Ева Ґрін
Ева Ґрін | ||||
---|---|---|---|---|
Eva Green | ||||
Ім'я при народженні | Ева Ґаель Ґрін | |||
Народилася |
6 липня 1980 (42 роки) Париж, Франція | |||
Громадянство |
![]() | |||
Релігія | християнство і юдаїзм | |||
Діяльність | акторка, модель | |||
Alma mater | Академія драматичного мистецтва Веббера Дугласаd, American University of Parisd, Курси Флоран, École Internationale Bilingue- Victor Hugo Schoold і Lycée Fénelon Sainte-Maried | |||
Роки діяльності | 2001 — дотепер | |||
Батьки |
Walter Greend Марлен Жобер | |||
Брати / сестри | Joy Greend | |||
IMDb | ID 1200692 | |||
Нагороди та премії | ||||
| ||||
![]() | ||||
![]() |
Ева Ґаель Ґрін або Ґрен (фр. Eva Gaëlle Green; фр. вимова: [eva gaɛl gʁeːn]; нар. 6 липня 1980, Париж) — французька кіно- та театральна акторка, модель.
Сім'я[ред. | ред. код]
Батько Еви — Вальтер Ґрін (прізвище при народженні швед. Gren), за походженням наполовину швед, наполовину француз, працює стоматологом, знявся у фільмі «Au hasard Balthazar» (1966). Мати — Марлен Жобер, громадянка Франції, походить з сефардських євреїв Алжиру — акторка й дитяча письменниця[3][4][5][6]. В Еви є сестра-близнючка Джой Ґрін. Дядько Еви — кінооператор Крістіан Берґер[en], тітка — акторка Маріка Ґрін.
Освіта[ред. | ред. код]
Ева навчалась в американському університеті в Парижі, у класі вивчення англійської мови. У віці 17-ти років Ева покинула Францію, щоб вивчити англійську мову в Рамсгейті, графство Кент, а потім повернулася до Парижа, де продовжила навчання в американській школі. У період з 1997 по 2000 рік Ева навчалась і в інших європейських та американських університетах на курсах акторського мистецтва та режисури (Школа Святого Павла в Парижі, Академія драматичного мистецтва Уебер Даглас у Лондоні, Школа мистецтв Тиш при Нью-Йоркському університеті).
Кар'єра[ред. | ред. код]
Театр[ред. | ред. код]
Першими кроками Еви як акторки були незначні ролі в театральних постановках (одною з них була роль у виставі «La Jalousie en Trois Fax» (2001), за яку вона була номінована на премію Мольєра, і «Turcaret» (2002). Саме в театрі режисер Бернардо Бертолуччі помітив Еву й запропонував знятись у фільмі «Мрійники».
Кіно[ред. | ред. код]
Після стрічки «Мрійники», Ева знялась ще в одній французькій картині «Пригоди Арсена Люпена» Жана-Поля Саломе, у якій вона зіграла роль Клариси, коханки Люпена. Після цього її запросили до Голлівуду.
Американським дебютом акторки стала участь у масштабній історичній постановці Рідлі Скотта «Царство небесне», у якій Еві дісталась роль єрусалимської принцеси Сибілли, закоханої в головного героя — хрестоносця Баліана (Орландо Блум). Акторка була кандидатурою на роль у фільм «Чорна орхідея» Браяна де Пальми, проте вона відмовилась від цього фільму.
Наступний фільм акторки «Казино Рояль», у якому вона знялась у ролі Веспер Лінд — подруги Джеймса Бонда. Акторська робота Грін була добре прийнята: «Entertainment weekly» назвав її четвертою «найкращою дівчиною Бонда всіх часів», а «IGN» назвав її «найкращою фатальною жінкою». За роль Веспер акторка 2007 року була відзначена премією «Empire» і номінувалась на премію «Сатурн». Того ж року на церемонії вручення премії «BAFTA» вона виграла нагороду в категорії «Висхідна зірка» за творчі досягнення впродовж усього року.
У вересні 2007 в Лондоні розпочались робота над екранізацією першої частини популярної серії книг «Темні початки» Філіпа Пулмана — фантастичної казки «Золотий компас». Ева Ґрін зіграла королеву відьом Серафіну Пеккалу.
У 2009 році Ева Ґрін з'явилася у фільмі «Франклін», де вона зіграла роль дівчини Емілії, яка страждає роздвоєнням особистості. Того ж року вона знялася в незалежному фільмі «Тріщини», де виконала роль викладачки Міс Джі, яка виховувала шістьох дівчаток у школі-інтернаті.
У 2011 році Ева Ґрін працювала в телесеріалі «Камелот», де вона постала в образі феї Морґани. Того ж року акторка дістала роль відьми Анжеліки Бушар у трагікомедії «Похмурі тіні», де її партнером на знімальному майданчику став Джонні Депп. Також вона знімалася у фільмі «Дім дивних дітей міс Періґрін» у ролі виховательки дит.будинку,Альми Лефлей Сапсан.
Кар'єра моделі[ред. | ред. код]
У своїй професійній діяльності моделі, Ева Ґрін співпрацювала з такими відомими фірмами, як «Lancôme», «Giorgio Armani» і «Christian Dior». Окрім того, її можна побачити у відеорекламах пива «Heineken», парфумів «Midnight Poison». Вона з'явилася на обкладинках численних журналів, зокрема «L'Officiel», «MAX», «GQ», «Vogue» та інших.
Фільмографія[ред. | ред. код]
- 2001 — Піаністка (La Pianiste) — подруга Вальтера
- 2003 — Мрійники (The Dreamers) — Ізабель
- 2004 — Пригоди Арсена Люпена (Arsène Lupin) — Кларисса
- 2005 — Царство небесне (Kingdom of Heaven) — Сибіла
- 2006 — Казино «Рояль» (Casino Royale) — Веспер Лінд
- 2007 — Золотий компас — (The Golden Compass) — Серафіна Пеккала
- 2008 — Франклін (Franklyn) — Емілія Брайант / Саллі
- 2009 — Тріщини (Cracks) — Міс Джі
- 2010 — Черево (Womb) — Ребека
- 2011 — Останнє кохання на Землі (Perfect Sense) — Сюзан
- 2011 — Камелот(Camelot) — Морґана (10 серій)
- 2012 — Похмурі тіні (Dark Shadows) — Анжеліка Бушар
- 2013 — 300 спартанців: Відродження імперії (300: Rise of an Empire) — Артемісія
- 2014 — Білий птах в заметілі (White Bird in a Blizzard) — Ева Конор
- 2014 — Місто гріхів 2: Жінка, заради якої варто вбивати (Sin City: A Dame to Kill For) — Ева Лорд
- 2014-2016 — Страшні казки (Penny Dreadful) — Ванеса Айвз (27 серій)
- 2016 — Дім дивних дітей Міс Сапсан (Miss Peregrine's Home for Peculiar Children) — Панна Сапсан
- 2017 — Засновано на реальних подіях (You Were Never Really Here) — Ель
- 2017 — Ейфорія (Euphoria) — Емілі
- 2019 — Дамбо (Dumbo) — Колетт Маршант
- 2019 — Проксіма (Proxima) — Сара
- 2020 — The Luminaries — Лідія Уеллс (6 серій)
- 2023 — Три мушкетери (Les Trois Mousquetaires) — міледі Вінтер
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek, Staatsbibliothek zu Berlin, Bayerische Staatsbibliothek et al. Record #142261378 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>
: для виносок під назвою:1
не вказано текст - ↑ Telle mère, quelle fille [Архівовано 19 березня 2012 у Wayback Machine.], Novembre 2010, Par Sophie Carquain, Madame, Le Figaro
- ↑ Adams, Sam (14 квітня 2011). Eva Green. The A.V. Club. Архів оригіналу за 14 травня 2021. Процитовано 27 травня 2018.
- ↑ Berg, Roger; Chalom Chemouny; Franklin Didi (1971). Guide juif de France. Éditions Migdal. с. 402.
Посилання[ред. | ред. код]
![]() |
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Ева Ґрін |
![]() |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ева Ґрін |
- Ева Ґрін на сайті IMDb (англ.)
- Eva Green [Архівовано 1 січня 2011 у Wayback Machine.] at Allmovie
- Eva Green — biography, filmography
![]() |
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |