Діна Манфредіні
| Діна Манфредіні | |
|---|---|
| італ. Dina Manfredini | |
 | |
| Ім'я при народженні | Діна Гуеррі |
| Народилася |
4 квітня 1897 П'євепелаго, Емілія-Романья, Італія |
| Померла |
17 грудня 2012 (115 років) Джонстон, Полк, Айова, США ·інфекція |
| Громадянство |
 США |
| Національність | італійка |
| Місце проживання |
П'євепелаго США |
| Діяльність | працівник складу боєприпасів, прибиральниця |
| Відома завдяки |
|
| Батько | Карло Гуеррі[1] |
| Мати | Марія Гуеррі[1] |
| У шлюбі з |
Рікардо Манфредіні (1886–1965)[2] (1886—1965)[3] |
| Діти | Мері Руссо (нар. 1921), Данте (нар. 1922), Руді (1924–1997), Інес Логлі (нар. 1928) |
Діна Манфредіні (італ. Dina Manfredini, в дівоцтві Геррі (італ. Guerri); 4 квітня 1897, П'євепелаго, Емілія-Романья, Італія — 17 грудня 2012, Джонстон, Полк, Айова, США[4] — італо — американська супердовгожителька, яка носила титул найстарішої верифікованої людини в світі з 4 по 17 грудня 2012 року[5] після смерті 116-річної Бессі Купер.[6][7] На момент смерті вона займала 10-те місце в списку найстаріших верифікованих людей в світі[8], а також була найстарішою людиною, яка народилася в Італії за всю історію.
Життєпис[ред. | ред. код]
Діна Манфредіні народилася в невеликій комуні П'євепелаго в регіоні Емілія-Романья, північна Італія.[9] В 1920 році вона разом зі своїм чоловіком Рікардо Манфредіні[9] переїхала до міста Де-Мойн, штат Айова, США.[2] У подружжя було 4 дітей: Мері Руссо (нар. 1921), Данте (нар. 1922), Руді (1924—1997) та Інес (нар. 1928). Під час Другої світової війни вона працювала на заводі з виробництва боєприпасів. Після війни Манфредіні працювала прибиральницею поки їй не виповнилося 90 років.[9] Вона брехала про свій вік, щоб люди не думали, що вона занадто стара для роботи. Її чоловік, Рікардо Манфредіні, працював шахтарем.[2] Він помер в 1965 році у віці 79 років.[3] Після його смерті Діна жила сама протягом 42 років. Вона переїхала в будинок для літніх людей у 2007 році у віці 110 років.[2] У віці 101 року Манфредіні пережила рак товстої кишки. Вона залишалась активною майже до самої смерті. В кінці життя в неї сильно погіршився слух.[10]
Смерть[ред. | ред. код]
17 грудня 2012 року Діна Манфредіні померла від інфекції в місті Джонстон, округ Полк, штат Айова, США у віці 115 років і 257 днів. У неї було 7 онуків, 7 правнуків і 12 праправнуків. Після її смерті найстарішою живою повністю верифікованою людиною в світі став японський довгожитель Дзіроемон Кімура, а найстарішою нині живою жінкою — японська довгожителька Окубо Кото.[8]
Див. також[ред. | ред. код]
- Список найстаріших людей в світі
- Жанна Кальман
- Дзіроемон Кімура
- Набі Тадзіма
- Супердовгожитель
- Довгожитель
- Люсі Ганна
- Емма Морано
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Dina Manfredini birth certificate. 4 квітня 2012. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 15 квітня 2018.
- ↑ а б в г Oldest Iowan turns 115 (англ.). 4 квітня 2012. Архів оригіналу за 1 вересня 2012. Процитовано 19 квітня 2013.
- ↑ а б Dina Manfredini findagrave profile (англ.). Архів оригіналу за 10 березня 2016. Процитовано 1 квітня 2015.
- ↑ Iowan who was world's oldest person dies at 115 (англ.). Desmoinesregister.com. Архів оригіналу за 10 січня 2013. Процитовано 17 грудня 2012.
- ↑ Dina Manfredini Declared World's Oldest Living Person at Age 115. Guinness World Records (англ.). 5 грудня 2012. Архів оригіналу за 12 листопада 2018. Процитовано 15 грудня 2012.
- ↑ Besse Cooper, World's Oldest Person, Dies at Age 116. Time (англ.). 5 грудня 2012. Архів оригіналу за 8 грудня 2012. Процитовано 8 грудня 2012.
- ↑ World's oldest woman dies. Walton Tribune (англ.). 4 грудня 2012. Архів оригіналу за 8 травня 2015. Процитовано 4 грудня 2012.
- ↑ а б 115-year-old Iowa Woman Dies, Was World's Oldest Person. KCRG-TV9 (англ.). 17 грудня 2012. Архів оригіналу за 13 November 2014.
- ↑ а б в Dina Manfredini of Iowa named world’s oldest person at 115. Daily News (англ.). 6 грудня 2012. Архів оригіналу за 10 грудня 2012. Процитовано 8 грудня 2012.
- ↑ Borsellino: She lives life on own terms, at 106. Des Moines Register (англ.). Архів оригіналу за 21 січня 2013. Процитовано 1 квітня 2015.
|
