Дільмун
Дільмун | |
---|---|
![]() | |
Карта ![]() | |
Географія | |
Країна | |
Населення | |
![]() ![]() |
Дільму́н (шум. 𒉌𒌇(𒆠), NI.TUKki = dilmunki; араб. دلمون) — топонім, який відомий давнім шумерам, що описує як реальний острів біля західного узбережжя Перської затоки[1], так і міфічне місце. Термін переважно використовували в ІІІ та на початку ІІ тис. до н. е. люди, які жили в південній Месопотамії. Назва вперше з'являється на деяких найдавніших протоклинописних глиняних табличках, датованих приблизно 3200 р. до н. е., де вона пов'язана з міддю та мідними сокирами[2]. В уявленнях шумерів Дільмун представлявся батьківщиною людства і колискою цивілізації в цілому і шумерського народу зокрема.
Дільмун, як міфічне місце, вперше згадується в шумерській міфології і аккадському героїчному епосі про Гільгамеш, як земля вічного життя, де проживає Утнапіштім (вавилонський Ной) зі своєю дружиною. Утнапіштім врятувався від потопу, до якого Гільгамеш припливає після смерті Енкіду в пошуках секрету вічного життя. У ряді віршів, написаних шумерською мовою, Ділмун згадується як місце миру і достатку, улюблене богами[2].
Через Дільмун в Шумер здійснювався експорт міді, дорогоцінних каменів, перлів і окремих овочів в обмін на текстиль і продукти харчування. Також велася торгівля більш екзотичними товарами, такими як лазурит, сердолік, чорне дерево та павичі. Дільмун залишався важливим центром міжнародної торгівлі і після об'єднання Шумера і Аккада під владою Саргона Акадського і Ур-Намму; власне, документація часів Саргона Аккадського стверджує, що цар «брав кораблі з Мелуххі, Магана, Дільмун». Тому всі ці товари, здається, походили з більш південних районів, таких як Маган і Мелухха, в яких острів відіграє роль посередника у торгівлі[2].
На північному узбережжі сучасного Бахрейну археологами було виявлено значне за розмірами міське поселення Калат-аль-Бахрейн, що займало площу близько 18 га і населене декількома тисячами мешканців. Поселення розбудовувалося в кілька етапів в період близько 2800-1800 рр. до н. е. Археологічні пам'ятки, що нагадують знайдені в дільмунському поселенні на Бахрейні, зустрічаються також на південному узбережжі Перської затоки й на низці островів в затоці.
Політичні потрясіння в Месопотамії близько 1800 р. до н. е. призвели до порушення торгових шляхів, і Ділмун перетворився на провінційне загублене містечко, відоме насамперед своїми чудовими фініками[2]. У період Новоассирійської імперії він вважався васалом Ассирії, а пізніше увійшов до складу Нововавілонського царства без збереження автономних прав. Нещодавнє відкриття палацу Рас аль-Калах на острові Бахрейн має дати нову інформацію про пізній період історії Дільмуна.
Згодом, острів знову з'являється в класичних джерелах під назвою Тилос і згадується такими письменниками, як Страбон і Пліній[2]. Полководець Олександра Македонського Неарх, можливо, допливав до острова, але не висаджувався на нього. Після маловивченого періоду панування Селевкідів колишній Дільмун відійшов до парфян, а потім — до Шапура II. Після арабського завоювання починається мусульманська історія Бахрейну.
- ↑ Crawford, Harriet E. W. (1998). Dilmun and its Gulf neighbours. Cambridge: Cambridge University Press. с. 5. ISBN 0521583489.
- ↑ а б в г д Crawford, H. (2012). Dilmun. The Encyclopedia of Ancient History.
- Bibby, G. (1996). Looking for Dilmun. London.
- Crawford, H. (1998). Dilmun and its Gulf neighbours. Cambridge.
- Crawford, H. (2012). Dilmun. The Encyclopedia of Ancient History.
- Potts, D. T. (1990). The Arabian Gulf in antiquity, 2 vols. Oxford.
- Potts, T. (1994). Mesopotamia and the East. Oxford.
- Indus Valley - Mesopotamian trade passing through Dilmun
- Bahrain National Museum's hall of Dilmun
- Greek inscriptions found on Bahrein (a pdf-file)[недоступне посилання з 01.10.2019]
- Dilmun Calendar Theory Backed, Gulf Daily News, 11 July 2006
- Dilmun Site Al-Khidr, Failaka Island, State of Kuwait [Архівовано 1 листопада 2020 у Wayback Machine.]
- Lost ancient civilisation's ruins lie beneath Gulf, says boffin [Архівовано 20 жовтня 2013 у Wayback Machine.]