Діонісій I Сіракузький

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Діонісій I Сіракузький
дав.-гр. Διονύσιος
Dionysius I of Syracuse.jpg
Народився 430 до н. е. або 431 до н. е.[1]
Сиракуза, Сицилія, Італія
Помер 367 до н. е.
Діяльність політик
Учасник Greek-Punic Warsd
Посада монарх
Військове звання Стратег
Батько Hermocratesd
Брати, сестри  • Leptines of Syracused
У шлюбі з Dorisd[1], Арістомахаd[1] і невідомо[1][2]
Діти Гіппарін, Нісей, Арета Сіракузька, Діонісій Молодший[3] і Софросінаd
Діонісій I Сіракузький, зображення, наведене у «Promptuarii Iconum Insigniorum»
Дамоклів меч, картина Ричард Вестол, яка зображує Діонісія І та Дамокла

Діонісій I Сіракузький, також Діонісій Старший (грец. Διονύσιος, 431 до н. е. — 367 до н. е.) — сіракузький тиран, в добу його правління Сіракузи стали найпотужнішою грецькою колонією на заході. Водночас Діонісій у стародавніх вважався першим і найвидатнішим прикладом пізніших «поганих» тиранів, внаслідок своєї жорстокості, свого безбожництва і крайньої недовіри до оточуючих його осіб[4][5][6].

Із життям Діонісія І пов'язаний давньогрецький переказ про Дамоклів меч.

Ранні роки[ред. | ред. код]

Діонісій походив з нижчого стану. Діонісій відзначився у війні, яку Сіракузи вели з Карфагеном, починаючи з 410 до н. е.[7] Втікачи після перемоги карфагенян в Сіракузи, агрігентці вважали, що причиною взяття їх міста карфагенянами (406 до н. е.) була нездатність надісланих до них сіракузьких полководців. Діонісій звинуватив останніх перед народом у зраді і домігся завдяки підтримці Філіста того, що народ обрав інших полководців, в тому числі і його самого. Він посилив свою партію поверненням із заслання вигнанців, прив'язав до себе військо підвищенням платні, усунув своїх товаришів і став єдиним воєначальником.

Здобуття Сіракуз[ред. | ред. код]

Наступним кроком Діонісія стало формування загону охоронців, і 406 до н. е. у віці 25 років він відправився в Сіракузи, де оголосив себе одноосібним володарем міста[8]. Незважаючи на поразку при Гелі і на обурення війська, він досяг миру, поступившись Гімерою і Агрігентом карфагенянам і забезпечив своє панування над Сіракузами залученням до себе найманців, особливо кампанців, зміцненням частини міста, яка називалася Ортігією і завоюваннями (406 до н. е.)[9] Він одружився з дочкою полководця Гермократа, а після її смерті одружився в один і той же час з Арістомахою, сестрою Діона, і локрянкой Доридою.

Друга війна з Карфагеном[ред. | ред. код]

Сицилія у 397 році до н. е.

399 до н. е. Діонісію йому належала вся частина Сицилії, що не перебувала в руках карфагенян. Здійснивши масштабні приготування (побудовано кораблі з п'ятьма рядами полиць для веслярів і катапульти), він почав другу війну з Карфагеном, у 397 до н. е. обложив місто Мотію (Μοτύη), але перед чисельною перевагою Гімільконового війська мав відступити в Сіракузи й тут сам був обложений.

Діонісій захищався успішно, налаштував прихильно до себе громадян поблажливістю і помірністю і був врятований завдяки епідемії чумі, що спалахнула в таборі карфагенян у 396 до н. е.[10]. Гімількон відступив з рештою свого війська, але Ганнібал Магон продовжував війну, поки карфагеняни не уклали мир в 392 до н. е., поступившись Діонісію містом Тавроменія. Вже під час війни Діонісій виявляв свою жорстокість тим, що карав багатьох громадян з метою захопити їхні гроші для покриття військових витрат. Тепер він звернув свою зброю проти грецьких міст Нижньої Італії. Кротонці були переможені, а місто Регій після одинадцятимісячної облоги голодом примушений здатися і піддався всій жорстокості переможця в 387 до н. е.[11]

Третя і четверта війна з Карфагеном[ред. | ред. код]

Після кількох років миру, в продовження яких встановилися дружні відносини зі Спартою і утвердилося панування Сіракуз на Адріатичному морі, Діонісій почав третю війну з Карфагеном, в якій здобув перемогу над Магоном при Кабалі, потім сам зазнав поразки біля Кронії і при укладенні миру змушений був зробити деякі поступки Карфагену. Відтак річка Галік (Άλυκος) перетворилась на кордон його володінь (383 до н. е.)[12] Коли його плани на Епір і Дельфи не вдалися, він почав четверту війну проти Карфагена. Спочатку воював успішно, але, коли флот його було знищено в гавані під горою Еріксом (Eryx), послідувало перемир'я.

Смерть Діонісія[ред. | ред. код]

Незабаром за тим 367 до н. е. Діонісій помер від непомірності або від отрути, піднесеної йому сином, або від радості з приводу перемоги, здобутої ним як драматичним письменником[13]

Діонісій Молодший, або Діонісій II Сіракузький, — його син від локрянки Дориди, став наступником. Не отримавши внаслідок недовіри до нього батька в юності доброго виховання, він успадкував від батька твердо встановлену владу 367 до н. е. Не маючи войовничих нахилів, поспішив закінчити війну з Карфагеном. Загалом його правління не ознаменувалося видатними військовими подіями.

Родина[ред. | ред. код]

1. Дружина — Дорида, донька Ксенета, локрійського аристократа

Діти:

  • Діонісій (396—337 до н. е.), тиран Сіракуз з 367 по 357 роки до н. е. та з 346 по 344 роки до н. е.
  • Гермокріт (д/н)
  • Дікейсина (д/н), дружина Лептіна, зведеного брата Діонісія I, тирана Сіракуз

2. Дружина — Арістомаха (д/н-353 до н. е.), донька Гіппаріна, сіракузького аристократа

Діти:

  • Нісей (д/н-346 до н. е.), тиран Сіракуз з 350 до 346 року до н. е.
  • Гіппарін (382/386-350 роки до н. е.), тиран Сіракуз з 352 до 350 року до н. е.
  • Софросіна, дружина Діонісія II, тирана Сіракуз
  • Арета (д/н-353 до н. е.), дружина Діона, тирана Сіракуз з 357 до 354 року до н. е.

Поетичний талант Діонісія[ред. | ред. код]

Не зважаючи на свою жорстокість та імпульсивність, в душі Діонісія виявлялися іноді благородні пориви (Дамон Афінський і Фінтій) і він ясно усвідомлював своє становище. Спонукуваний марнославством і майже хворобливою схильністю до трагедії, він хотів бути поетом, не володіючи талантом. Його поетичні твори сміливо критикувались Філоксеном і висміювали в Олімпії, в Афінах. Проте в 367 до н. е. він отримав приз за одну зі своїх трагедій «Λύτρα Έκτορος», уривки якої зібрав Йоган Август Наувах у праці «Tragicorum Graecorum Fragmenta».

Образ в літературі[ред. | ред. код]

Діонісій I Сіракузький виступає одним з головним діючих персонажів в романі «Маска Аполлона» британської письменниці Мері Рено. Значна увага приділяється реалістичному опису міста Сіракузи доби Діонісія: його городян, деяких споруд, зокрема театру, а також облаштування фортеці Ортігія. Згадується поетичний талант правителя, його товариські відносини із Діоном Сіракузьким та нетривала зустріч із Платоном.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Любкер Ф. Dionysius // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 408–410.
  2. Любкер Ф. Hermocrates // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 617–618.
  3. Дионисий Младший // Энциклопедический словарьСПб: Брокгауз — Ефрон, 1893. — Т. Xа. — С. 758–759.
  4. Валерій Максім 1, 1. 4. 7. 9, 17.
  5. Плутарх. Діон. 5.
  6. Цицерон. Тускуланські бесіди 5, 21. 22.
  7. Діодор Сицилійський 13, 87.
  8. Цицерон. Тускуланські бесіди 5, 20.
  9. Діодор Сицилійський 14, 7.
  10. Діодор Сицилійський 14, 45.
  11. Діодор Сицилійський 14, 10.
  12. Діодор Сицилійський 15, 12
  13. Діодор Сицилійський 15, 74

Посилання[ред. | ред. код]