Дім братів Мартин
| Будинок братів Мартин | ||||
 |
||||
|
47°13′34″ пн. ш. 39°44′10″ сх. д. / 47.22630000000000194° пн. ш. 39.73615000000000208° сх. д.Координати: 47°13′34″ пн. ш. 39°44′10″ сх. д. / 47.22630000000000194° пн. ш. 39.73615000000000208° сх. д. |
||||
| Країна |  Росія |
|||
|---|---|---|---|---|
| Розташування | Ростов-на-Дону | |||
| Архітектор | Н. М. Соколов | |||
| Дата початку спорудження | 1893 | |||
| Дата закінчення спорудження | 1893 | |||
| Стиль | еклектика | |||
| Адреса | Велика Садова вулиця, 125 | |||
 Будинок братів Мартин
Будинок братів Мартин (Росія)
|
||||
 Будинок братів Мартин на Вікісховищі |
||||
Будинок братів Мартин (Червоний будиночок[1]) — будівля в Ростові-на-Дону, розташована на перетині Великої Садової вулиці і Кріпосного провулка. Будинок був побудований в 1893 році за проектом архітектора Н. М. Соколова. Першим власником будівлі був британський підданий Іван Романович Мартин[2]. Будинок братів Мартин має статус об'єкта культурної спадщини федерального значення[3].
Історія[ред. • ред. код]
Двоповерховий будинок з червоної цегли був споруджений у 1893 році за проектом київського архітектора Миколи Матвійовича Соколова[2]. Будинок побудований в дусі псевдоготичного напрямку еклектики[4][5], в ньому поєднуються елементи російського і німецького зодчества[2]. В кутовій частині будинку виділяється еркер з загостреною вежею[6].
Спочатку будинком володів британський підданий Іван Романович Мартин, потім його дружина — П. І. Мартин. Потім будинок належав їх синам — Василю, Георгію, Івану. Сім'ї Мартин в Ростові-на-Дону належав ливарно-механічний завод «Джон Мартин і Кº», що розташовувався поруч з будинком[6]. У 1910-х роках Георгій Мартин був консулом США[7], а в будинку братів Мартин розташовувалася його прийомна[2].
У 1920-ті роки будівлю було націоналізовано. На першому поверсі розмістилися різні установи, а на другому — комунальні квартири. Після Великої Вітчизняної війни в будівлі був проведений ремонт, в ході якого були втрачені слухові вікна на даху[7]. У 1980-1990-х роках будівлю займав Будинок художника, там розташовувалися салон-магазин, виставка-вернісаж і антикварний ларьок[6].
У 2007 році будівлю було передано на баланс Державному музею-заповіднику М. А. Шолохова, після чого почалася його реставрація. Планується, що після закінчення ремонтних робіт в будинку братів Мартин розміститься філія музею[8].
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ Геннадий Демин Как там у вас, в ХVIII веке? // Ростов Официальный. — 2005. — № 33 (560).
- ↑ а б в г Донской Вавилон. Московский комсомолец. 2013-08-07. Процитовано 2013-10-27.
- ↑ г.Ростов-на-Дону. Объекты культурного наследия (памятники истории и культуры) государственного (федерального) значения. Официальный портал Правительства Ростовской области. Процитовано 2013-10-27.
- ↑ Александр Харченко (2013-08-13). Ремонт после реставрации?. dom.161.ru. Процитовано 2013-10-28.
- ↑ Кукушин B. C. Эклектика // История архитектуры Нижнего Дона и Приазовья. — Ростов-на-Дону: ГинГО, 1995. — 275 с. — ISBN 5-88616-027-2.
- ↑ а б в Сергей Иваненко Частица западной Европы // Ростов Официальный. — 2004. — № 42 (517).
- ↑ а б Вера Волошинова. «Красный домик» – будущий Ростовский филиал музея-заповедника М.А. Шолохова. werawolw.ru. Процитовано 2013-10-27.
- ↑ Продолжается реставрация Дома братьев Мартын. sholokhov.ru. Процитовано 2013-10-27.
 |
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії.
Будь ласка, скористайтеся підказкою та розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.
|
