Дінодон східний
| Дінодон східний | ||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Дінодон східний
| ||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
| Dinodon orientale Hilgendorf, 1880 | ||||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||||
| Ophites orientalis Dinodon japonicus | ||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||
|
Дінодон східний (Dinodon orientale) — неотруйна змія з роду Дінодонів родини Вужеві. Інші назви «японський дінодон» та «східна непарнозуба змія».
Опис[ред. | ред. код]
Загальна довжина досягає 100 см. Міжщелепний щиток зверху слабко помітний. Зіниця вертикально-еліптична. Навколо середини тулуба є 17 лусок. Черевних щитків - 199-214, підхвостових - 60-75 пар. Луска у передній половині тулуба гладенька, а у задній є 5—7 середніх рядків луски зі слабко вираженими реберцями.
Забарвлення верхньої сторони тулуба світло-коричнево-сіре або коричнево-червоне з численними великими коричнево-чорними, витягнутими впоперек плямами неправильної форми. які проходять по спині й хвосту. Ці плями досягають черева у передній частині тулуба, а у задній частині тіла вони відокремлені від нього вузькою світлою смужкою. На бічній поверхні проходить по одному рядку дрібніших плям. Верхня поверхня голови чорнувата, без плям, верхньогубні щитки світлі. Черево світлого забарвлення з темними цяточками у середній частині кожного черевного щитка.
Спосіб життя[ред. | ред. код]
Полюбляє деревну, чагарникову рослинність по берегах водойм. Активний у сутінках. Харчується дрібними хребетними, зокрема рибою і пташенятами.
Це яйцекладна змія. Самиця відкладає до 10 яєць.
Розповсюдження[ред. | ред. код]
Мешкає на південних Курильських островах (Росія), у Японії на південь до островів Рюкю.
Джерела[ред. | ред. код]
- Szczerbak, N.N. 2003. Guide to the Reptiles of the Eastern Palearctic. Krieger, Malabar, FL, 260 pp.
- Словник-довідник із зоології. – К., 2002.