Дім Бернарди Альби

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

«Дім Бернарди Альби» (ісп. La casa de Bernarda Alba) — п'єса іспанського поета і драматурга Федеріко Гарсіа Лорки. Написана за декілька місяців до трагічної загибелі поета у серпні 1936 року. Незакінчена. Ця п'єса мала стати заключною частиною трилогії, в кожній п'єсі з якої розповідалася історія жінки, яка стала причиною кривавої розправи. Автор, який жінку сприймав за Всесвіт, а чоловіка вважав лише його тлом, на той час уже був відомим. Перша частина трилогії — «Криваве весілля» — не сходила з іспанської сцени, другу — «Єрма» — розкритикували через зазіхання на іспанський устрій.

Дія п'єси відбувається на півдні Іспанії в Андалусії. Дійство розпочинає смерть, якою воно і завершується. Сюжет про долю та світогляд деспотичної матері — самої Бернарди Альби — та її п'яти неодружених доньок. Про світогляд пересічної людини загалом, про данину традиціям і забобонам, про мораль, справжню та видиму, про життєві орієнтири.

Дійові особи

[ред. | ред. код]
  • Бернарда Альба — 60 років;
  • Марія Хосефа, її мати — 80 років, божевільна;
  • Ангустіас — стара діва у віці 39 років;
  • Магдалена — 30 років;
  • Амелія — 27 років;
  • Мартирій — 24 роки;
  • Адела — 20 років.

Сюжет

[ред. | ред. код]

Багата господиня Бернарда поховала свого другого чоловіка і впевнено верховодить налагодженим століттями ритуалом. П'ятьом дочкам Бернарди не дано зажити повсякденним життям — не встигають закінчитися поминки, як вона заявляє: "Вісім років, поки не закінчиться траур, в цей будинок і вітру не буде доступно. Вважайте, що вікна та двері цеглою закладені ".

Позбавивши дочок можливості любити і бути коханими, Бернарда позбавила їх можливості брати участь у житті. Старші доньки Бернарди вже не здатні вступити у відкриту і безкомпромісну боротьбу. Вони егоїстичні, боязкі, лицемірні. Наймолодша ж дочка, Адела, ще молода, і отрута пануючих у будинку моральних приписів не встигла вбити в дівчині здорову моральну природу. «Я хочу на повітря!» — цей вигук Адели пояснює і виправдовує її бунт проти тиранії матері, бунт, в якому вона воліє померти, але не підкоритися.

Ця п'єса ідейно перегукується з драмою О. М. Островського «Гроза» (1860 р.), створеною майже за 80 років до «Бернарди Альби». (Бернарда Альба -Кабаниха, Адела-Катерина тощо).

Відомі постановки

[ред. | ред. код]

Відомі екранізації

[ред. | ред. код]

Музичні твори

[ред. | ред. код]

Опера Гельмута Ерінга і Ірис тер Шіпхорст (1999)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 25-04-2008. Процитовано 08-09-2009.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Посилання

[ред. | ред. код]