Перейти до вмісту

Ева Грін

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Грін.
Ева Грін
Eva Green
Ім'я при народженніЕва Гаель Грін
Народилася6 липня 1980(1980-07-06) (45 років)
Париж, Франція
ГромадянствоФранція Франція
Діяльністькомпозиторка, акторка, модель Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materАкадемія драматичного мистецтва Веббера Дугласаd, Американський університет в Парижіd, Курси Флоран, École Internationale Bilingue- Victor Hugo Schoold і Lycée Fénelon Sainte-Maried Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки діяльності2001 — дотепер
БатькиWalter Greend Редагувати інформацію у Вікіданих
Марлен Жобер Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати / сестриДжой Грінd Редагувати інформацію у Вікіданих
IMDbID 1200692
Нагороди та премії
CMNS: Ева Грін у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Q: Висловлювання у Вікіцитатах

Єва Гаель Грін (фр. Eva Gaëlle Green; фр. вимова: [eva gaɛl gʁeːn]; нар. 6 липня 1980(19800706), Париж, Франція) — французька кіно- та театральна акторка, модель, композиторка. Донька акторки Марлен Жобер.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Мати — французька акторка, співачка і письменниця Марлен Жобер, походить з сефардських євреїв Алжиру. Батько — стоматолог Вальтер Ґрін (прізвище при народженні швед. Gren), напів швед, напів француз, знявся у фільмі «Au hasard Balthazar» (1966)[3][4][5]. Ева має близнючку Джой Ґрін. Її дядько — кінооператор Крістіан Берґер[en], тітка — акторка Маріка Ґрін.

Ева Ґрін навчалась в американському університеті в Парижі, у класі вивчення англійської мови. У 17 років покинула Францію, щоб вивчити англійську в Рамсгейті, графство Кент, а потім повернулася до Парижа, де продовжила навчання в американській школі. У період з 1997 по 2000 рік навчалась і в інших європейських та американських університетах на курсах акторського мистецтва та режисури (Школа Святого Павла в Парижі, Академія драматичного мистецтва Вебер Даглас у Лондоні, Школа мистецтв Тиш при Нью-Йоркському університеті).

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Театр

[ред. | ред. код]

Першими акторськими пробами були незначні ролі в театральних постановках (за одну з них, у виставі «La Jalousie en Trois Fax» (2001), Ґрін була номінована на премію Мольєра і «Turcaret», 2002). В театрі Ґрін помічена режисером Бернардо Бертолуччі й отримує пропозицію знятись у фільмі «Мрійники».

Кіно

[ред. | ред. код]
На церемонії вручення премії BAFTA в Королівському оперному театрі в Лондоні, 2007

Після стрічки «Мрійники» Ґрін знялась ще в одній французькій картині «Пригоди Арсена Люпена» Жана-Поля Саломе, втіливши Кларису, коханку Люпена. Після цього її запросили до Голлівуду.

В американському кіно Ґрін дебютувала в масштабній історичній постановці Рідлі Скотта «Царство небесне» роллю єрусалимської принцеси Сибілли, де працювала з Орландо Блумом. Ґрін була кандидаткою на роль у фільм «Чорна орхідея» Браяна де Пальми, проте вона відмовилась від цього фільму.

У наступному фільмі «Казино Рояль» Ґрін втілила Веспер Лінд — дівчину Бонда. Акторська робота Грін була добре прийнята: Entertainment weekly назвав її четвертою «найкращою дівчиною Бонда всіх часів», а IGN «найкращою фатальною жінкою». За роль Веспер вона 2007 року була відзначена премією «Empire» і номінувалась на «Сатурн». Того ж року на церемонії вручення «BAFTA» вона виграла нагороду в категорії «Висхідна зірка» за творчі досягнення впродовж усього року.

У вересні 2007 року в Лондоні розпочалась робота над екранізацією першої частини популярної серії книг «Темні матерії» Філіпа Пулмана — фантастичної казки «Золотий компас». Ева Ґрін зіграла королеву відьом Серафіну Пеккалу.

У 2009 році Ева Ґрін з'явилася у фільмі «Франклін» у ролі Емілії, дівчини з роздвоєнням особистості. Того ж року вона знялася в незалежному фільмі «Тріщини», де втілила викладачку Міс Джі, яка виховує шістьох дівчаток у школі-інтернаті.

У 2011 році Ґрін працювала в телесеріалі «Камелот» в образі феї Морґани. Грін заявила: «Це така культова історія, і у вас є 10 епізодів, щоб дослідити персонажа. Це не роль подружки, яку можна зіграти в кіно. Це справді сміливий персонаж. Вона має характер».[6] Того ж року втілила відьму Анжеліку Бушар у трагікомедії «Похмурі тіні», працюючи з Джонні Деппом, та ексцентричну виховательку дитбудинку Альму Лефлей Сапсан у фільмі «Дім дивних дітей міс Сапсан». Грін підписала контракт з United Talent Agency в США, залишаючись представленою Tavistock Wood у Великобританії.[7]

У 2014 році вона зіграла Артемісію в фільму, «300 спартанців: Відродження імперії», за що отримала схвальні відгуки критиків.[8] Рафер Гузман у своїй рецензії для Newsday зазначив: «Єдиною яскравою постаттю є Ева Грін у ролі інтриганки Ксеркса, Артемісії, войовничої принцеси з очима єнота... Грін грає люту, ненаситну, самоненависницю-фатальну жінку і повністю затьмарює всіх інших».[9] Стефані Зачарек написала в The Village Voice, що «Повстання імперії» могло б бути в основному таким самим, як і попередня частина, якби не одна відмінність, яка робить його в 300 разів кращим за попередника: прості смертні з Афін, Спарти та всіх міст від Мумбаї до Міннеаполіса, погляньте на чудову Еву Грін і тремтіть![10]

З травня 2014 по 2016 рік Грін зіграла роль Ванесси Айвс у драматичному серіалі жахів «Бульварні жахіття» на каналі Showtime.[11] Її гра отримала широке визнання критиків, а Ерік Діаз з Nerdist написав: «Ева Грін у ролі Ванесси Айвс — це справжній майстер-клас акторської майстерності, і, сподіваємося, цього разу хтось нарешті дасть їй цю кляту премію «Еммі».[12] The A.V. Club описав Грін, як «безстрашну актрису, яка не має часу на банальні турботи про марнославство або те, що дехто може вважати надмірним».[13] За свою гру вона отримала номінацію на премію «Найкраща актриса в телесеріалі — драма» на 73-й церемонії вручення премії «Золотий глобус». У 2014 році вона зіграла головну роль Ави Лорд[en], злочинної фатальної жінки у фільму «Місто гріхів 2: Жінка, заради якої варто вбивати».[14]

У 2016 році Грін знову об'єдналася з Тімом Бертоном у фільмі «Дім дивних дітей міс Перегрін», знятому за мотивами роману Ренсом Ріґґза 2011 року.[15] Грін знову співпрацювала з Бертоном у фільмі Disney 2019 року «Дамбо», де зіграла разом з Коліном Фарреллом і Майклом Кітоном. У 2018 році вона була призначена кавалером Ордена мистецтв і літератури, почесної нагороди, що присуджується французьким урядом.[16]

У 2019 році вона зіграла головну роль у французькій драматичній стрічці «Проксима» режисера Аліс Вінокур. Гра Грін у фільмі отримала схвальні відгуки критиків, і вона була номінована на премію «Сезар» за найкращу жіночу роль.[17] У 2020 році вона зіграла Лідію Веллс у мінісеріалі BBC One «Світила», знятому за мотивами роману Елеонор Каттон 2013 року.[18]

Моделінг

[ред. | ред. код]
Єва Грін в зйомках для L'Oréal

У модельній діяльності Ева Ґрін співпрацювала з такими фірмами, як «Lancôme», «Giorgio Armani» і «Christian Dior». Її можна побачити у відеорекламах пива «Heineken», парфумів «Midnight Poison». Вона з'явилася на обкладинках численних журналів, зокрема «L'Officiel», «MAX», «GQ», «Vogue».

Підтримка України

[ред. | ред. код]

4 березня 2023 року Ева через UNITED24 звернулась до українського народу зі словами підтримки.[19]

Фільмографія

[ред. | ред. код]
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
2001 ф Піаністка La Pianiste подруга Вальтера
2003 ф Мрійники The Dreamers Ізабель
2004 ф Пригоди Арсена Люпена[en] Arsène Lupin Кларисса
2005 ф Царство небесне Kingdom of Heaven Сибіла
2006 ф Казино «Рояль» Casino Royale Веспер Лінд[en]
2007 ф Золотий компас The Golden Compass Серафіна Пеккала
2008 ф Франклін Franklyn Емілія Брайант / Саллі
2009 ф Тріщини Cracks Міс Джі
2010 ф Черево Womb Ребека
2011 ф Останнє кохання на Землі Perfect Sense Сюзан
2011 с Камелот Camelot Морґана (10 серій)
2012 ф Похмурі тіні Dark Shadows Анжеліка Бушар
2014 ф Білий птах в заметілі White Bird in a Blizzard Єва Коннорс
2014 ф 300 спартанців: Відродження імперії 300: Rise of an Empire Артемісія I
2014—2016 с Бульварні жахіття Penny Dreadful Ванеса Айвз (3 сезони)
2014 ф Порятунок[en] The Salvation Маделін
2014 ф Місто гріхів 2 Sin City: A Dame to Kill For Ева Лорд
2016 ф Дім дивних дітей міс Сапсан Miss Peregrine's Home for Peculiar Children міс Сапсан
2017 ф Засновано на реальних подіях You Were Never Really Here Елль
2017 ф Ейфорія Euphoria Емілі
2019 ф Дамбо Dumbo Колетт Маршант
2019 ф Проксіма[en] Proxima Сара
2020 с Світила[en] The Luminaries Лідія Веллс (6 серій)
2022 ф Ноцебо[en] Nocebo Крістін
2023 с Зв'язок Liaison Елісон Роуді (6 серій)
2023 ф Три мушкетери: Д’Артаньян Les Trois Mousquetaires : D'Artagnan міледі Вінтер[en]
2023 ф Три мушкетери: Міледі Les Trois Mousquetaires: Milady міледі Вінтер
2024 ф Брудні янголи[en] Dirty Angels Джейк
2027 ф Кров на снігу Blood on Snow
2027 с Венздей Wednesday Офелія Фрамп (3-й сезон)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #142261378 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ Telle mère, quelle fille [Архівовано 19 березня 2012 у Wayback Machine.], Novembre 2010, Par Sophie Carquain, Madame, Le Figaro
  4. ↑ Adams, Sam (14 квітня 2011). Eva Green. The A.V. Club. Архів оригіналу за 14 травня 2021. Процитовано 27 травня 2018.
  5. ↑ Berg, Roger; Chalom Chemouny; Franklin Didi (1971). Guide juif de France. Éditions Migdal. с. 402.
  6. ↑ Eva Green Interview CAMELOT, CALLAS and PERFECT SENSE. collider.com (амер.). Архів оригіналу за 1 березня 2011. Процитовано 27 червня 2025.
  7. ↑ Jr, Mike Fleming (4 лютого 2011). Ultimate Bond Girl Eva Green Gets 'Dark Shadows' Lead. Deadline (амер.). Процитовано 27 червня 2025.
  8. ↑ Eva Green Absolutely Steals '300: Rise Of An Empire'. HuffPost (англ.). 6 березня 2014. Процитовано 27 червня 2025.
  9. ↑ '300: Rise of an Empire' review: Pointless swordplay - Newsday. Newsday. Архів оригіналу за 9 березня 2014. Процитовано 27 червня 2025.
  10. ↑ Zacharek, Stephanie. 300: Rise of an Empire Offers Delights for People of All Sexes and Persuasions. Архів оригіналу за 3 серпня 2014. Процитовано 27 червня 2025.
  11. ↑ Moore, Debi (22 березня 2015). Eva Green Paints a Bloody Picture in this Penny Dreadful Season 2 Promo. Dread Central (амер.). Процитовано 27 червня 2025.
  12. ↑ Why PENNY DREADFUL Was One of the Best Shows of the Modern Era. Nerdist (амер.). 22 червня 2016. Процитовано 27 червня 2025.
  13. ↑ A Penny Dreadful bottle episode showcases the incredible Eva Green. AV Club (амер.). Процитовано 27 червня 2025.
  14. ↑ Trumbore, Dave (6 червня 2014). Sin City: A Dame to Kill For Posters Featuring Eva Green. Collider (англ.). Процитовано 27 червня 2025.
  15. ↑ Collin, Robbie (27 вересня 2016). Miss Peregrine's Home For Peculiar Children review: Tim Burton's Edwardian fairy tale feels oddly conventional. The Telegraph (брит.). ISSN 0307-1235. Процитовано 27 червня 2025.
  16. ↑ Nomination dans l'ordre des Arts et des Lettres - hiver 2018 | Ministère de la Culture. www.culture.gouv.fr (fr-FR) . 3 червня 2014. Процитовано 27 червня 2025.
  17. ↑ Tartaglione, Nancy (29 січня 2020). César Awards Nominations: Roman Polanski’s ‘An Officer And A Spy’ Leads With 12; Ladj Ly’s ‘Les Misérables’ Scores 11 – Full List. Deadline (амер.). Процитовано 27 червня 2025.
  18. ↑ The Luminaries on BBC One is different from the book – but here's why that's a good thing. Digital Spy (брит.). 28 червня 2020. Процитовано 27 червня 2025.
  19. ↑ UNITED24. Telegram. Архів оригіналу за 4 березня 2023. Процитовано 4 березня 2023.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Ева Грін
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ева Грін


Французькі актори Це незавершена стаття про французького актора або акторку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ева_Грін&oldid=47747890