Дітовбивство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Дітовбивство (інфантицид) — умисне позбавлення життя дитини; включає вбивство новонароджених (неонатицид).

Інфантицид практикувався на всіх континентах людьми всіх рівнів культури, від збирачів-мисливців до високих цивілізацій, будучи радше правилом, ніж винятком.[1]:61

В багатьох суспільствах минулого певні форми інфантициду вважались прийнятними.

Практика дітовбивства в давніх культурах[ред. | ред. код]

Дітовбивство широко практикувалося у багатьох давніх культурах як засіб регулювання народжуваності. Найбільш ранні приклади систематичного інфантициду відносяться ще до кам'яної доби. За оцінками американського антрополога Джозефа Бердселла, відсоток дітовбивств від загальної кількості народжень в період неоліту становив від 15 % до 50 %[2]. Тоді ж вперше проявляється тенденція до вибіркового феміциду - знищення немовлят жіночої статі: за оцінками, в період палеоліту вбивалося близько 50 % новонароджених дівчаток[3]. Часто дітей просто залишали в безлюдних місцях, де вони вмирали від виснаження і гіпотермії.

У Давній Спарті проблему перенаселення вирішували інфантицидом хлопчиків[4], оскільки Спарта не мала багато колоній. Кволих немовлят урочисто залишали помирати просто неба[4].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Williamson, Laila (1978). Infanticide: an anthropological analysis. У Kohl, Marvin. Infanticide and the Value of Life. NY: Prometheus Books. с. 61–75. 
  2. Birdsell, Joseph, B. (1986). «Some predictions for the Pleistocene based on equilibrium systems among recent hunter gatherers». In Lee, Richard & Irven DeVore. Man the Hunter. Aldine Publishing Co. p. 239.
  3. Hoffer, Peter; N.E.H. Hull (1981). Murdering Mothers: Infanticide in England and America, 1558—1803. NY: New York University Press. p. 3.
  4. а б Дейвіс, Норман (2020). Європа. Історія (Українська). Київ: Видавництво "Основи". с. 1464 [1496] ст., іл. ISBN 978-966-500-848-4. 

Література[ред. | ред. код]