Діскордіанізм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Діскордіанізмпародія на релігію чи релігія, що маскується під пародію. На відміну від традиційних релігій, що проповідують гармонію, діскордіанізм обожнює хаос. Головним божеством діскордіанізму є Ерида, давньогрецька богиня розбрату, яка підкинула яблуко розбрату під час весілля у Пелея.

Основоположна книга — Principia Discordia (1958 чи 1959), написана Омаром Хайямом Равенхурстом (Керрі Торнлі) та Малакліпсом Молодшим (Грег Хілл).

Світову популярність діскордіанство отримало завдяки Роберту Антону Вілсону, який широко освітив його в своєму романі «Іллюмінатус!» (1975).

Діскордіанская онтологія розширює діалектичну трійку «теза-антитеза-синтез» і проголошує «принцип п'ятірки» - всі події в світі відбуваються в п'ять стадій (на прикладі еволюції суспільства):[ред.ред. код]

Хаос (англ. Chaos) - первісний стан, в якому відбувається природна самоорганізація.[ред.ред. код]

Розбрат (англ. Discord) - виникнення управління, правлячих класів. Розшарування суспільства викликає напруженість.[ред.ред. код]

Замішання (англ. Confusion) - спроба правлячих класів відновити первісний стан справ зовнішнім втручанням. Навіть якщо до влади приходять пригноблені, вони використовують ті ж авторитарні методи.[ред.ред. код]

Бюрократія (англ. Bureaucracy) - суспільство поступово заспокоюється, ідеї і ритуали стають важливіше людей. До влади приходять ідіоти.[ред.ред. код]

Наслідки (англ. Aftermath) - бюрократія руйнується під власною вагою і звертається в початковий хаос.ня[ред.ред. код]