Діонісій I (патріарх Константинопольський)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Діонісій I
Reliquary 1788 Dionysios Kushnitsa Monastery NHMB.jpg
Народився 1420
Dimitsanad, Gortynia Municipalityd, Пелопоннес, Греція
Помер 1492
Стамбул, Османська імперія
Громадянство
(підданство)
Byzantine imperial flag, 14th century, square.svg Візантійська імперія
Діяльність священик
Посада Константинопольський патріархат

Патріарх Діонісій (грец. Πατριάρχης Διονύσιος Α΄; до 1410, Диміцана, Пелопоннес — 1492, Константинополь) — Архієпископ Константинополя — Нового Риму і Вселенський Патріарх. Обіймав патріарший престол двічі — приблизно з 1466 до 1471 року і з липня 1488 року по 1490 рік. Шанується в лику святителів.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в Диміцані, Пелопоннес. У 1440 році був ченцем у Константинопольському монастирі Мангана і послушником эфесского єпископа Марка Ефеського, який висвятив його на священика. Під час завоювання міста (1453) був взятий в полон турками, але незабаром був викуплений багатим греком.

В 1455 році він був висвячений Патріархом Константинопольським Геннадієм II Схоларієм в сан Филипопольского єпископа[1]. У 1466 року в результаті скинення патріарха Марка II і спроби звести на престол Симеона Трапезундського виник внутрішньоцерковний конфлікт. 15 Січня 1467 року з метою припинити протиборство партій і відновити церковний мир Священний Синод засудив Марка і Симеона до заслання і обрав патріархом Діонісія І. Підтримку новому патріарху зробила мачуха султана Мехмеда II Марія (Мара) з серб. роду Бранковичів, яка піднесла султану в подарунок 2 тис. золотих флоринів. Після цього плата султану за вступ патріарха на престол (пешкеш) стала традицією[2].

В період 1-го Патріарства Д. визнав єдино законним митрополитом Київським і всієї Русі Григорія Болгарина (грамота від 14 березня 1467 р.), що погіршило відносини між Константинопольським Патріархатом і Великим князівством Московським. В 1471 році Діонісій був відлучений від церкви через наклеп, за яким він нібито прийняв іслам. Його останки зберігаються там до цих пір. РПЦ шанує його як святого і святкує його пам'ять 23 листопада.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Кесякова, Елена. Книга за Пловдив. — Пловдив : Издателство „Полиграф“, 1999. — P. 112. — ISBN 954-9529-27-4.
  2. ДИОНИСИЙ I. www.pravenc.ru. Процитовано 2018-09-14. 

Література[ред. | ред. код]

  • (болг.) Иван Гошев. Пловдивските архиереи от турското робство. // Сборник в чест на Пловдивския митрополит Максим по случай 80 години от раждането му и 60 години от приемане на духовно звание. — София, 1931.
  •  (греч.) Τ. Γριτσόπουλος. Ὁ ἀπὸ Φιλιππουπόλεως οἰκουμενικὸς πατριάρχης Διονύσιος Α'. — Ἀρχεῖον τοῦ Θρακικοῦ λαογραφικοῦ καὶ γλωσσικοῦ θησαυροῦ, 20, 1955, 3—37.
  • (нім.) Trapp, E. Prosopographisches Lexikon der Palaiologenzeit. — Wien, 1976—1996, № 5498.
  •  (греч.) M. Παΐζη-Aποστολοπούλου. O Διονύσιος Α΄ και το μοναστήρι της Κοσίνιτσας: Νέες γνώσεις από νέες αναγνώσεις. // H Δράμα και η περιοχή της, Iστορία και πολιτισμός. — Δράμα, 1998. — 279-286.
  •  (фр.) M.-H. Blanchet. Georges-Gennadios Scholarios (vers 1400-vers 1472): un intellectuel face à la disparition de l’Еmpire byzantin. — P., 2008. — P. 228.
  • Герд Л. А. Дионисий I // Православная энциклопедия. — М. : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2007. — Т. XV. — С. 304. — 752 с. — 39 000 экз. — ISBN 978-5-89572-026-4.