Ева Неандер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ева Неандер
Народилася 3 квітня 1921(1921-04-03)[1]
парафія Юккас'ярвіd, Кіруна, Норрботтен, Швеція[1]
Померла 22 лютого 1949(1949-02-22) (27 років)
Унденd[1]
Країна  Швеція
Діяльність письменниця, поетка
Знання мов шведська

Ева Лідія Кароліна Неандер (швед. Eva Lydia Carolina Neander),(3 квітня 1921(1921-04-03), парафія Юккас'ярвіd, Норрботтен — 22 лютого 1949(1949-02-22), Унденd)  — шведська журналістка, одна з найвидатніших авторів і поетів 1940-х років.[2] 22 лютого 1950 року вона зникла і була знайдена мертвою на озері Унден.[3]

Життя[ред. | ред. код]

Ева Неандер виросла на невеликому острові Меллан Голмен у Гернесанді.[4] Її мати — Емілія Кароліна Неадер, уроджена Сванберг,[5] а батько — шкільний інспектор і статистик Ернст Альбін Неандер.[2] Батько помер, коли дівчинці було шість років.[4] Через кілька років її мати вийшла заміж вдруге, ставши Емілією Неандер-Ністрем, й у 1932 році вони переїхали в Бурос.[2] Неандер жила в Буросі до 1939 року, коли сім'я переїхала до Гетеборга.[4] У 1941 році отримала атестат зрілості (Gymnasieexamen) у Гетеборзі.[2]

Ева Неандер ніколи не була заміжня.[5]

Взимку 1949 року, подорожуючи сама, вона відвідала свій старий будинок у Фіннерої[en].[3] 22 лютого 1950 року[2] вона зникла, а згодом її знайшли мертвою, в льоду озера Унден[sv].[3]

Кар'єра[ред. | ред. код]

Після періоду навчання в Гетеборзькому університеті, а потім і в Уппсальському університеті, який виявився невдалим, 2 лютого 1943 року Неандер почала працювати в Ny Tid[en], ґетеборзькому виданні оглядів нехудожньої літератури,[5] після чого перейшла на позицію коректора у соціал-демократичній газеті Västgöta-Demokraten у Буросі.[6] Саме у Västgöta-Demokraten Неандер розпочала свою письменницьку кар'єру, писала вірші, публіковані під ім'ям Eva-Caisa Neander[3], а також кінорецензії та оповідання[6] під іменем Tonia.[3] У 1945 році оповідання Неандер під назвою Vilse («Загублена») перемогло у конкурсі оповідань від видавництва Åhlén & Åkerlund.[6] Після цього, в 1946 році Ева почала працювати у тижневику Vecko-Journalen[en].[5]

Того ж року Неандер розширила своє оповідання Vilse до дебютного роману Dimman («Туман»).[6] Це її єдиний роман.[5] Незважаючи на те, що він похмурий і охоплений страхом,[5] роман має форму епізодичної поезії в прозі, написаної короткими і простими реченнями[3] про чутливу, тонку і незграбну дівчину на ім'я Bitte, яка відчайдушно потребує інтимності, але ухиляється від неї.[6] Коли Бітте виростає, це приносить їй лише нові виклики. Вона неначе відокремлена від решти світу туманом, який одночасно лякає і захищає, і поступово дівчина врешті тоне в ньому.[2]

У 1947 році вийшла поетична збірка Еви Неандер Död idyll («Мертва ідилія». Збірка розкриває вплив шведської поетеси та прозакині Карін Боє,[6] яка багато в чому була попередницею Неандер.[6] Після цього вийшли дві збірки оповідань: Staden («Місто») і Nattljus («Нічні вогні»). У першій збірці середовище героїв історій базується на Гернесанді, де Неандер росла у дитинстві.[5] У другій йдеться про нещасливий шлюб.[6] Другий роман письменниці, Vattnet («Вода»), який залишився незакінченим,[6] — єдиний твір письменниці, в якому головною героїнею є сильна незалежна жінка, яка хоче жити і не хоче здаватися перед труднощами.[3]

Її творчість була відома за межами Швеції ще за життя.[7]

Повторне відкриття[ред. | ред. код]

Після смерті Неандер про неї забули, як і про її творчість.[2] Однак у 2000-х роках твори Неандер були заново відкриті та перевидані невеликими видавництвами Eolit та Rosenlarv.[2] У 2021 збірку її віршів видало також невелике видавництво Vendels förlag.[8]

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Neander, Eva. Dimman (шведська) . Stockholm: Bonnier. OCLC 185993723. (роман)
  • Neander, Eva (1947). Staden (шведська) . Stockholm: Bonnier. OCLC 185993756. (повість)
  • Neander, Eva (1947). Död idyll : dikter (шведська) . Stockholm: Bonnier. OCLC 185993732. (поезія)
  • Neander, Eva (1949). Nattljus (шведська) . Stockholm: Bonnier. OCLC 13372387. (оповідання)
  • Neander, Eva (1951). Lilla Bror och lilla syster (шведська) . Stockholm: Bonnier. OCLC 758843728. (проза і поезія)

Література[ред. | ред. код]

Статті[ред. | ред. код]

  • Jonsson, Erik (2011). Priset för ett hekto ro : en kort introdukton till Eva Neander. Provins (Piteå) (шведська) . 1: 24—29. ISSN 0280-9974. OCLC 939004968.
  • Neander, Eva (1948). Kalejdoskop. All Världens Berättare. 6.
  • Mortensen, Anders (2004). Från Eden till damavdelningen : studier om kvinnan i litteraturen : en vänbok till Christina Sjöblad (шведська) . Lund: Litteraturvetenskapliga institutionen i Lund. с. 217—224. ISBN 9188396207. OCLC 937323613.
  • Strömstedt, Bo (1950). Eva Neander. Svensk Litteraturtidskrift (шведська) . 13 (4): 176—189. ISSN 0039-663X. OCLC 938319553.

Книжки[ред. | ред. код]

  • Berggren, Kerstin (1953). Eva Neander (шведська) . Stockholm. OCLC 186896547.
  • Runefeldt, Eva (1978). Eva Neander. Författarnas litteraturhistoria, red (шведська) . Т. III. Stockholm: Lars Ardelius och Gunnar Rydström. с. 375—381.
  • Åhlén, Bengt (1953). Svenskt författarlexikon (шведська) . Т. 2. Stockholm: Rabén & Sjögrens Förlag. с. 427. OCLC 37667949. Архів оригіналу за 4 серпня 2021. Процитовано 1 січня 2021.

Газетні статті[ред. | ред. код]

  • Ellerström, Jona. Bokhyllan. Kvinnor i staden... (шведська) . Helsingborgs Dagblad AB. Helsingborg Dagblad. 961103.
  • Risberg, Leif. Eva Neander- en bortglömd diktare. Correspondenten i Linköping AB. Östgöta-Correspondenten. 800424.
  • Furuhammar, Sten. Om man med prägel menar tydliga och… (шведська) . Gota Media AB. Borås Tidning. 000707.
  • Furuhammar, Sten. På bokrea, troligen 1949, köpte jag ... (шведська) . Gota Media AB. Borås Tidning. 000619-000620.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Eva C L Neander — 1917.
  2. ↑ а б в г д е ж и Larsson, Lisbeth; Myers, Margaret (2 березня 2020). Eva Lydia Carolina Neander (English) . Swedish Women's Biographical Dictionary. Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 29 грудня 2020.
  3. ↑ а б в г д е ж Åhlén, Bengt (1953). Svenskt författarlexikon (Swedish) . Т. 2. Stockholm: Rabén & Sjögrens Förlag. с. 427. OCLC 37667949. Архів оригіналу за 4 серпня 2021. Процитовано 1 січня 2021.
  4. ↑ а б в Eva Neander. Region Västernorrland (Swedish) . 27 липня 2019. Regional utveckling. Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 29 грудня 2020.
  5. ↑ а б в г д е ж von Born, Heidi. Eva C L Neander. Svenskt biografiskt lexikon (Swedish) . Riksarkivet (Swedish National Archives). urn: sbl: 8818. Архів оригіналу за 4 листопада 2021. Процитовано 1 січня 2021.
  6. ↑ а б в г д е ж и к Lotass, Lotta. Eva Neander (1921-1950). Literature Bank (Swedish) . Royal Swedish Academy, the National Library of Sweden, the Royal Swedish Academy of Letters, History and Antiquities, the Language Bank of the University of Gothenburg, the Swedish Society for Belles Lettres, and the Society of Swedish Literature in Finland. Архів оригіналу за 13 лютого 2021. Процитовано 29 грудня 2020.
  7. ↑ Mortensen, B. M. E. (1950). The Year's Work in Modern Language Studies, 12, 308.
  8. ↑ Ramnehill, Maria (6 грудня 2021). Recension: Göteborgsförfattaren dog innan hon hann bli erkänd. gp.se (швед.). Göteborgs-Posten. Процитовано 11 лютого 2022.

Подальше читання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Література та бібліографія
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ева_Неандер&oldid=41170895