Ебергард II (граф Вюртембергу)
| Ебергард II | |
|---|---|
 | |
| Народився | 1315[1][2] |
| Помер |
15 березня 1392 Штутгарт, Герцогство Вюртемберг, Священна Римська імперія[1] |
| Поховання | Stuttgart Collegiate Churchd |
| Країна | Німеччина |
| Діяльність | аристократ |
| Знання мов | німецька |
| Титул | граф[d] |
| Посада | Count of Württembergd |
| Рід | Вюртемберзький дім |
| Батько | Ульріх III (граф Вюртембергу) |
| Мати | Sophie von Pfirt-Moussond[3] |
| Брати, сестри | Ульріх IV (граф Вюртембергу) |
| У шлюбі з | Elizabeth von Henneberg-Schleusingend |
| Діти | Ulrich of Württembergd і Sophie of Württembergd[4] |
 | |
Ебергард II Перепуд (нім. Eberhard II. der Greiner; бл. 1315– 15 березня 1392) — 9-й граф Вюртембергу в 1344—1392 роках. Вів запеклі війни проти Швабського союзу міст, в яких зрештою здобув перемогу. Його прізвисько відбиває те, що завдавав остраху ворогам. Старошвабське слово «der Greiner» також тлумачать як Сварливий. В лицарів-васалів також звався як «Гучна борода» (нім. Rauschebart).
Життєпис[ред. | ред. код]
Походив з Вюртемберзького дому. Старший син Ульріха III, графа Вюртембергу, та Софії Пфіртської. Народився близько 1315 року. Здобув загальну освіту, насамперед військову. 1342 року пошлюбив представницю графського роду Геннеберг-Шлойзінген. 1344 року після смерті батька разом з молодшим братом Ульріхом IV став графом Вюртемберзьким. Між братами було укладено угоду про неподільність родинних володінь.
Обрав політику укладання союзів зі швабськими графами і князями. Основну загрозу Ебергард II вбачав в амбіціях імператора Карла IV Люксембурга. Водночас був рішуче налаштований проти швабських імперських міст, що заважали розширенню Вюртемберга. 1354 року отримав від графа Генріха II фон Ебертштайна 1/4 міста Генрсбах і замка Нойеберштайн, половину Муггенштурму. 1357 року купив місто Беблінген.
1360 року разом з братом отримав від останнього додаткові привілегії, зокрема про єдину юрисдикцію в усіх володіннях Вюртемберзького дому. 1362 року змусив Ульріха IV відмовитися від спільного управління. 1366 року після смерті останнього офіційно став єдиним графом Вюртембергу. 1364 року приєднав графство Вайхінген-Кальв.
1367 року, коли Ебергард II прибув на теплі термальні джерела в Вілдбаді граф Вольф фон Еберштайн за підтримки загонів 9 швабських шляхтичів спробував захопити графа Вюртемберзького в замку Штаубенгарт, але Ебергардові II вдалося втекти. У відповідь останній рушив на графа Еберштайна, взявши в облогу замок Нойеберштайн. При цьому дістав підтримку імператора Карла IV. Втім облога була марною. Кволі сутички тривали до 1369 року.
Постійні кофлікти з імперськими містами призвели 1372 року до відкритого протистояння. Спочатку в битві біля Альгайма вюртемберзьке військо завдало армії міст поразки. Це спричинило відновлення Швабського союзу. Спочатку імператор підтримував Ебергарда II. Втім після поразки того в битві біля Ройтлінгену 1377 року став на бік Швабського союзу. Невдовзі графа Вюртембергу було позбавлено посади імперського ландфогта в Нижній Швабії.
Посилення Швабського союзу протягом 1381—1385 років змусило Ебергарда II налагодити співпрацю з новим королем Німеччини Венцелем I Люксембургом. 1388 року почався новий конфлікт з імперськими містами. В запеклій битві біля Деффінгену вюртемберзьке військо здобуло рішучу перемогу, але в битві загинув спадкоємець Вюртембергу. Разом з тим перемога призвела до суттєвого ослаблення Швабського союзу та посилення відповідно Вюртемберзького графства.
Помер Ебергард II 1392 року в Штутгарті, його поховано в колегіальній церкві. Йому спадкував онук Ебергард III.
Родина[ред. | ред. код]
Дружина — Єлизавета, донька графа Генріха VIII фон Геннеберг-Шлойзінген
Діти:
- Ульріх (д/н — 1388)
- Софія (1343—1369), дружина Жана I, герцога Лотарингії
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #116321997 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Енциклопедія Брокгауз
- ↑ Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
- ↑ Cawley C. Medieval Lands: A prosopography of medieval European noble and royal families
Джерела[ред. | ред. код]
- Gerhard Raff: Hie gut Wirtemberg allewege. Band 1: Das Haus Württemberg von Graf Ulrich dem Stifter bis Herzog Ludwig. 6. Auflage. Landhege, Schwaigern 2014, ISBN 978-3-943066-34-0, S. 151—164.
- Karl Konrad Finke: Das Attentat auf Graf Eberhard II. von Württemberg. Der «Überfall im Wildbad» 1367. In: Schwäbische Heimat Jg. 67 (2016), S. 286—294.