Евкаліпт прутовидний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Евкаліпт прутовидний
Eucalyptus viminalis 1.JPG
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти (Eudicots)
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Миртоцвіті (Myrtales)
Родина: Миртові (Myrtaceae)
Рід: Евкаліпт (Eucalyptus)
Вид: Евкаліпт прутовидний
Labill., 1806
Природний ареал
Природний ареал
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Eucalyptus viminalis
EOL: 245551
IPNI: 593454
ITIS logo.jpg ITIS: 502488
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 155764
Logo-ThePlantList.png The Plant List: kew-74103
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Eucalyptus viminalis

Евкаліпт прутовидний — вічнозелене дерево роду Евкаліпт, родини миртових.

Морфологічні ознаки[ред.ред. код]

Стовбур Евкаліпта прутовидного
Листя Евкаліпта прутовидного
Молоде дерево Евкаліпта прутовидного

Вічнозелене дерево заввишки 40—50 м. Кора жовтаво-біла, відлущується довгими стрічками. Листки блідо-зелені, різноманітної форми: молоді — супротивні, сидячі або стеблообгортні, 5—10 см завдовжки і до 3 см завширшки; проміжні— чергові, черешкові, ланцетовидні або широко-ланцетовидні, 8—27 см завдовжки і 4—5 см завширшки; дорослі — чергові, черешкові, ланцетовидні або вузько-ланцетовидні, 11—18 см завдовжки і до 2 см завширшки. Квітки дрібні, двостатеві, сидячі або на коротких квітконіжках, зібрані по 3 в пазушні зонтики. Плід — коробочка. Цвіте восени. Зростає виключно швидко: 50-річні дерева в найкращих умовах досягають 50 м заввишки і 1,7 м в діаметрі.

Поширення[ред.ред. код]

Батьківщиною Евкаліпта прутовидного є Австралія і острів Тасманія. Широко поширений на Чорноморському узбережжі Кавказу. Розводиться також в Ленкорані і в Астарі (Азербайджан). В Україні евкаліпт вирощують як декоративну та ефіроолійну рослину в Криму. Найбільш морозостійкий з вирощуваних в наших субтропіках евкаліптів.

Застосування[ред.ред. код]

Застосовується в медицині, в декоративному садівництві, для створення вітрозахисних смуг на плантаціях цитрусових та інших субтропічних культур. Випаровує багато води, використовується для осушення надмірно зволожених територій.

Хімічний склад[ред.ред. код]

У листі рослини є ефірна олія (до 3%), флавоноїди, дубильні речовини, елагова кислота, смоли та віск. Ефірну олію містять і інші частини рослини. Головною складовою частиною ефірної олії є цинеолмоноциклічний терпен з інтенсивною окисною дією. Пилок евкаліпта містить білки, амінокислоти, вуглеводи, вітаміни (В1, В2, РР, С, біотин, фолієва кислота, рутин), антибіотики і стимулятор росту.

Фармакологічні властивості і використання у медицині[ред.ред. код]

Головна терапевтична властивість евкаліпта — анти­септична. Його препарати згубно діють на стрептококи і стафілококи, паличку черевного тифу і паратифів А і В, паличку дизентерії, кишкову паличку, гнійних і анаеробних збудників, пригнічують ріст дизентерійної амеби і трихомонад. Крім цього, рослина має виражені протизапальні властивості, сприяє швидкому гоєнню ран, виявляє болетамувальну, слабку седативну і незначну відхаркувальну дію. Ев­каліптові приписують і загально-зміцнювальний ефект. З листя евкаліпта готують настій, відвар і настойку. Зовнішньо галенові препарати ев­каліпта застосовують у вигляді обмивань, полоскань, примочок, вологих тампонів і спринцювань. У хірургічній практиці їх використовують для лікування наривів, флегмон, фурункулів, остеомієліту, гнійних маститів, відкритих переломів, опіків та обморожень; у стоматології — при стоматиті, гангренозному пуль­піті, запаленні слизової оболонки ротової порожнини; в оториноларингології — при ангіні, хронічному риніті й фарингіті, зовнішньому отиті, дерматиті й екземі зовнішнього слухового проходу тощо; в гінекологічній практиці — при кольпіті, білях та дисплазії шийки матки; в дерматології — при гноячкових ви­сипах на шкірі; в офтальмології — при блефариті. У вигляді інгаляцій галенові препарати евкаліпта використовують при гострих респіраторних захворюваннях, трахеїтах і ларингітах. Широко використовують у медичній практиці евкаліптову олію. Її використовують для лікування фурункульозу, флегмон, ерозивно-виразкових уражень слизових оболонок, для інгаляцій (при нежиті, бронхіті, ангіні), полоскання (при захворюваннях верхніх дихальних шляхів), розтирання (як відтяжний засіб при міозитах, радикулітах і плекситах) і як антипаразитарний засіб (при педикульозі, для відлякування комарів, москітів та мурашок). Евкаліптова олія входить до складу комбінованих препаратів евкатолу, ефкамону, інгакамфу, камфомену та пектусину. Пилок евкаліпта має жарознижувальні, антибіотичні і тонізуючі властивості, стимулює діяльність шлунка.

Література[ред.ред. код]

  • Вехов В. Н., Губанов И. А., Лебедева Г. Ф. Культурные растения СССР. Издательство «Мысль», Москва, 1977
  • Boutelje, J. B. 1980. Encyclopedia of world timbers, names and technical literature. (Ency WTimber)
  • Food and Agriculture Organization of the United Nations (FAO). 2010. Ecocrop (on-line resource). (Ecocrop)
  • George, A. S., ed. 1980-. Flora of Australia. (F Aust)
  • Govaerts, R. et al. 2008. World checklist of Myrtaceae. (L Myrtaceae)
  • Lazarides, M. & B. Hince. 1993. CSIRO Handbook of Economic Plants of Australia. (Econ Pl Aust)
  • Stace, C. 1995. New flora of the British Isles. (F BritStace)

Джерела[ред.ред. код]