Діонісій (Збируйський)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Діонісій Збируйський
Дмитро Грицкович Збируйський
Єпископ Холмський і Белзький
1585 — 18 листопада 1603
Церква: Руська Унійна Церква
Попередник: Леонтій Пельчицький
Наступник: Арсеній Андрієвський
 
Народження: перша половина XVI століття
Красностав, Холмська земля, Руське воєводство, Королівство Польське
Смерть: 18 листопада 1603(1603-11-18)
Холм, Руське воєводство, Річ Посполита
Дружина: Анна Іляшевич
Діти: Михайло
Єпископська хіротонія: бл. 1586

Діоні́сій Збиру́йський (у світі Дмитро Грицкович Збируйський, пол. Dionizy Zbirujski; * ? — †18 листопада 1603) — український релігійний діяч. Єпископ Руської Унійної Церкви‎; з 1585 року — православний, а з 1596 перший унійний єпископ Холмський.

Життєпис[ред. | ред. код]

Діонісій Збируйський, у світі Дмитро Грицкович, був православним міщанином та митним писарем у Красноставі. Був одружений з Анною Іляшевич — дочкою православного холмського єпископа Захарії Іляшевича. Відомо, що мав сина Михайла.[1]

Перші письмові згадки про номінацію Діонісія Збируйського на єпископа Холмського датуються 25 жовтня 1585 та 24 листопада 1585. Будучи єпископом Холмським, владика Діонісій брав участь у підготовчих синодах стосовно укладення унії з Римською Церквою. Зокрема, 1590 року в місті Белзі за ініціятиви львівського єпископа Гедеона (Балабана) відбулась нарада єпископів Холмського і Белзького Діонісія Збируйського, Луцького Кирила Терлецького, Пінського і Турівського Леонтія Пельчинського, на якій, зокрема, обговорювалось питання унії з РКЦ.[2]

22 червня 1595 р. Діонісій Збируйський поставив свій підпис під спільним документом руських ієрархів, яким вони звертались до папи Климента VIII, висловлюючи бажання укласти унію.[3] В 1596 підписався під документами Берестейської унії, ставши таким чином першим греко-католицьким єпископом Холмської єпархії. 28 жовтня 1595 року єпископ отримав, актом короля Сигізмунда ІІІ Вази, під своє управління Лещинський монастир в Пінському повіті, хоча так і не зміг це виконати, тому що монахи даного монастиря не прийняли унії і залишились вірними православній вірі. Був відомий своїм запальним характером, про що свідчать скарги про побиття, подані кількома священиками Холмської єпархії.

Ймовірно, за версією польського біографа Каспера Несецького, мав родовий герб Костеша.[4]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Акты, издаваемые Виленскою Археографическою коммиссіею, 1892.— С. CLIV-CLV.
  2. Kazimierz Chodynicki. Bałaban Gedeon (Hryhory) († ok. 1618) / Polski Słownik Biograficzny.— Warszawa — Kraków — Łódź — Poznań — Wilno — Zakopane: Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1935.— Тоm 1, zeszyt 1.— Reprint: Kraków: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1989.— S. 249—250. ISBN 8304034840 (пол.)
  3. Блажейовський Д. Ієрархія Київської церкви (861-1996). – Львів : Каменяр, 1996. – С. 300.
  4. Niesiecki Kasper. Korona Polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona … — T. 4. — Lwów: w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. (пол.) S. 712

Посилання[ред. | ред. код]