ЕМ167

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ЕМ167 (СРСР)
DRG Baureihe ET 167 (Німеччина)
EW91 (Польща)
ET 167 01.jpg
Секція ET/EB 167
Основні дані
Роки виробництва 1938 — 1944
Країна виробництва Німеччина Німеччина
Виробник AEG, O&K, Dessau, Wegmann, WEG, SSW
Побудовано вагонів 544
Країна експлуатації Німеччина Німеччина
СРСР СРСР
Польща Польща
Ширина колії 1435 мм (ET/EB 167, EW91)
1520 мм (ЕМ167)
Технічні дані
Рід струму і напруга
у контактній мережі
постійний 750 В
Конструкційна швидкість 80 км/год
Кількість вагонів 4 / 8
ЕМ167 у Вікісховищі?

Електропоїзд ЕМ167 (Baureihe ET/EB 167 — позначення прийняте DRG з 1941 р.) — пасажирський електропоїзд постійного струму з напругою живлення 750 В від контактної рейки, що використовувався з 1938 по 2003 рік на лініях міської залізниці Берліна (S-Bahn Berlin).

Електропоїзд також позначали: Baureihe 277/877 (по класифікації DR), Baureihe 477/877 (по класифікації DBAG), електросекція ET/EB 167. Моторні вагони електросекції (нім. Triebwagen) мали позначення ET 167(477), причепні (нім. Beiwagen) — EB 167(877).

Історія[ред. | ред. код]

Електросекції ET/EB 167 випускалися в 1938-1944 рр. на підприємствах фірм AEG, O&K, Dessau, Wegmann, WEG і SSW. Загалом були випущені 283 моторних вагона даної серії і 261 причіпний вагон, всі вони надійшли в експлуатацію на лінії Міської залізниці Берліна, в результаті чого в 1941 році рухомий склад залізниці збільшився до 1000 секцій (з урахуванням поїздів інших серій).

На початку 1945 року велика частина поїздів була евакуйована з Берліна. У результаті бомбардувань і боїв які відбувалися в той час в Берліні, більше сотні електросекцій було втрачено, а також майже 100 вагонів в наступні роки вивезено з країни в порядку репарацій.

Експлуатація[ред. | ред. код]

Цей тип електропоїздів використовувався в Німеччині (1938—2003), СРСР (1946—1965) та Польщі (1946—1970). Поїзди обслуговували такі лінії:

У 1946-1947 рр. на приміських електрифікованих ділянках деяких залізниць СРСР були введені в експлуатацію отримані з Німеччини в порядку репарацій електросекції ET 167.

Переобладнання секцій здійснювали на Перовському вагоноремонтному заводі, куди електровагони доставлялися на платформах. Тут вагони встановлювали на візки для колії 1520 мм. Також змінювали зовнішній вигляд вагонів: яскраве «фірмове» червоно-жовте забарвлення поїздів Берлінського S-Bahn замінили на стандартне забарвлення вагонів електропоїздів, прийняту в СРСР в роки війни, - темно-зелену з вузькою жовтою смугою і світло-сірим дахом.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Martin Pabst: U- und S-Bahn-Fahrzeuge in Deutschland. 1. Auflage. GeraMond, München 2000, ISBN 3-932785-18-5.(нім.)
  • Daniel Riechers: S-Bahn-Triebzüge — Neue Fahrzeuge für Deutschlands Stadtschnellverkehr. 1. Auflage. transpress, Stuttgart 2000, ISBN 3-613-71128-1.
  • Carl W. Schmiedeke, Maik Müller, Mathias Hiller: Die eleganten Rundköpfe — Züge der Berliner S-Bahn. GVE, Berlin 2003, ISBN 3-89218-477-1.(нім.)
  • Раков В. А. Электровагоны пригородных поездов // Локомотивы отечественных железных дорог 1845—1955. — 2-е изд., перераб. и доп.. — М.: Транспорт, 1995. — С. 435—452. — ISBN 5-277-00821-7(рос.)

Посилання[ред. | ред. код]