Евенки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Евенки
Flag of Evenks.svgРодина шамана. Початок XX ст.Evenks2.jpg
Кількість 76 тисяч
Ареал Китай: 38 701 (2000)
Росія: 35 527 (2002)
Монголія: 1 000-3 000 (1995)[1]
Близькі до: Евени, Негідальці, Маньчжури
Мова Евенкійська мова, Хамниганська мова
Релігія Шаманізм, Православ'я, Ламаїзм

Евенки (самоназва евенкил), стара назва — тунгуси, сибірський малочисельний корінний народ, мова якого належать до тунгусо-маньчжурських мов. Населяють велику, але рідкозаселену територію в Росії, Китаї і Монголії від Єнісею на Заході до Охотського моря на Сході, від Північного Льодовитого океану на Півночі до Маньчжурії на Півдні.

Розселення[ред. | ред. код]

В Росії чисельність за даними Всеросійського перепису населення 2002 року — 35 527 чоловік. Існує тенденція до її зростання, у 1989 році їх було 29,901 тисяч.

Чисельність евенків у Росії:

Евенки в Україні[ред. | ред. код]

Відповідно до перепису населення 2001 року в Україні проживало 48 евенків. Своєю рідною мовою тридцять п'ять людей зазначили російську, чотири людини — евенкійську, троє людей — українську[2].

Історія[ред. | ред. код]

Евенки в Російській та Китайській імперіях[ред. | ред. код]

  • У 1630-х князь Бомбогор очолює приамурських (південних) евенків та даурів у війні проти маньчжурів, які захопили Китай. Зрештою південні евенки були розбиті у 1640 році та підпорядковані Китаю.
  • У 1667 році приамурський евенкійський князь Гантімур з власної ініціативи переходить з китайського підданства у московське разом із своїм племенем та засновує російський рід Гантімурови.
  • У 1761 році Росією був заснований Тунгуський козацький полк у Забайкаллі.
  • 1740–1793 Хайланьча — евенк очолює китайську армію династії Цін.

Радянський період[ред. | ред. код]

У складі РФ[ред. | ред. код]

  • У 1991 році Евенкійський автономний округ став суб'єктом Російської Федерації, водночас підпорядковуючись Красноярському краю. У 1992 році, під час періоду підвищення статусу автономій РФ, у документах Верховної Ради РФ округ згадується як «Евенкійська автономна область»[4].
  • У 2005 році в рамках кампанії з ліквідації національних округів Евенкійський автономний округ був перетворений на Евенкійський район Красноярського краю, втративши статус суб'єкту федерації. Після пониження статусу округу в Росії залишилися евенкійські національні автономії тільки районного рівня. Окрім Евенкійського району Красноярського краю, евенкійські райони є в Якутії (Анабарський улус, Жиганський улус, Оленьоцький улус) та Бурятії (Баунтовський евенкійський район).
  • У 2009 році «Союз евенкійців» звернувся з проханням про відновлення автономії[5]. Громадські організації та активісти засвідчують погіршення соціального становища в районі після пониження його статусу[6][7][8]. Евенки стикаються з екологічними та земельними проблемами через розробку корисних копалин[9][10].

Етнічні групи[ред. | ред. код]

  • Власне евенки — живуть в основному в Росії, невелика група — в Китаї.
  • Хамнігани — нащадки евенків, що перейняли монгольську або бурятську мову та буддійську релігію. Вважаються етнічною групою бурят.
  • Орочони — живуть тільки в Китаї.
  • Солони — живуть тільки в Китаї.

За мовою найближчими до евенків народами є евени та негідальці.

Мова[ред. | ред. код]

Докладніше: Евенкійська мова

Говорять евенкійською мовою тунгусо-маньчжурської мовної групи, алтайської родини мов. Незважаючи на розселення на гігантській території, наріччя евенкійської мови взаємно зрозумілі. Поширена російсько-евенкійська двомовність, останнім часом — російська одномовність, у Якутії — тримовність та якутсько-евенкійська двомовність.

Евенкська писемність вперше була створена в 1929 році на латинській графічній основі, з 1937 — на основі російської абетки. До 1958 року в абетку вносились зміни.

Відомі евенки[ред. | ред. код]

  • Бомбогор (? — 1640) — князь союзу тунгусів-солонів та даурів, етнічне походження є дискусійним.
  • Ольга Кудріна (1890 – 1944) — жінка-шаман.
  • Семен Данилович Номоконов (1900 – 1973) — снайпер часів Другої світової війни.
  • Микита Васильович Сахаров (1915 – 1945) — письменник та перекладач.
  • Алітет Миколайович Немтушкін (1939 – 2006) — поет.
  • Марія Фьодорова-Нулгинет (нар. 1946) — поетеса, дитяча письменниця.
  • Галина Іванівна Кептуке (також Варламова, Варламова-Кептуке) (нар. 1951) — письменниця, фольклористка.
  • Урелту (нар. 1952) — письменник.
  • Дулар Осор Чаоке (над. 1958) — лінгвіст, спеціаліст по тунгусо-маньчжурських мовах.

Евенки на фото[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ethnologue.com. Архів оригіналу за 5 травня 2008. Процитовано 28 вересня 2007. 
  2. Державна служба статистики України. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 11 червня 2020. 
  3. Далан. Жизнь и судьба моя: Роман-эссе // Якутск: Бичик , 2003. — 334 с. [Архівовано 13 серпня 2018 у Wayback Machine.]
  4. Архівована копія. Архів оригіналу за 29 вересня 2015. Процитовано 29 вересня 2015. 
  5. Дмитрий Мальков. Эвенкийцы собрались в округ. Архів оригіналу за 25 вересня 2015. Процитовано 14 вересня 2015. 
  6. Дмитрий Мальков. Требования особого статуса. Архів оригіналу за 25 вересня 2015. Процитовано 14 вересня 2015. 
  7. Всеми забытый север. Фоторепортаж из поселка Ванавара в Эвенкии. Архів оригіналу за 25 вересня 2015. Процитовано 14 вересня 2015. 
  8. Север остался крайним — как выживают коренные народы в Красноярье?. Архів оригіналу за 25 вересня 2015. Процитовано 14 вересня 2015. 
  9. Наталья Калинина. Преступная халатность или геноцид?. Архів оригіналу за 21 вересня 2015. Процитовано 14 вересня 2015. 
  10. Эвенки попросили Медведева защитить их от «Газпрома». Архів оригіналу за 25 вересня 2015. Процитовано 14 вересня 2015.