комунікація існує у двох формах: письмовій та усній.

Письмова ділова мова, в якій реалізуються діалогічні відносини, представлена ​​всіма видами ділових листів, документами, що фіксують соціально-правові відносини - контрактами (договорами), угодами і всіма типами супутніх документів.

Усне ділове мовлення, в якій реалізується діалогічні відносини, представлена ​​жанрами ділових переговорів, зустрічей, консультацій і т. п.

Проте ділова комунікація може трактуватися і в більш вузькому сенсі - як діяльність, що передбачає досягнення певних інтересів, цілей у професійній сфері бізнесу.

Фактори впливу на ділову журналістику[ред.ред. код]

На розвиток ділової журналістики впливають:

  • об'єктно-предметні наповнення (усі сфери суспільного та приватного життя «у форматі реалізації в цих сферах відносин з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання факторів виробництва. Вартостей, предметів виробничого та невиробничого споживання (товарів і послуг)»;
  • методи, тобто підходи до подачі інформації, коли базисним суб'єктом виступає аудиторія, вторинним - працівник ЗМІ;
  • характер аудиторій, з якими преса реалізує комунікативні відносини, т. зв. homo economicus (умовне поняття, уявлення про читача як раціонально мислячому суб'єкті, які будують свої плани по принципу отримання прибутку).

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Вайшенберг З. Новинна журналістика: навчальний посібник.   К.: Академія Української Преси, 2011. – 262 с.
  • Михайлин І.Л. Основи журналістики: підручник.  К.: Центр навчальної літератури. — 2011.
  • Квіт С.М. Масові комунікації. — К.: Вид. дім „Києво-Могилянська академія”. — 2006.
  • Приступенко Т. О. Теорія журналістики, етичні та правові засади діяльності засобів масово¿ інформації. — К., 2004
  • Фихтелиус Э. Десять заповедей журналиста   М.: Наука,

1999. – 70 с.