Ебль (герцог Аквітанії)
| Ебль I | |
|---|---|
| Народився | бл. 870 |
| Помер | 935 |
| Діяльність | феодал |
| Титул | герцог Аквітанії |
| Термін | 890—892 та 902—935 роки |
| Конфесія | католицтво |
| Рід | Рамнульфіди |
| Батько | Рамнульф II |
| Мати | NN[d][1] |
| У шлюбі з |
Еміленн Адель |
| Діти | 2 сини |
Ебль I (*Ebles I бл. 870 — 935) — герцог Аквітанії у 890—892 та 927-935 роках, граф Пуатьє з 902 року. Мав прізвисько «Манцер», що з ідишу перекладається як «Бастард» (ублюдок).
Життєпис[ред. | ред. код]
Походив з роду Рамнульфідів. Позашлюбний син Рамнульфа II, графа Пуатьє і герцога Аквітанії. Народився близько 870 року. Замолоду брав участь у походах батька нарівні з законним братом Рамнульфом. У 890 році Рамнульф II помер. Після цього Ебль оголосив себе герцогом Аквітанії.
У 892 році проти Ебля та його брата Рамнульфа III, графа Пуатьє, виступив Одо I, король Західно-Франкської держави. Війська братів зазнали поразки й вимушені були тікати зі своїх володінь. Ебль втік до Жерарда, графа Аврілака та Вільгельма, графа Оверні.
У 902 році за підтримки Вільгельма Овернського зумів захопити Пуатьє за відсутності нового графа Аймара. На цій посаді його затвердив товариш дитинства Карл III Простакуватий. У 904 році захопив віконтство Лімузен.
911 року рушив на допомогу королівським військам, проте не брав участь у битві при Шартрі, де нормани на чолі із Ролло зазнали важкої поразки. Задля відновлення своєї честі вирішив знищити норманський табір на березі моря, але у битві при Мон-Левіс зазнав важкої поразки.
У 925 році ліквідував посаду віконта Пуатьє, замість цього заснував віконтства Авлнай і Мелле. 927 року після смерті герцога Акфреда оголосив себе герцогом Аквітанії вдруге. 928 році стає графом Беррі, графом Оверні, графом Велей.
922 році з початок протистояння Карла III Простакуватого і Рауля I герцог Аквітанії підтримав першого. У 929 році проти Ебля виступив король Рауль I, який відняв титул графа Беррі. Ебль продовжив боротьбу, проте невдало. 932 року Рауль I передав Аквітанське герцогство Раймунду Понсу, графу Тулузи. З цього моменту починаються війни між Рамнульфідами та Раймундідами.
Водночас низка володінь у Ла-Марші стали самостійними від Ебля. Під час боротьби з Раймундідами у 935 (за деякими відомостями, 934 року).
Родина[ред. | ред. код]
1. Дружина — Еміленна.
Діти:
- Вільгельм (900—963), герцог Аквітанії у 962—963 роках
2. Дружина — Адель (Аліана).
Діти:
- Ебаль (920—977), жпископ Ліможу
Джерела[ред. | ред. код]
- Allen Mayer, I vichinghi, in «Storia del mondo medievale», vol. II, 1979, pp. 734—769
- Michel Dillange, Les comtes de Poitou, ducs d'Aquitaine : 778—1204, Mougon, Geste éd., coll. " Histoire ", 1995, 303 p., ill., couv. ill. en coul. ; 24 cm (ISBN 2-910919-09-9, ISSN 1269-9454, notice BnF no FRBNF35804152), p. 80.