Діти у Стародавньому Єгипті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Подружжя з дитиною. Період XVIII династії

Діти у Стародавньому Єгипті — соціальний та правовий статус дитини в давньоєгипетському суспільстві та державі, її стосунки з батьками.

Значення[ред. | ред. код]

Дітей намагалися народжувати якомога більше, адже вони були майбутнім країни. Єгиптяни відрізнялися плодючістю, яка пояснювалася сприятливим кліматом і родючістю держави. Разом з тим дитяча смертність також була високою.

Народжуючи, переважно, декілька дітей (часті були двійні та трійні), давні єгиптяни любили їх всіх, однак при цьому народження хлопчика-спадкоємця було для них найважливішою подією. Народження хлопчика було справжнім святом для батьків, оскільки сновний борг сина в ті часи полягав у тому, щоб гідно поховати свого батька.

Права[ред. | ред. код]

Згідно з записами давньогрецького географа і історика Страбона, кожна сімейна пара повинна була вигодувати і виростити всіх, народжених у неї, дітей. До повноліття знаходився у повній владі батьків, які мали право покарати дитину. Втім на них намагалися впливати словом.

Доля синів (рідше дівчат) були тісно пов'язані з долею батька. Так, після перетворення Стародавнього Єгипту на бюрократичну державу, кількість чиновників значна зросла. Викритий у корупції чиновник позбавлявся посади, при цьому одночасно його діти позбавлялися всіх привілеїв і ставали слугами.

Доньок і синів цінували однаково високо. Після смерті батьків земля зазвичай діставалася синам, а все інше майно (будинок, меблі та цінні речі) — донькам. Останні також могли успадковувати землю, особливо якщо в родині не було синів.

Побут і виховання[ред. | ред. код]

Єгиптяни цікавилися своїм майбутнім і майбутнім своїх дітей, тому, як тільки дитина народжувалася, в «Будинку життя» (тут відбувалася її реєстрація) складався гороскоп, по першому крику новонародженого визначалося, чи виживе він чи помре. Нещасливе пророцтво мало сильне враження на батьків, які оберігали свою дитину з пелюшок й до того часу, поки та не досягала повноліття і сама могла розпоряджатися своєю долею.

Батьки поспішали дати своїй дитині ім'я, яке могло б захистити немовляти і допомогти йому в житті. Воно обиралося відповідно до особливо шанованим богам, тому деякі давньоєгипетські імена звучали: «Амон попереду», «Мут сладостна», «Птах задоволений».

Зазвичай дитина залишався при матері, яка носила його в особливій сумці, що висіла на шиї спереду, щоб руки були вільні. Цариці і інші знатні дами не так обтяжували себе: дітей виховували як годувальниці, так і вояки, жерці.

В юному віці ходили без одягу і взуття: хлопчики носили лише намисто на шиї, а дівчатка — гребінь в волоссі і пасок на талії. Харчувалися сирими або вареними стеблами або корінням папірусу.

У 7 років хлопчик отримував першу пов'язку на стегнах і йому робили обрізання — перша ініціація). Хлопчиків і дівчаток коротко стригли, до повноліття хлопчики носили «локон юності» — бічну косичку, яку під час другої ініціації, присвячували місцевому богу. З початком навчання підліток (хлопчик чи дівчинка) повинен був надіти перший в своєму житті одяг: дівчинці видавалася сукня, хлопчикові — пов'язка на стегнах.

Обов'язок з виховання дітей лежав перш за все на чоловіках. Саме він готував синів до школи й отримання освіти, необхідної для продовження батьківської справи.

Школа[ред. | ред. код]

Школа і виховання в Давньому Єгипті були покликані перевести дитину, підлітка, юнака в світ дорослих. Діти починали навчання в храмових школах з 5 років, вчителями були жерці, навчання тривало 12 років. Вже в III тис. до н. е. в Стародавньому Єгипті виник інститут сімейної школи: чиновник або жрець навчав свого сина, який повинен був згодом змінити його в тій чи іншій посаді. Пізніше в таких родинах. стали з'являтися невеликі групи учнів.

Навчання в Стародавньому Єгипті мало на меті підготовку до професії в залежності від видів діяльності, якою займалася родина, оскільки правило діти успадковували професії свого батька. У дусі підготовки до загробного життя складалися і повчання дітям, які були стимулом формування моральності кожного єгиптянина. Фізичні покарання вважалися природними і необхідними. Спадкоємці трону та принци як і діти військових також навчалися при храмових школах, але крім інших предметів, військовій справі приділялася особливу увагу.

Саме в Стародавньому Єгипті виникло поняття як «канікули». Воно походить від назви зірки Сіріус — «Канікули», що значить означає «маленька собачка». З нею давні римляни познайомилися, завоювавши Єгипет. Сходження зірки Сіріус або сузір'я Великого Пса для єгиптян було початком нового року і в цей час наставав найспекотніший період.

Зі святкуванням сходу Сиріуса починалося свято Ісіди, в Єгипті римської епохи жерці несли зображення собак або навіть вели живих собак попереду колісниці Ісіди. Цей період року римляни і назвали «єгипетської спекою», а римський сенат оголосив дні відпочинку в найспекотніший літній час, коли зірка Сіріус з'являлася на ранковому небі.

Джерела[ред. | ред. код]