Діола мови

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Поширення мов діола (на карті — Felupe-Djola) в Гвінеї-Бісау.

Діо́ла, дьола — підгрупа мов з групи Західноатлантичних мов. Поширена в західній Африці, на території Сенегалу, Гамбії та Гвінеї-Бісау.

На мові розмовляють представники групи народів діола — 600 тис. осіб (1983).

Група складається з таких мов:

  • фоні
  • фелуп (хулуф, карон)
  • сусілай
  • кватай
  • байот

Писемність[ред. | ред. код]

Писемність на основі латиниці. Є також офіційно затверджена версія арабського алфавітуСенегалі).

Латинське письмо[ред. | ред. код]

В Сенегалі мови діола записуються латинським письмом[1][2].

A a I i Í í O o Ó ó U u E e É é Ë ë B b P p T t C c J j
/a/ /i/ /ɪ/ /ɔ/ /o/ /u/ /ɛ/ /e/ /ə/ /b/ /p/ /t/ /c/ /ɟ/
D d R r S s Ŋ ŋ F f K k G g L l M m N n Ñ ñ H h W w Y y
/d/ /r/ /s/ /ŋ/ /f/ /k/ /g/ /l/ /m/ /n/ /ɲ/ /h/ /w/ /j/

Арабське письмо[ред. | ред. код]

Арабська абетка для мов Сенегалу (волоф, серер, пулар, мандінка, сонінке, балант, діола) була стандартизована впродовж 1986—1990 років Міністерством освіти Сенегалу відділом розвитку національних мов (Directíon de la Promotion des Langues Nationales (DPLN))[1]. Арабська абетка для мов діола повністю дублює латинську азбуку.

Арабське МФА
  َ◌  [a]
  ِ◌  [i]
  ࣶ◌ 
Кясра з крапкою знизу (í)(зображення)
[ɪ]
  ࣷ◌ 
Наконечник стрілки, спрямований вліво, зверху (о)(зображення)
[ɔ]
  ٗ◌  [o]
  ُ◌  [u]
  ࣹ◌ 
Наконечник стрілки, спрямований вліво, знизу (e)(зображення)
[ɛ]
  ࣺ◌ 
Наконечник стрілки, спрямований вправо, знизу (é)(зображення)
[e]
  ࣴ◌ 
Фатха з кругом (ë)(зображення)
[ə]
Арабське МФА
  ب [b]
  ݒ [p]
  ت [t]
  ݖ [c]
  ج [ɟ]
  د [d]
  ر [r]
  س [s]
  ‎ݝ‎ [ŋ]
Арабське МФА
  ف [f]
  ک [k]
  گ [ɡ]
  ل [l]
  م [m]
  ن [n]
  ݧ‎ [ɲ]
  ه‎ [h]
  و [w]
  ي [j]
  • Буква ا‎ використовується для передачі голосних на початку слова як носій залежних знаків для голосних.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Proposal to add Arabic script characters for African and Asian languages. [Архівовано 19 жовтня 2016 у Wayback Machine.] Сторінки 5 — 9, 21 — 22.
  2. Eunice Pike, Bernard Diatta. «The phonology of Joola Huluf».

Посилання[ред. | ред. код]